Українці Словаччини

Вузька смуга на південному боці Карпат довжиною приблизно 350 км – від лівих притоків верхньої Тиси до річки Попрад на заході – поступово звужуючись, втинається клином у сучасну територію Словацької Республіки. Ця територія була заселена з давніх-давен, а більш як тисячу років її компактно заселяють русини-українці. Тому говоримо, що вони є автохтонними (корінними) жителями цієї території. До 1918 року вона не належала до окремої самостійної політично-адміністративної одиниці і не мала своєї офіційної назви. За угорського панування вчені чи культурні діячі найчастіше вживали назву Угорська Русь. Між населенням України (спершу в сусідній Галичині та Буковині, де також живуть русини-українці) для означення цієї території вживалось найменування – Закарпаття, тобто земля за Карпатами. Тутешнє населення свій край називало Підкарпаттям, а себе вважали русинами (руськими). Тому що обидва терміни вживаються і тепер, в наших навчальних текстах назву Закарпаття вживаємо в двох значеннях – в ширшому розумінні для означення всієї території закарпатських русинів-українців (в основному до 1918 р.) і у вужчому – для означення теперішньої Закарпатської області України (після 1945 р.). Подібно і назву русин (руський) вживаємо в основному до 1945 р., а для післявоєнного періоду до наших днів внаслідок нових умов і пізнань – назву українець (український) або синоніми русин-українець.

Після виникнення Чехословацької Республіки східна частина цієї території за річкою Уж дістала автономію з офіційною назвою Підкарпатська Русь, а для західної частини, яка ввійшла в адміністративний склад Словаччини, подібна назва не витворилася. З практичних потреб подібної назви створилось нове поняття – Пряшівщина, від міста Пряшів, який був і тепер є культурним центром русинів-українців у Словаччині.

Нове життя

«Нове життя» - українська громадсько-культурна газета, зacнoвaна 1. 8. 1951 р. як oргaн Крайового комітету КПC у Пряшeві, у 1959-1990 рр. - oргaн ЦК Культурного союзу українських трудящих. Від лютoгo 1990 р. тижневик видає Cоюз русинів-українців Словацької Республіки. Від 1996 р. через нестачу коштів газета виходить в двотижневому інтервалі. Кошти для видавання газети видавець – СРУСР – отримує від Міністерства культури Словацької Республіки, від 2011 року – від Уряду Словацької Республіки на основі щорічної грантової системи. Від 2012 року газета через нестачу коштів остаточно стає двотижневиком. «Нове життя» - єдина україномовна газета в Словаччині. Газета своєю діяльністю допомагає збереженню національної і культурної ідентичності української національної меншини в Словацькій Республіці. Розглядає національно-культурне, громадське та соціально-економічне життя русинів-українців, інформує про діяльність СРУСР, працю державних і самоврядних органів та організацій, займається питаннями українських національних шкіл у Словаччині, питаннями словацько-українських та українсько-словацьких культурних і літературних зв'язків, знайомить з життям українців у світі, в тому числі в Україні. Розглядає питання економічної і культурної співпраці між СР та Україною і транскордонну співпрацю прикордонних областей – Пряшівського і Кошицького країв Словаччини та Закарпатської області України. Відповідальний представник газети – Йозеф Шішка (№№ 1/1951 - № 30/1952), головні редактори - Ян Боцак (№№ 31/1952 - № 60/1957), Їндржіх Почта-Микула (№№ 61/1957 - №28/1958), Ян Боцак (№№ 29/1958 - № 51-52/1958), Віктор Кoпчaк (1959-65), Юрій Дaцкo (1965-70, 1984-90), Людвіг Гaлушкa (1971-80), Йосиф Фeцишкaнин (1980-83), Олександр Зозуляк (1990 – 1991), Мирослав Ілюк (від 1991). В рeдакції у різний чac прaцювaли: Федір Івaнчoв, Aндрій Cтeфaнкo, Іван Кoвaльчук, Петро Бунгaнич, Іван Рoдaк, Ганна Чaвaргa, Cтепан Гaвулa, Aндрій Бaушeнкo, Cтепан Кoчутa, Федір Лaзoрик, Михайло Кoц, Cтепан Пірoш, Михайло Дрoбняк, Микола Гиряк, Борис Івaнчoв, Мирослав Немет тa ін.

УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

про життя і діяльність

Українці Словаччини

Нове життя

Категорії

Архів новин

Стрічка новин