Шевченківський вечір у Михалівцях

 

2014 рік був ознаменований 200-річчям від дня народження геніального українського поета Тараса Шевченка, ювілей якого в 2014 році ЮНЕСКО зарахувало  до свого календаря визначних дат і ювілеїв світу.

Члени Міської  організації Союзу  русинів-українців СР в Михалівцях на завершення Року Тараса Шевченка  18 грудня 2014 року в ресторані «Хемкостав Арена» підготували літературно-музичний вечір.

В ході  вечора за сценарієм Мґр Валерії Чернак пролунали найвідоміші поезії Тараса Шевченка у мистецькому виконанні інж. Марії Чернак та Мґр  Валерії Чернак. Читання віршів Шевченка гармонічно   підфарбував  виконанням  пісень  на слова Тараса Шевченка д-р Святослав Нірода під акомпанемент на акордеоні Мґр Янки Ілішкової з фольклорної групи  «Зарічанка» з Стащина.

На Шевченківському вечорі побували  гості - поет МУД-р Йосиф Збіглей, академічна художниця Людмила Лакома-Краусова,  заступник голови Центральної ради СРУСР   Мгр Віктор Бандурчин.

Успішну акцію, в якій взяло участь  понад 30 осіб,  не вдалось би провести без підтримки спонсорів, якими були  приматор Михаловець Вільям Загорчак та депутат Кошицького самоврядного краю МУД-р  Йозеф Макогус, яким члени Міської організації СРУСР в Михалівцях висловлюють подяку. 

 

                                                                                                                      -сн-

Звітно-виборчі збори СУТ

 

16 грудня минулого року в будинку Польського інституту в Братиславі відбулись звітно-виборчі збори громадського об‘єднання Словацько-українське товариство. В робочій президії працювали голова СУТ Антон Новак, заступник голови товариства Олена Яцош, яка була модератором зборів, секретар товариства Марія Фоллріх та радник Посольства України в Словацькій Республіці Віталій Усатий. У заході брали участь члени СУТ, його прихильники та гості.

Звіт про діяльність товариства в 2014 р. зачитав його голова Антон Новак. Вказав на зміни в складі виконавчого комітету і на зміни та доповнення Статуту, які створили кращі умови для діяльності СУТ на користь розвитку української національної меншини в Словаччині.  

СУТ високо цінує співпрацю з Посольством України в СР. Велику заслугу в ній має насамперед радник посольства Віталій Усатий. СУТ має добрі відносини з організаціями та інституціями в Україні і в Словацькій Республіці.

Члени комітету СУТ у лютому 2014 р. в кондоленційному листі виразили співчуття у зв’язку з жертвами насилля в Україні та передали заяву СУТ, в якій зазначили, що «Сучасний розвиток політичної ситуації в Україні вважаємо неприйнятним. Було б бажано, щоб проблеми в суспільстві вирішувалися на демократичних принципах, відповідно до Європейського договору про охорону прав людини та основних свобод, буз насилля, мирним шляхом – договорами на користь всіх громадян України».

Голова СУТ висловив бажання та надію, що два великі слов’янські народи, у яких є спільні корені і спільна мати Київська Русь, знайшли достаток волі та порозуміння та вирішили свої суперечки без зброї та втручання інших держав на користь обох народів в дусі слів великого Шевченка, щоб слов’янські народи були добрими братами. 

СУТ відзначило 200-у річницю з дня народження Тараса Шевченка і в половині травня 2014 р. на високому громадському і художньому рівні разом з Посольством України в СР зорганізувало літературно-музичний вечір, в якому виступили члени Музично-драматичного ансамблю Т. Шевченка.

СУТ у співпраці з Посольством України в СР та Музично-драматичним ансамблем ім. Т. Шевченка вкінці листопада підготували семінар під назвою Україна після виборів, а товариство разом із Шевченківцями зорганізували Вечір духовних та українських народних пісень, в програмі якого виступили тріо «ТРОПАР» із Свидника та гість вечора – греко-католицький кафедральний хор «KYRILLOMETHODEON» з Братислави.

До членів СУТ звернувся радник посольства Віталій Усатий, який, крім іншого, інформував про сучасну ситуацію в Україні. В дискусії виступили Павло Долги, Ян Худік, Михайло Чорний, Віталій Усатий, Василь Чорняк, Ґабріела Шутяк, Ян Кутан.

Присутні погодились з думкою заснувати політичний клуб, у роботі якого брали б участь члени товариства, які цікавляться сучасною політичною ситуацією не тільки в Україні, але й в Європі та у всьому світі.

Присутні однодумно підтвердили склад виконавчого комітету товариства: голова товариства Антон Новак, заступник голови Олена Яцош, секретар Марія Фоллріх та чотирьох членів: Марта Каконі, Власта Пінтер, Аліна Приґанц, Василь Чорняк та прийняли постанову.

 

Марія ФОЛЛРІХ.

Ой хто хто Миколая любить

«Нове життя» знову йде до читача

Після довготривалої перерви нарешті з друку вийшов черговий номер двотижневика «Нове життя» (№ 17 – 18 – 19). Ось якими словами редакція звертається до своїх читачів:

 

Шановні читачі!

На основі рішення Європейської комісії  про підтримку преси національних меншин в СР, яке, нарешті,  було прийняте 8 грудня 2014 року, ділимось з вами приємною вісткою, що адміністрація Уряду СР на основі цього рішення виділяє кошти для видавання  газети «Нове життя» і дитячого журналу «Веселка» в 2014 році. Позитивним моментом рішення Європейської комісії є також те, що воно діє до 2020 року, з чого виходить, що в найближчих роках не мала б бути загроза для видавання Союзом русинів-українців СР «Нового життя», «Веселки» і неперіодичної преси .

Таким чином, до кінця року вийдуть потрійні номери газети (17 – 18 – 19, 20 – 21 – 22 і 23 – 24 – 25).

Як би там не було, все ж таки в майже 65-річній історії газети «Нове життя» не було більших перерв у видаванні. Винятком був  хіба  1968 рік. Після вступу військ Варшавського договору до Чехословаччини газета певний час не виходила. Через військову цензуру і через декотрі інші причини декотрі номери не вийшли загалом або вийшли підпільно, без відома військової комендатури. (У період «нормалізації» із-за цього на початку 70-х років ХХ ст. вся редакція газети була розпорошена).

Перерва у видаванні газети настала також в 2011 році, коли за рішенням адміністрації заступника голови Уряду СР Рудольфа Хмела  кошти для видавання газети  було обрізано наполовину. Та сталося несподіване: на допомогу  прийшли читачі газети, які своїми більшими чи меншими фінансовими внесками допомогли  врятувати газету, щоб  могла виходити до кінця 2011 року.

Хочеться вірити, що в майбутньому подібні проблеми з видаванням газети більше не повторяться.

Шановні читачі! Редакція вірить у вашу витривалість. Надіється, що  будете вірними читачами і передплатниками  газети і в майбутньому. Одночасно закликаємо всіх вас до тісної співпраці з  газетою.

 

                                                                      Редакція газети «Нове життя».

Обговорено головні завдання Союзу русинів-українців СР на 2015 рік

 

В суботу, 13.12.2014 р., в Пряшеві відбулось п’яте  засідання Центральної ради СРУСР.

На програмі засідання були Звіт про діяльність Президії ЦР СРУСР за період від четвертого засідання ЦР СРУСР, Доповідь про діяльність Центральної ради СРУСР за період від третього засідання Центральної ради,  План головних завдань СРУСР на 2015 рік, Календар центральних акцій СРУСР у 2015 році і декотрі персональні справи.

Голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол констатував, що наперекір значним труднощам, передусім економічного характеру, Союзові  вдалося провести всі заплановані на 2014 рік  акції центрального, регіонального і місцевого характеру. На сучасну пору найбільш успішною є діяльність  колективів народної художньої творчості. Невикористаними є резерви у поширенні членської бази у всіх регіонах, де діють організаційні структури Союзу русинів-українців СР.

В ході дискусії до питань діяльності організації та актуальних національно-культурних справ русинів-українців виступили  Іван Лаба, Павло Боґдан, Йосиф Воок, Мілан Малик, Єва Олеар, Ян Тільняк, Людмила Ґар’янська, Степан Чабала, Людмила Ражина, Петро Сокол  та Святослав Нірода.  Поруч з позитивними результатами члени Центральної ради вказали на значні резерви у праці з членською базою в декотрих регіонах. Особливо випукло це проявляється там, де ще не так давно на повну потужність йшла масова культурно-освітня діяльність.

Дуже болючим є повний занепад  українського національного шкільництва,  перестають діяти вже й останні школи, в яких вивчалася українська мова. Через фінансові причини з трудом вдається видавати  українську періодичну і неперіодичну пресу. У зв’язку з цим в Пряшеві виникла ініціатива по створенню інформаційного центру, який би опікувався видавничими справами. Декотрі виступаючі вказали на неконцепційність і некомпетентність у керуванні   справами радіопередач для русько-української національної меншини в Словаччині.

Із свого боку додаймо, що через прискорені темпи асиміляції  нашого населення щезають донедавна активні осередки культури, поглиблюється соціально-економічний занепад і навіть обезлюднення не лише окремих сіл, але і навіть мікрорегіонів, в яких донедавна функціонувала українська  освіта і культура. Доходить вже навіть до зміни   етнічного складу населення в колись суцільній  історичній українській  області на Східній Словаччині.

        Центральна рада СРУСР взяла до відома  Звіт про діяльність Президії ЦР СРУСР за період від четвертого засідання ЦР СРУСР; задовольнила прохання Михайла Іванца про вихід із складу Центральної ради СРУСР; задовольнила прохання Златі Фундак про звільнення   з функції члена Президії ЦР СРУСР; взяла до відома виникнення громадського об’єднання  Медіального центру русинів-українців Словаччини  («Медіацентр»).

Центральна рада Союзу схвалила Доповідь про діяльність Центральної ради СРУСР за період від третього засідання Центральної ради; План головних завдань СРУСР на 2015 рік; Календар центральних акцій СРУСР у 2015 році; зміну офіційної адреси Центральної ради СРУСР  на вул. Янка Бородача, 5, 081 08 Пряшів; перевела Миколу Петрищака з кандидата в члени Центральної ради Союзу і обрала в члени Президії ЦР СРУСР Івана Лукача.

ЦР СРУСР постановила  внести зміни в офіційній адресі Центральної ради СРУСР  в Статут Союзу русинів-українців СР і зареєструвати її в Міністерстві внутрішніх справ СР

Було висловлено подяку Михайлу Іванцові за його дотеперішню діяльність в Президії і в Центральній раді СРУСР.

 

                                                                         Мирослав ІЛЮК.

Відбулася зустріч Посла України в Словацькій Республіці О.О.Гаваші з керівниками Союзу русинів-українців Словаччини

 

10 грудня 2014 року в приміщенні Центру української культури в м.Пряшів відбулась зустріч Посла із заступником голови Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини П.Богданом та головним редактором україномовної газети «Нове життя» М.Ілюком.

Зустріч була присвячена результатам проведення XІІI засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури, виконанню підписаного під час засідання Протоколу та  відновленню видання з 15 грудня 2014 р. україномовної газети «Нове життя».

Проведення зустрічі дало можливість детально обговорити основні проблемні питання закордонних українців Словаччини та плани співпраці на наступний рік.

За матеріалами Посольства України в СР.

«Іде свадьба згори...»

(Відбувся 42 огляд народних пісень  «Маковицька струна»)

 

Концерти переможців регіональних конкурсів і гостей огляду народних пісень «Маковицька струна», як правило, проходить за великої участі глядачів.   Так було і цього року. 42 огляд народних пісень «Маковицька струна» в Бардієві, який відбувся в суботу, 29  листопада 2014 року (пройшли  два концерти – о 15.00 год і 19.00 год.),  приманив кілька сотень глядачів. Такою ж багато. була участь і  в Пряшеві наступного дня, 30 листопада 2014 р. Великий зал Театру ім. Йонаша Заборського був заповнений до останнього місця (зал розрахований на 700 місць).

Огляд в Бардієві відкрив голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол. Він привітав  гостей – Генерального консула України в Пряшеві Ольгу Бенч, делегацію міжнародної громадської організації  «Ми українці» на чолі з Ніною Сальваровською (Київ), приматора міста Бардієва Бориса Ганущака, депутатів Пряшівського самоврядного краю Андрія Гаврилу, Петра Сокола, Мирослава Буйду, делегацію Об’єднання лемків у Польщі  на чолі з  головою Степаном Гладиком та делегацію Союзу русинів-українців Сербії на чолі Якимом Грубенею.

Заступник голови Центральної ради СРУСР серед гостей пісенного свята в Пряшеві привітав Ольгу Бенч і почесного консула України у Воронові на/Т. Станіслава Обіцького.

42 огляд народних пісень «Маковицька струна» оцінює фольклорист і етнограф Микола Мушинка.

                                                                                  Ред.

 

 

Уже 42-й раз у спортивному залі м. Бардієва, а дев’ятий раз у Театрі ім. Й. Заборського у Пряшеві відбувся огляд народних пісень «Маковицька струна». Його головним організатором є Союз русинів-українців Словацької Республіки.

П.Боґдан підкреслив, що фестиваль, наперекір фінансовим труднощам, зберіг свою автентичність і з кожним роком притягає все більше й більше глядачів. Його слова підтвердили заповненні зали в обох містах.

Програма цьогорічного майже тригодинного концерту під назвою «Іде свадьба згори» (проект – Віктор Гащак, сценарист та режисер – Івета Світок, модератор – Степан Гій, сценограф – Ладислав Цупер). Отже, в основі програми були довесільні пісні (не звичаї), однак були й інші позаобрядові пісні, співані в цей період: ліричні, соціально-побутові та балади. Кожна пісня повинна була виконуватися зі збереженням говірки даного регіону, причому обов’язковим був народний одяг презентованого села чи регіону. Виняток становили загальноукраїнські пісні, яких цього року було більше, ніж раніше.

На початку програми всі учасники по черзі вийшли на сцену. Глядач таким чином мав змогу насолоджуватися красотою їх народних костюмів. Це повторилося і в кінці концерту.

В огляді брало участь 49 переможців сімох регіональних оглядів «Маковицької струни», а саме: 30 у солоспіві, 8 – у дуоспіві та 15 – у тріоспіві (декотрі із співаків виступали у двох або і трьох категоріях). Кожен співак чи група згідно із статутом огляду мали право виступати лише з одною піснею, причому пісні мали бути «новими», невідомими з попередніх оглядів. Всього на цьогорічній «Маковицькій струні» прозвучало 39 пісень – 34 народні та  5 авторських (усі автора Ладислава Мацка).

Майже кожен виступ супроводжував професіональний Оркестр народних інструментів (диригент - Юліус Селчан). Це надало виконуваним пісням сильне музичне забарвлення тим більше, що кожна пісня проходила попередньою художньою обробкою професіональних композиторів. Були ними: Юліус Селчан старший, Юліус Селчан молодший, Мілош Веверка та Славомир Калиняк. Лише п’ять пісень прозвучало без супроводу оркестра (a-capela) або у супроводі акордеону.

Програму було розподілено до шістьох частин (блоків), причому учасники кожного блоку виходили на сцену разом, сідали за «весільний стіл», тихо виконували певну частину довесільної дії і по черзі підходили із своїми піснями до мікрофонів. Назви блоків: «Свашки» (підготовка до весілля), «Дружки і дружби» (виття вінків, запрошування гостей на весілля),  «Товаришки молодої» (дівочий вечір), «Хлопці і дівчата» (пісні про плюси і мінуси заміжнього життя), «Діти» (слідкування за підготовкою весілля посередництвом дитячих пісень),  «Сусіди» (прийняття молодожонів до громади дорослих). Між окремими піснями, навіть між блоками, не було жодної паузи. Все підлягало ідеальній синхронізації, так що концерт становив одне замкнене ціле.

Гостями 42-ої  «Маковицької струни» були народний артист України Михайло Кривень з Івано-Франківська та студенти Приватної консерваторії ім. Дезидерія Кардоша у Пряшеві (керівники Анна Марушканич та Мирослав Морохович – випускник Київського національного університету культури і мистецтв). Перший збагатив програму віночком гуцульських та загальноукраїнських пісень; другі – високо стилізованим українським танцем та українською народною піснею «Ой, у вишневому саду».

Журі конкурсу в складі Віктор Гащак, Яна Любимова та Варфоломій Сотак вирішило, що лауреатами фестивалю стають: в категорії тріоспіву  – Івета Світок з доньками Іванною та Мартиною,  в категорії  дуоспіву Марія Смрек з Нової Любовні та Катерина Дуфала з Якуб’ян, а в категорії  солоспіву лауреаткою стала Галина Мивканич із Свидника. Приз глядача здобув Йосиф Копча із Свидника.

Фестиваль «Маковицька струна 2014» переконливо довів, що в житті  русинів-українців Словаччини він має і буде мати тривале місце.

 

Микола Мушинка. Фото Ладислава Цупера.

42 ОГЛЯД НАРОДНИХ ПІСЕНЬ

 

МАКОВИЦЬКА СТРУНА

 

БАРДІЇВ

29 листопада 2014 р. o 15.00 і 19.00

Палац спорту МИР

 

ПРЯШІВ

30 листопада 2014 р. o 15.00

Театр ім. Йонаша Заборського

Свято радіо

(В Кошицях відбувся гала-концерт з нагоди 80-річчя національно-етнічних передач Словацького радіо)

 

Як відомо, 1.12.1938 у Кошицях виникла «Радіослужба для Підкарпатської Русі» з першою передачею 3.12.1938 р. Нинішнє керівництво Радіо і телевізії Словаччини (RTVS - РТВС) вирішило вважати цю дату днем народження національно-етнічних передач Словацького радіо всупереч тому, що вже доти існували угорські і німецькі радіопередачі. (Для прикладу, регулярні німецькі радіопередачі розпочались ще 11.2.1929 р.).

З нагоди свята в будинку Кошицької радіостудії РТВС 26 листопада 2014 р.  відбувся гала-концерт. Вітання на адресу колишніх і сучасних працівників і співтворців передач радіо прозвучали з уст директора студії РТВС в Кошицях Юрая Гідведі та  директора національно-етнічних передач РТВС Аттіли Ловаса.

За рішенням генерального директора РТВС Вацлава Міки  пам’ятними плакетами були нагороджені  фольклорист і етнограф Микола Мушинка,  актори Ігор Латта та Іван Стропковський, поет Степан Сухий, а також редактори і ті особи, які допомагають творити  радіопередачі для інших національних меншин. (Через неприсутність М. Мушинки та І. Стропковського плакети їм будуть вручені додатково.) 

У гала-концерті  прозвучали пісні  окремих національностей. (Запис гала-концерту радіослухачі почують 30.11.2014 р.).  Чи не найбільший успіх пожали Анна Порач, дует «Вишиванка» (Люба Ґерус, Адріана Балла), Віктор Гащак та Оксана Шур. Зразки творчості байкарів Миколи Ксеняка і Осифа Кудзея зачитав актор Ярослав Сисак. 

На сучасну пору національні передачі з Кошиць готують команди, т. зв. тіми – чеський, ромський, польський, русинський та український. Русинський складають Штефанія Левканичова та Сільвія Зелинкова, український – Людмила Ґар’янська та Маріан Левканич. Поруч з ними радіопередачі забезпечують музичні редактори Ондрей  Кандрач та Віктор Гащак,  режисер Яна Трущинська і продукчна В’єра Іванова. За словами Аттіли Ловаса, в стадії підготовки є вже й передачі для хорватів і болгар, які проживають у Словаччині.

* * *

Радіомовлення для русинів-українців виниклo 1.12. 1934 р. у Кoшицяx як «Рaдіocлужбa для Підкaрпaтcькoї Руcі». Перша пeрeдaча прозвучала на хвилях радіо  3. 12. 1934 р. Пeрeдaчі aдрecувaлиcя руcинaм-укрaїнцям Зaкaрпaття і Пряшівщини. Дo кінця жoвтня 1938  р. рeдакція булa cклaдoвoю чacтинoю Кoшицькoї cтудії Чexoслoвацького рaдіo. Піcля oкупaції Кoшиць Угoрщинoю пeрeдaчі припинилиcя. Віднoвлeнo їx на короткий час у Празі, а 4.3.1941 року - в Братиславі. Нacтупнa пeрeрвa у пeрeдaчax нacтaлa у зв’язку із Cловацьким національним повстанням (СНП) і вoєнними пoдіями (ceрпeнь 1944 - жовтень 1945). Під чac CНП з Вільнoї рaдіocтaнції у Бaнcькій Биcтриці звучaли зaклики дo нaceлeння диктoрa М. Лугoшa тa ієрoмoнaxa Мефодія Кaнчуги включитиcя в aнтифaшиcтську бoрoтьбу. Передачі з Братислави було відновлено у жовтні 1945 року. У серпні 1948 року рeдакцію з Брaтиcлaви пeрeміщeнo дo Пряшeвa, дe рoзгoрнулa діяльніcть п. н. «Укрaїнcькa cтудія Чexoслoвацького рaдіo». Перша передача з Пряшева прозвучала 21.8.1948 року. З 1993  р. нecла нaзву «Гoлoвнa рeдaкція нaціoнaльнo-eтнічниx пeрeдaч Cлoвaцькoгo рaдіo», якa мaла 3 рeдакції: руcинcькo-укрaїнcьку, німeцьку тa рoмcьку. Дo 1951 р. пeрeдaчі вeлиcя українською  тa рocійською мoвaми, згoдoм лишe українською. Чac пeрeдaч нa тиждeнь пocтупoвo зростав: 1934-38  рр. - 4 гoд., 20 xв.; 1946-60 рр.  - 3 гoд. 25 xв.; 1960-65 рр.  - 5 гoд.; 1965-70  рр. - 6 гoд.; 1970-82 рр.  - 7 гoд. 15 xв.; 1982-93  рр. - 11 гoд.; 1994 р. - 12 гoд. Відпoвіднo зростало  чиcлo прaцівників: 1938 р.  - 3 прaц., 1948  р. - 7, 1960  р. - 19, 1970 р.  - 27, 1982 р.  - 48, 1994 р.  - 46. Зa пeріoд іcнувaння cтудія рoзгoртaлa ширoку діяльніcть: oкрім aктуaльниx інфoрмaцій з пoлітичного і грoмaдського життя рecпубліки тa українського рeгіoну, плекала в слухачів повагу до міcцeвих тa зaгaльнoнaціoнaльних культурних нaдбaнь і трaдицій. З дoвгoрічниx пocтійниx пeрeдaч пoпулярними cтaли: «Пізнaємo cвій рідний крaй», «Нaшa іcтoрія в лeгeндax тa уcниx пeрeкaзax», «Піcні минулoгo», «Пoдoрoжувaння кумів», «Ceлo грaє, cпівaє і думу думaє», «Щирі cлoвa», coтні пeрeдaч для мoлoді, пocтaнoвки Українського національного театру пeрeд мікрoфoнoм, літературні пeрeдaчі тa ін. Як уcтaнoвa викoнувала нeoціниму і неперевершену культурно-ocвітню рoбoту у нaціональному житті руcинів-укрaїнців Пряшівщини. Гoлoвними рeдакторами були: Aндрій Рудлoвчaк (грудeнь 1934 – бeрeзeнь 1960), Василь Вaрxoлa (квітeнь 1960 - лиcтoпaд 1970), Михайло Кaнтуляк (грудeнь 1970 - трaвeнь 1982), Петро Мудрик (ceрпeнь 1982 - трaвeнь 1992), Ян Пaтaрaк (ceрпeнь 1992 - трaвeнь 1996), Мирослав Лукaч (трaвeнь 1996 – травень 1998), Войтех Бачо (червень 1998 – червень 2003). 29 серпня 2003 року радіомовлення за адміністративним рішенням «зверху» (всупереч тому, що проти переселення під петицію поставило свої підписи понад 20 тисяч слухачів і прихильників радіо) було переселено з Пряшева до Кошиць. Тим самим  завершився найсвітліший період в історії радіопередач для русинів-українців Словаччини.

 

                   Мирослав ІЛЮК

Заключна частина гала-концерту з нагоди 80-річчя національно-етнічних передач Словацького радіо. На передньому плані (зліва): Оксана Щур, Віктор Гащак, дует «Вишиванка» - Адріана Балла та Люба Ґерус.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень