ЗАСНОВАНО
МІЖНАРОДНУ
ПРЕМІЮ ІМ. ІВАНА ФРАНКА
Розмова з членом журі М. Мушинкою
В минулому числі „Нового життя‟ ми повідомляли, що президент України Петро
Порошенко
нагородив тебе та академіка Миколу Неврлого Ювілейною медаллю „25 років
незалежності України‟.
Нині з інтернету довідуємось, що ти разом з
директором
Музею української культури у Свиднику Мирославом Сополигою були членами
журі
новозаснованої „Міжнародної премії імені Івана Франка‟. Скажи щось ближче про цю премію та церемонію її
вручення.
Згідно із Статутом
„Міжнародна премія імені Івана Франка заснована у 2015 році, є
„почесним визнанням вагомих здобутків та значних заслуг науковців у
галузі україністики та соціально-гуманітарних наук‟. Вона присуджується щороку в одній з двох
номінацій: „За вагомий внесок у розвиток
україністики‟ та „За
визначний особистий внесок у розвиток соціально-гуманітарних наук‟.
Роботи подані на
конкурс оцінює міжнародне журі, до складу якого входять дванадцять вчених різних
країн з науковим ступенем
„не нижче доктора наук‟. Номінує їх Благодійна організація „Міжнародний
фонд
Івана Франка‟ (голова – Роланд
Тарасович Франко – внук Івана Франка).
А в
чому полягала Ваша робота як членів журі?
Цього року на
конкурс Премії Івана Франка було подано чотирнадцять робіт з трьох
країн. Вони
пройшли оцінками відповідними комітетами, потім Радою експертів.
Основна
частина з них була надіслана членам журі електронною поштою. Їх
кількість
постійно знижувалася „відсіюванням‟ робіт, які не
повністю відповідали критеріям премії. На заключне засідання журі, яке
відбувалося 4-5 серпня ц. р. у стінах Інституту славістики Віденського
університету (де колись габілітувався на доктора наук Іван Франко)
потрапило
п’ять праць, з яких таємним голосуванням членів журі найбільше балів
набрала монографія
Любомира Гузара „Андрей Шептицький –
Митрополит Галицьктий (1901-1944) – провісник екуменізму‟.
Із засіданням журі,
була поєднана екскурсія слідами І. Франка у Відні, відвідини Церкві св.
Варвари, пам’ятника І. Франку, прийняття у Посольстві України в Австрії
тощо.
А де і
як було вручено першу премію Івана Франка?
Урочисте вручення
премії відбувалося 27 серпня в день народження Івана Франка у
Дрогобичі.
Оскільки лауреат із здоровельних причин не зміг прибути у Дрогобич
особисто,
премію від його іменні перевзяв єпископ Самбірсько-Дрогобицької єпархії
Українсько-греко-католицької церкви владика Ярослав (Прозир).
Усе це відбувалося
у надзвичайно урочистій атмосфері у великому залі Народного дому м.
Дрогобича.
Від імені міста гостей привітав міський голова Тарас Кучма, від імені
Дрогобицького державного університету ім. І. Франка ректор Надія
Скотна, від
Міжнародного фонду І. Франка його голова – Роланд Франко та директор
фонду Ігор
Курус. Мені була дана честь виступити від імені членів журі та
експертної
групи.
Церемонії вручення
була поєднана з урочистим концертом Академічного симфонічного оркестра
Львівської обласної філармонії, екскурсією членів журі та поважних
гостей до
Музею Івана Франка в його рідні Нагуєвичі, покладенням квітів біля
пам’ятників
І. Франкові в Нагуєвичах і Дрогобичі та презентацією монографії
Лауреата премії
в університеті.
Все це було достойним
внеском у святкування Року Івана Франка в Україні.
Із
Дрогобича і ви двоє повернулися з медалями.
Це були репліки
медалі Премії Івана Франка, яку одержали члени журі, „як
прояв вдячності за участь у роботі Міжнародної ради експертів
Міжнародної премії Івана Франка‟ (так наведено у
супровідному „Цертифікаті‟), правда, не в
золоті і без фінансової нагороди.
Дякую за розмову.
Частина членів журі перед пам’ятником І. Франку у Відні.
Роланд Франко, Ярослав Гарасим та М. Мушинка на сцені Народно дому в Дрогобичі.
ПЛАСТ
відзначив чверть століття відновлення діяльності
двадцять першим табором
Вже 25 років діє в Слолваччині
відновлена молодіжна організація Союзу
скаутів «ПЛАСТ» українсько-русинської молоді. Ювілей пластуни
відзначили вже
21-м літнім табором «Карпати 2016», складовою частиною якого була і
19-а Літня
школа українознавства (далі ЛШУ). Проект реалізовано з частковою
фінансовою
підтримкою Уряду влади СР в рамках програми „Kultúra národnostných
menšín
2016“.
Від 30.7 до 7.8.2016 року
рекреаційний осередок
«Злата Ідка» знов наповнився прекрасною нашою бесідою, піснями,
таборовими
зайняттями. На таборі зустрілося понад 100 учасників, які прожили
дев’ять
чудових і виняткових днів. «В цьому році наш табір був і для нас в
багато чому
іншим як в попередні роки. Після довгого часу мали ми в таборі більше
хлопців,
як дівчат. Молоденькою була і наша булава, коли багато виховників, ще
перед
роком було в юнацтві. Обставини нас примусили з учасників ЛШУ, яким
сповнилось
17 років, включити у булаву табору для роботи з гуртками» - пояснює
головний
організатор Олена Довгович. Юнаками і новаками у віці від 5 до 17 років
в цьому
році старалися головний комендант Ксеня Рибак, заступник Роман Довгович
і
виховники Івета Ігнатко, Діяна Барна, Богдан Довгович, Бібіана Буйдош,
Інна
Родович, Марина Смикало, Кароліна Срібна, Петро Зятик, Павло Гайдош,
Петро Бубен,
Михайло Янко, Даніел Сабол, Мартин
Няхай, Матуш Пронер. Лекторами ЛШУ були Олена Довгович,
Марія Рибак, Оля
Кутко, Марія Лаца та Святослав Довгович, який виконував і обов’язки
інформатора
на «веб-сайті» ПЛАСТу.
Метою ЛШУ, як і в попередніх
роках, було передати
учасникам елементарні інформації з історії, літератури, культури,
познайомити
їх з визначними історичними, науковими й суспільно-культурними діячами
України,
але й Пряшівщини від найстаршої доби аж по сучасність, з пісенним
багатством,
традиціями та звичаями нашого народу
–
одним словом пробудити в молоді гордість до свого, щоб вони не
відчували себе
менш вартісними від інших. Не менш важливим завданням було навчити
найменших
учасників читати й писати азбукою. Учасники отримали інформації про
українську
пресу та визначних письменників Пряшівщини, про українські установи й
організації – СРУСР та Музей української культури у Свиднику.
Завдяки участі гостей-лекторів з
України, зміст
цьогорічної ЛШУ поповнився новими інформаціями. З Ужгородського Коледжу
культури і мистецтва приїхали в табір, разом із студентами Ангеліною
Пересоляк,
Світланою Гендич і Ростиславом Харитоном також і викладачі Марія Стойка
і
Оксана Шип. Їхні зайняття акторської майстерності, співу чи танцю
прийняли
учасники ЛШУ з великим зацікавленням.
Таборове життя і в цьому році
мало свій певний
порядок. До обіду учасники табору займались у школі українознавства і
вчилися
практичному пластуванню – картографії, першій допомозі, поряду,
в’язанню
вузлів. Свої знання після обіду удосконалювали в цікавих теренових
грах, а по
вечорах в клубі розважалися різними грами та караоке шоу. Не забракло і
таборової ватри чи нічної гри і само собою й вибори «Міс та Місака»
новацтва,
юнацтва, а в цьому році і булави.
Середа 5-го серпня була днем
мандрівок. Юнацтво
відвідало замок Бетляр і Охтінську арагонітову печеру, метою молодших
були
Кошиці. Кошицькою дитячою історичною залізницею поїхали в рекреаційну
область
Алпінка. Цікавою була прогулянка на Кошицький замок, над розвалинами
якого
побудований бельведер. Погляд на Кошиці з нижчого бельведера
випробували всі,
відважніші побралися і на бельведер – вежу, на яку треба здолати майже
сотню
сходів. Після прогулянки для всіх був нагородою смачний обід в
українському
ресторані «Барвінок» в Кошицях, по вулиці «Алжбетиній».
Цікавими були і останні дні
табору «Карпати 2016».
П’ятниця 5-го серпня, таборова програма була «навпаки». Рано розпочали
колом і
іскрою на добраніч, замість відкриття дня і підняття таборових прапорів
було
закриття дня і знімання прапорів. До дня «навпаки» в обід приключилася і кухня і так
наперед їли
головний хід, а після того суп. Передостанній вечір в таборі вже
традиційно
присвячений Святу Івана Купала. І воно було навпаки. Віночки плели
хлопці, які
виготовили і Морену, дівчата готували ватру та оригінального «Івана».
Після
звичайного «двобою» за Морену, потічком попливли на цей раз віночки
хлопців,
які після кількох метрів з води ловили дівчата, а потім спільно в парах
чи в
трьох (завдяки більшій кількості хлопців мали окремі дівчата і двох
«парубків»)
забавляли ся коло ватри і шукали в лісі чарівний цвіт папороті.
Передостанній день, субота 8-го
був також винятковий.
Гості з України підготували для учасників табору день під назвою «Дні
України в
таборі». Насамперед знайомилися з Україною посередництвом презентації і
виставки книг, вишивок і короткої мистецької програми наших гостей з
Ужгородського коледжу культури і мистецтв. Після того юнаки завдяки
пані Анні
Саллас – Швачка познайомилися з подіями на київському «Майдані». Як
прямий учасник
подій вона розказала їм про те, чому на переломі років 2014 і 2015 в
Києві
десятки тисяч людей мріяли про краще майбуття України в Європі,
дізналися і про
трагедію «Небесної сотні» і в кінці подивилися фільм-документ про
пластуна
Віктора Гурняка, який
загинув у війні в
східній Україні. Згадали і Василя Сліпака, одного з найкращих оперних
співаків
світу, який загинув на фронті в кінці червня цього року і якого понад
тисячу
скорботних учасників з почестями героя України поховали у Львоваі на
цвинтарі-пантеоні
для визначних людей України. Всі інформації прийняло юнацтво з великим
зацікавленням, в окремих появились і сльози в очах.
Прийшов останній день. Сніданок,
пакування,
впорядкування кімнат, генеральна проба програми для батьків.
Рекреаційний осередок
«Злата Ідка» заповнився гостями та батьками учасників Літнього табору
«Карпати
2016» та ЛШУ. Остання святкова збірка, знято таборові прапори і
востаннє
прозвучав «Гімн закарпатських пластунів». Після того у клубі, який
змінився на
сцену, реалізовано заключну мистецьку програму, яку підготували
учасники табору
для понад 60 присутніх батьків і гостей. Програма розпочалася прологом,
який з
учасниками табору Еллою Мігальовою, Софією Дерев’яник і Михайлом
Добошом
підготувала викладач Ужгородського коледжу культури і мистецтв Оксана
Шип разом
із своїми студентками Ангеліною Пересоляк і Світланою Гендич. В кінці
прологу
виступаючі привітали хлібом і сіллю голову ПЛАСТу Левка Довговича.
В програмі, яку конферували
Юліянка Савчак і Сабіна
Шлампякова, поступово виступали Богдан Довгович, Денис Зятик, які
заспівали
пісню «Ой, видно село…», Найменші учасники табору, Рішко Рибак та Гоша
Саллас,
казочкою «Киця» Івана Франка пригадали присутнім цьогорічні ювілеї
автора.
Восьмирічному талановитому скрипалю і співаку, Ніколасу Корманик з
Шаріша,
присутні віддячились бурхливими оплескам. У танцях «Карічка» і «Гопак»
представилися юнаки і юначки. Танок «Карічку» підготувала Марія Рибак,
а
фрагменти з «Гопака» підготував з молоддю випускник Коледжу культури і
мистецтв
Ростислав Харитун. Крім прологу гості з Ужгороду з учасниками табору
підготовили і сценічні композиції «Жайворонок», в якій виступали Лівія
Урам –
Грицько, Елла Мігальова і Нікола та Софія Галчикові і сценічний етюд
«Листи
Лесі Українки», який виконали Денис Зятик та Емка Ногова. Далі новаки
Адам
Штофик і Дорота Плочицова віршем «Мово рідна, слово рідне» попросили
батьків,
щоб не забували на свої корені і не встидалися за бесіду наших дідів і
прадідів. Завершено програму кількома улюбленими таборовими піснями за
супроводу Петра Зятика на акордеоні. Щирі і часто аж бурхливі оплески
батьків і
гостей були для дітей тою найкращою оцінкою.
Не забули і подякувати.
Насамперед Олена Довгович
подякувала батькам, що без побоювань і з довір’ям посилають своїх
діточок у табір,
власнику рекреаційного осередку Петру Грінкові і його дружині та
співпрацівникам за те, що в цьому році вже десятий раз проходила
зустріч нашої
молоді в «Златій Ідці». Висловила щиру подяку і присутнім на закритті
табору й
мистецькій програмі працівникам Словацького телебачення й радіо пані
Любі
Кольовій, пану Чікіму та пану Левканичу. Командант табору Ксеня Рибак
подякувала виховникам
та їхнім
асистентам за їхню жертовну працю під час десяти днів. Милою
несподіванкою була
щира подяка батьків головній організаторці таборів Олені Довгович. В
самому
кінці ще всі пригадали все
прожите в
таборі з фотографій у відеопроекції і прийшов час прощання, яке не
обійшлося
без щирих сліз. Всі відходили з надією, що через рік знову зустрінуться
в
«Златій Ідці». Атмосфера закриття табору, мистецької програми й сумних
прощань,
за присутності батьків, повністю виправдовують потребу реалізації таких
зустрічей.
Святослав Довгович
Святкове відкриття 21-го Літнього табору і 19-й Літньої школи українознавства – звітує бунчужний пластун учасник Богдан Довгович.
Розважальний вечір.
Забава коло ватри.
Юнаки на мандрівці в Охтінську арагонітову пещеру.
Новацтво на Кошицькій дитячій історичній залізниці.
Новацтво на бельведері над Кошицями.
На обіді в українському ресторані Барвінок в Кошицях.
Іскра на добраніч.
Юначки з «Іваном Купалом».
День України в таборі - «Квітни рідна Україно» -
програма гостей з Ужгородського коледжу мистецтв і культури - зліва
Оксана Шип,
Світлана Гендич, Марія Стойка, Ангеліна Пересоляк і Ростислав Харитон.
. Закриття табору – знімання прапорів.
Учасники 21-го Літнього табору і 19-й Літньої
школи
українознавства Союзу скаутів «ПЛАСТ» українсько-русинської молоді в
Словаччині.
Частина публіки заключної програми – зліва
головний
редактор національних передач Словацького телебачення і радіо Люба
Кольова,
лекторка Марія Рибак, голова «ПЛАСТу» Левко Довгович, гості табору Анна Швачка, Марія
Стойка і Оксана Шип.
Заключна програма для батьків – «Ой, видно село» у виконанні Богдана Довговича (вліво) і Дениса Зятика.
Заключна програма для батьків – на скрипці грає і співає Ніколас Корманик.
Категорії
- Новини
- Моніторинг
- Про нас
- Про нас пишуть
- Нове життя
- Історія та фотографії
- Календар акцій
- Консульство
- Цей веб–сайт