УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

У Снині звучало Шевченкове слово

 

19 березня 2016 р. у Снині в Клубі культури «Старина» звучало Шевченкове слово. Поруч з  словом звучали і пісні, складені на слова поета. Приємний підвечір разом з Об’єднанням виселенців з водоймища Старина підготувала гуменська Регіональна рада Союзу русинів-українців СР  з нагоди 155-річчя від дня смерті поета, художника, мислителя Тараса Шевченка. У першій частині вечора ансамбль «Музики» – гості із сусіднього Великого Березного Закарпатської області України  - у своїй літературно-музичній композиції  представили глядачам  життя і творчість Тараса Шевченка. Говорене слово було доповнене зразками поетичної творчості і піснями. Велике враження справили особливо уривок  з поеми «Катерина» і  виконання «Заповіту» чи «Думи мої, думи мої…».

У другій частині вечора присутні ознайомились з українським журналістом, драматургом і громадським діячем, уродженцем Паризовець Снинського округу – Юрієм Дацком, який минулого року видав книгу спогадів «Рідне гніздо». Автор книжки розповів про своє життя від дитинства до сьогоднішніх днів, згадав роки молодості, ровесників, людей, з якими йому довелось зустрічатись на своєму життєвому шляху.  Його розповідь поповнили своїм співом фольклорна група «Кичара» і вже згадувані великоберезнянські «Музики». Пісню «Рости, рости, черемшино» Юрій Дацко заспівав  разом з своїм братом Василем, членом «Кичари».

На завершення вечора   виконавці і глядачі  разом заспівали віночок народних пісень, а тут же відбулась невелика автограміада: Юрій Дацко  підписав всім бажаючим свою книжку.

 

                                                                                              Михайло ІВАНЦО.

Виставка «Писанки 2016» в СНМ-МУК

ЧАРІВНИЙ СВІТ ПИСАНОК

 

Напередодні  великодніх свят у виставочному залі культурно-історичної експозиції СНМ – Музею української культури в Свиднику 18 березня відбувся  вернісаж  тематичної виставки ПИСАНКИ 2016 – 17 річник змагання в розписуванні великодніх яєць. На виставці експонуються понад 500 неповторних зразків великодніх писанок 25 майстрів писанкового розпису Східної Словаччини (крім жінок-писанкарок ще й колекції Андрія Оліяра з Нижньої Писаної та Мґр Андрія Урама із Свидника): з Бардієва, Бардіївської Нової Весі, Ґрибова, Ленартова, Мальцова, Нижньої Писаної, Раковця над Ондавою, Свидника, Свиднички, Словенської Кайні, Стащина, Стропкова. Після урочистої програми, в якій виступила відома  популярна жіноча співацька група Свидничанка із Свидника та урочистої доповіді д-ра Мирослава Сополиги, доктора історичних наук – директора СНМ-МУК у Свиднику, приматора міста Свидника Яна Голодняка та директорки СНМ-Музею русинської культури в Пряшеві д-р Ольги Ґлосикової, докторки наук, слідувала перерва, після якої були видані речові нагороди майстрам писанкового розпису, колекції яких фахова комісія оцінила як найоригінальніші і найцікавіші з погляду художньо-декоративного й етнографічного:

Алена Пелехова (Раковець над Ондавою) – за оригінальну колекцію курячих та страусових писанок, розписаних рельєфно-восковою технікою рослинних мотивів в поєднанні з технікою мадейри;

Анна Ловінґерова (Мальців) – за збагачення місцевої орнаментальної культури дрібним, надзвичайно довершеним багатокольоровим рельєфно-восковим розписом рослинно-квітковими мотивами білої натуральної поверхні курячих та страусових яєць, пофарбованих в синій та червоний кольори;

Марія Гостиняк (Свидник) – за колекцію писанок, забарвлених наваром з   цибулиння, з багатою розмаїтістю старовинної символіки Сонця в різних його проявах, Води, Землі, колосків хлібних рослин, перших провісників весни – ластівок і т. д. з довершеними орнаментальними композиціями;

Галина Федорко (Свидник) – за колекцію писанок, розписаних традиційною восковою технікою із зображенням геометричних, старовинних рослинно-квіткових та космологічних мотивів у розмаїтих орнаментальних композиціях;

Мґр Людмила Фецура (Словенська Кайня) – за колекцію писанок, виконаних технікою продряпування («вишкрябування») своєрідними рослинно-квітковими орнаментальними мотивами на пофарбованій в один колір поверхні курячого яйця;

Марія Максинова (Бардіїв – Нова Весь) – за довгорічний вклад і розвиток писанкового мистецтва та оригінальні колекції писанок, виконаних технікою мадейри;

Мґр Андрій Урам-Мурин (Свидник) – за зображення Ісуса Христа, Богородиці та чотирьох євангелістів, ручно написаних на полістиреновій площині у формі яйця нетрадиційним писанковим способом розпису, але живописною олійною технікою, чому сприяє ще й авторова ікона «Воскресіння Христово», яка в художній інтерпретації підкреслює це визначне християнське свято.

Динамічність і колоритність 17 річника виставки 2016 підсилюють рукодільні роботи – вишивки та мережива Анни Запотоцької із Свидника. Ми переконані в тому, що колекції цьогорічних писанок сприятимуть дальшому розвиткові та пропагуванню  писанкового мистецтва і внесуть свій вклад в писанкову спадщину нашого краю, бо вона є не лише невід’ємним атрибутом великодніх свят, але і визначною складовою частиною народної художньої творчості наших майстрів-писанкарок.

Виставка ПИСАНКИ 2016 потриває до 31-го травня поточного року.

                                                                                       Йосиф ВАРХОЛ.

                                                                                             Фото: Ладислав Пушкар.












ЛЕМКІВЩИНА

ВИДАЄ ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОНИ ЛЕМКІВЩИНИ В АМЕРИЦІ

РІК ХХХVІI, Ч. 1 (144) ВЕСНА – 2016

Іван Франко в українців Словаччини

 

10.3.2016 р. в Центральній раді СРУСР відбулось засідання організаційного комітету по підготовці Року Івана Франка в Словаччині з нагоди 160-річчя від дня народження і 100-річчя від дня смерті великого Каменяра. Союз русинів-українців СР за участю Спілки українських письменників Словаччини та інших співорганізаторів  у половині вересня  2016 р.  готує провести  конференцію, присвячену життю і діяльності Івана Франка. Конференцією передбачені  орієнтовні доповіді: І. Франко у дослідженнях Миколи Неврлого; І. Франко у перекладах на словацьку і чеську мови; творчість І. Франка у виставах  професійних та аматорських колективів  русинів-українців Словаччини; І. Франко у періодиці Словаччини; осмислення  творчості І. Франка у світлі нових досліджень і т.п. Франківській тематиці будуть присвячені також центральні акції СРУСР, серед них Фестиваль драми і художнього слова ім. О. Духновича, конкурсний огляд з художнього читання жінок «Струни серця» Ірини Невицької. Франківська тематика буде присутня також в  діяльності СНМ – Музею української культури у Свиднику.

Під знаком Року Івана Франка пройдуть також декотрі акції  цьогорічних Днів України в Кошицях (квітень 2016 року).

Окремі акції у Році Івана Франка готує   Інститут україністики та середньоєвропейських студій Філософського факультету Пряшівського університету. Додаймо, що 20 квітня 2016 року інститут проведе Франківські читання за участю викладачів і студентів факультету, а на 21 жовтня ц.р. заплановано   науковий семінар «Іван Франко як вчений та громадський діяч».

 

                                                                                                          -мі-

Ожила пам’ятка культури

 

У частині Пряшева – Солівар – після майже тридцяти років для громадськості було знову   відкрито реконструйований історичний об’єкт - Склад солі. Від жовтня 2011-го до вересня 2015-го року Склад солі пройшов докладною реконструкцією, результатом якої є новий багатоцільовий простір, який може служити для виставок, презентацій, засідань та імпрез виховного характеру. Загальні витрати на реконструкцію досягли 3,84 млн євро. З програми «Європейський регіональний розвиток» йшлося про 2,03 мільйона, з державного бюджету Словацької Республіки - 358 тис. євро. В рамках ремонту, оновлення об’єкту було використано 950 кубометрів деревини.

Склад солі служив для ускладнення, маніпуляції та дистрибуції солі. Об’єкт складу два рази згорів. Вперше – у 1819 році, а пожежа 18-го травня 1986 р. нанесла цій будівлі фатальні наслідки, після чого вона  зовсім занепала, але завдяки широкій  реконструкції відвідувачі мали можливість під час Дня відкритих дверей, 19-го березня 2016 р., оглянути цей цікавий  об’єкт.

Склад солі є складовою історичного ареалу Національної пам’ятки культури  Солівар, яка належить до найвизначніших технічних пам’яток Словаччини. Унікальний комплекс технічних об’єктів для черпання та варіння солі із XVII століття є винятковим не лише на території Словаччини.

 

                                                                                                                       (ія)

Союз русинів-українців Словацької Республіки Центр української культури Громадська організація МЕЛЬПОМЕНА та автор запрошують Вас на відкриття виставки

Олександр Сидорук

ПРИСУТНІСТЬ

15 березня 2016 р. o 16.00 год.

Центр української культури, вул. Янка Бородача, 5, Пряшів

Виставка потриває до 15 квітня 2016 р.

Рідний дім Адольфа Добрянського під загрозою

 

В 1991 році Матиця словацька на будинку старої фари в Рудльові Воронівського округу  встановила меморіальну дошку на честь визначного громадсько-політичного, культурно-освітнього   діяча та вченого Адольфа Івановича Добрянського (19.12.1817, с. Рудльов  - 6.3. 1901, Інсбрук, похований в с. Чертіжне).  Як відомо, він народився саме в цій фарі у сім’ї приходського священика.

Як інформують мас-медіа, будинок фари може бути зруйнований, тому що в селі було побудовано нову фару, а стара виявилася вже зайвою для греко-католицької церкви, яка є її власником. Крім того, фара не є в списку пам’яток. Одною з найбільших заслуг Адольфа Добрянського було те, що в 1849 р. подав на розгляд австрійського імператора проект розподілу Угорщини за національними дистриктами («Пам’ятник русинів угорських»).

6.3.2016 р. минуло 115 років від дня смерті Адольфа Добрянського. Тож повернімося кількома штрихами до його постаті.

Кульмінація діяльності Адольфа Добрянського припадає на післяреволюційні 1848-1849 рр. в Угорщині. Коротко попрацювавши в Чехії, він у 1848 р. повертається у Банську Щавницю і включається у революційні події. Його обирають депутатом Угорського сейму. Як слов'янофілу йому загрожував військово-польовий суд і він таємно з сім'єю перебирається спочатку на Спиш, а потім у Львів. Тут бере активну участь у роботі Головної Руської Ради (ГРР) і від імені закарпатських русинів подає графу Голуховському, тодішньому губернатору т. зв. "Королівства Галичини та Лодомерії", петицію про приєднання Закарпаття до Галичини.

З квітня 1849 працював комісаром при російській армії генерала І. Ф. Паскевича.  Після придушення революції якийсь час був верховном комісаром Сегединського округу. У складі делегації, яку очолював його брат Віктор Добрянський (1816-60), відвідав комісара Герінгера, міністра Баха та імператора Франца Йосифа І у справі надання автономних прав русинам. У 1849-50 р. працював при комісарові Ужгородського автономного округу Ігнацові Білецу. У той час у школи та станови запроваджує російську мову, звільняє з роботи угорських чиновників, на їх ісця встановлює місцеву інтелігенцію або запрошує на роботу чеських інтелігентів.

Від липня 1860 р. працює в Будині спершу міністерським радником Угорського намісництва, а від початку 1861 р. радником Королівської угорської намісницької ради. У цей будинський період свого життя (1862-64) тісно співпрацював із словацькими діячами - Я. Францісці (1822-1902), В. Пауліні-Тотом (1826-77), Яном Палариком (1822-70), М.М. Годжею (1811-70) та ін. Бере участь у виникненні словацької газети "Pešťbudínske vedomosti" та в праці "Тимчасового комітету Матиці словацької". Допоміг при одержанні дозволу на заснування Матиці словацької, як єдиний з несловаків був обраний членом комітету цієї, на свою добу найвищої культурної установи словацького народу. 1861 р. вдруге обирається депутатом Угорського сейму. Того ж року на вулиці Будина на нього зроблено замах.

Його виступи в сеймі належать до сміливих і прогресивних як в соціальному, так і національному відношеннях. Для розуміння національної політики угорського уряду особливе значення мають його промови 23. 5. 1868 р. у зв'язку з подаванням петиції словацького населення Ліптова та від 25. 11. 1868 р. до питання національних прав словацької, румунської, сербської, німецької та руської національної меншин Угорщини. В межах Угорщини пропонував створити  т. зв. Руське воєводство, обґрунтовуючи свою вимогу історичним існуванням цього воєводства в добі Стефана І Святого (1001-1038).

У 1869-81 рр. Добрянський живе у своєму маєтку в с. Чертіжне, займається переважно літературною працею. У 1871 р. на нього зроблена друга спроба замаху, під час якого поранено сина Мирослава. Вперше 1875 р. його офіційно запрошено в Росію як знавця слов'янської проблематики. Зустрічався з високопоставленими офіційними особами, а також з письменником І. С. Аксаковим (1823-86), істориком C. М. Соловйовим (1820-79), публіцистом M. Н. Катковим (1818-87) та майбутнім російським царем Олександром III (1845- 94). Запропонував царському урядові обмін території Польщі на українські землі Австро-Угорщини - Галичину, Закарпаття, Буковину. Вдруге відвідав Росію 1880 р. Через рік переселився у Львів. Перебування у Львові закінчилося для нього ув'язненням у січні 1882 р. і судовим процесом, відомим під назвою "Ольга Грабар, народ. Добрянська, та ін.". Суд виправдав його і він переселяється у Відень, де проживає до 1887 р. У 1887-98 рр. він проживав у тирольському м. Інсбруку під поліційним наглядом із забороною відвідувати Галичину і Закарпаття. В Інсбруку його відвідувало багато визначних людей - майбутній лікар Л. М. Толстого Д. Маковицький (1866-1921), майбутній галицький митрополит А. Шептицький (1865-1946), російський вчений-славіст. В. І. Ламанський (1833-1914) та ін. В останні роки життя австрійський уряд кілька разів дозволив йому відвідати с. Чертіжне, де проживала його дружина. Основні праці: "Проект політичної програми для Русі австрийської" (1871), "Про західний кордон Підкарпатської Русі від часів  св. Володимира" (1880), "Відповідь угорського духовенства Пряшівської єпархії своєму єпископу" (1881), "Програма здійснення національної автономії Австрії" (1885), "Погляд А.І.Добрянського на питання про спільнослов’янську мову" (1888), "До пояснення захисту греко-слов'янської церкви з боку апостольського римського престолу" (1888) та ін.

 

Літ.: M. Sekey. Životopis А. I. Dobrianskeho. Кошиці, 1928; E. Недзельский. Очерк
карпаторусской литетратуры. Ужгород, 1932; С. В. Добош А. И. Добрянский.
Пряшів, 1956; I. Мацинський. Добрянський А. I. Дукля, 1967, ч. 3.

 

                                                                                                                -мі-

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Консульство
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень