ukrajinci.sk

Новини - грудень 2015

Нацменшини Кошиць принесли неповторну різдвяну атмосферу

Вже дев’ятий раз в суботу 19-го грудня 2015 р. заповнений зал Історичної ратуші в Кошицях залитий був неповторною атмосферою різдвяних свят. Концерт «Різдвяні традиції нацменшин міста Кошиці» і в цьому році з нагоди найкращих свят року підготував Український народний хор «Карпати» у співпраці з Містом Кошиці і під захистом мера міста Ріхарда Рашіго, з фінансовою підтримкою Уряду влади Словацької республіки з програми «Культура національних меншин 2015».

«Рождество твоє, Христе Боже наш....», яке в часі Різдвяних свят звучить в українських церквах східнього обряду цілого світу, розпочало програму концерту. Разом х «Карпатами» співала його і публіка. Запалали різдвяні свічки, засвітила різдвяна ялинка і модераторки концерту Марія Побегова і Людмила Гарянська привітали поважних гостей, голову РР СРУСР в Кошицях Йосифа Воока, старостів і депутатів міських частин міста Кошиці і спонсорів хору «Карпати» Марію Ольшавську і Петра Грінка. У виконанні хору «Карпати» прозвучали колядки «Бог Предвічний», «Що то за Предиво», соло Світлана Мартинюк, і «Радість нам ся явила». У відкритті концерту прозвучала і колядка у виконанні дуа хору «Карпати» у складі Світлана Мартинюк і Штефан Душик.

Після гостителів концерту сцену заповнили діти з фольклорного колективу «Розмарінгшарй» із села Сеня, які для публіки під керівництвом Алжбети Чурилової підготували не лише унгорські колядки та й різдвяні ігри пастирів. Вже традиційним гостем концерту є і Жіночий хор Чуської спілки в Кошицяї, якого хормейстером є Ольга Варинська. В цьому році чеська нацменшина підготувала свою програму у супроводі частини молодіжного оркестру «Музика Ювеналіс», диригував Карол Петровці.

Свою частку до різдвяного настрою заповненого залу приклала і чоловіча співацька група «Поляна» і колядку і вітання із села Жакарівці подарувала присутнім солістка хору «Карпати» Марія Побегова.

Після них вже в зал завітали члени молодіжної організації ПЛАСТ та співацько-драматичного колективу «Сердечко» з Пряшева Мартина Світок, Радослав Марек, Мартин Няхай, Михайло Сакмар, Юрій Мушинка, Михаела Мушинка і Іванна Світок, які принесли в подарунок «Віфлеємську гру», побудовану на народних традиціях русинів-українців Пряшівщини. Так як Пряшівчан з великим задоволенням і великим оплеском публіка оцінила і колядки у виконанні жіночого тріа з Ряшова у складі Яна Адамишина, Івета Космачова і керівник Евеліна Гвать.

Кінець концерту знов належав гостителям з хору «Карпати» і українським колядкам «Нова радість стала», «Вселенная веселися», «Бог народився» і «Слава нашим господарям».

«Дай нам, Боже, у щасті, здоров’ї прожити од Рождества до Нового року, од Нового року до Богоявління, од Богоявління до Воскресіння, од Воскресіння до Вознесіння, од Вознесіння до Святого Духа, од Святого Духа до сто літ! На Многая і благая літ!» прозвучало в самому кінці концерту віншування для всіх присутніх, після якого на сцену вийшли всі виконавці, щоб заспівати найвідомішу у світі різдвяну пісню «Тиха ніч» у чотирьох мовах: «Карпати» по українськи, «Розмарінгшарй» по угорськи, Жіночий хор Чеської спілки по чеськи і нам кінець всі разом по словацьки.

Різдвяний настрій після концерту вже традиційно зміцнили і дрібні подарунки, які від хору «Карпати» дістав при відході кожний з глядачів і келишок різдвяного «Карпатського пунчу», який вже традиційно підготувала сім’я Степана Чабали.

Співає Український народний хор «Карпати», диригує Левко Довгович.

Ігри пастирів у виконанні дітей з фольклорного ансамблю «Розмарінгшарй» із села Сеня.

Чеські колядки приніс Жіночий хор Чеської спілки в Кошицях у супроводі молодіжного оркестру «Музика Ювеналіс» піддиригуванням Карола Петровціго.

«Віфлеємська гра» у виконанні членів молодіжної скаутської організації «ПЛАСТ» і музично-драматичного ансамблю «Сердечко» з Пряшева.

Зал Історичної ратуші в Кошицях заповнився до останнього місця.

Співає чоловіча співацька група «Поляна» з Кошиць.

Колядки і вінчування із села Жакарівці у виконанні солістки хору «Карпати» Марії Побегової.

Співає жіноче тріо із села Ряшів.

В кінці концерту «Різдвяні традиції національних меншин в Кошицях прозвучала «Тиха ніч» у чотирьох мовах.

Карпатський пунч для всіх присутніх підготувала сім’я Степана Чабали.

Член ради хору «Карпати» Олена Личко передає глядачам дрібні різдвяні подарунки.

Союз русинів-українців СР перед викликами сучасності

12.12.2015 року в Пряшеві відбулось сьоме засідання Центральної ради Союзу русинів-українців Словацької Республіки. Засідання проходило під викликами сучасності, серед яких це передусім розкол національної меншини на дві частини і відповідно на два види самоідентифікації (русинів і українців), що логічно веде до продовження занепаду українського національного шкільництва, національної культури русинів-українців і до дедалі більшого ототожнення значної частини русинів-українців з мажоритарним словацьким народом.

На тлі цих суспільних явищ Союз русинів-українців Словацької Республіки змушений знаходити нові, більш гнучкі і дієві форми та методи праці, аби хоча б часткового протистояти цим небажаним тенденціям.

Значною підмогою для пожвавлення культурного життя русинів-українців у місті Пряшеві було відкриття Центру української культури 25 жовтня 2013 року. Як наголосив голова Центральної ради Союзу Петро Сокол у доповіді про діяльність організації за 2015 рік, це вдалося досягти Союзу за підмоги Пряшівського самоврядного краю і за особистої підтримки його голови Петра Худика.

Як відомо, щонайменше п’ятдесят років у Пряшеві стояло питання про те, аби русини-українці міста мали свій будинок для культурних цілей. Були вже навіть розроблені проект і макет майбутнього будинку, який мав бути розміщений в центральних частинах міста. Проте попередній режим остерігався реалізації такого плану і врешті заборонив всякі такі наміри. На сучасну пору Союзу русинів-українців СР вдалося провести перший етап реконструкції будинку, готується другий етап, який має бути реалізований на протязі 2016 року. Петро Сокол виразив вдячність словацьким урядовим колам за порозуміння і підтримку цих намагань Союзу русинів-українців СР.

Від початку діяльності Центру української культури в ньому пройшло більше як 50 акцій культурницького характеру і це значною мірою активізувало працю серед русинів-українців міста. Поруч з тим у найбільших залах міста Пряшева наприкінці 2015 року пройшли великі концерти, а саме фольклорного колективу «Карпатянин», який працює при Центральній раді СРУСР, гала-концерт «Маковицької струни», концерт ПУНА – нині ПУЛЬСу з нагоди 60-річчя заснування. Всі ці акції засвідчили вклад русинів-українців у культурне життя міста і про їх присутність на мапі міста, Пряшівського краю і Словацької Республіки.

Союзові і в надміру скромних фінансових умовах вдалося провести всі традиційні культурні акції як на регіональному, так і центральному рівні, в тому числі Свято культури русинів-українців у Свиднику, Фестиваль фольклору русинів-українців Словаччини у Камйонці, Фестиваль духовної пісні у Снині, огляд народних пісень «Маковицька струна» в Бардієві і Пряшеві, відмічення 30-річчя з дня заснування Українського народного хору «Карпати» в Кошицях. Така діяльність знаходить визнання у громадськості: акції проходять на відповідному художньому рівні і за великої участі вдячних глядачів.

Союзові наперекір значним труднощам вдається зберігати членську базу завдяки діяльності регіональних рад Союзу в Бардієві, Гуменному, Кошицях, Пряшеві, Свиднику і Старій Любовні. Це є передумовою успішного проведення звітно-виборних зборів первинних організацій і регіональних конференцій в 2016 році і VІІ з’їзду Союзу, який мав би відбутись на протязі 2017 року.

До актуальних завдань Союзу і наболілих питань культурно-національного життя русинів-українців в ході дискусії висловились Олена Довгович, Людмила Ґар’янська, Ян Тільняк, Павло Боґдан, Людмила Ражина, Єва Олеар, Йосиф Воок, Анна Ванько, Михайло Іванцо, Петро Сокол.

Центральна рада Союзу схвалила план головних завдань Союзу та календар центральних акцій СРУСР на 2016 рік .

Мирослав ІЛЮК.

Під час роботи Центральної ради СРУСР.

На фото (зліва): Павло Боґдан, Петро Сокол, Віктор Бандурчин.

В І Д О З В А

У ці дні надійшла до нас відозва з України. І до нас звертається українська письменниця Антоніна Листопад. Прислухаймось до її слів і не будьмо байдужими.

Антоніна Листопад (Нікітіна Антоніна Іванівна), 8.10.1941. с. Перекалі Демидівського району Рівненської обл. Поет, прозаїк, публіцист. Член Національної Спілки письменників України. Лауреат премії ім. Василя Стуса. Лауреат премії ім. Олени Пчілки. Лауреат премії Фонду Воляників-Швабінських при Українському Вільному Університеті, Нью-Йорк, Лауреат Шашкевичівського Конкурсу, Вінніпег, Канада.

Твори: Сльоза любистку, Донецьк,1990; Євшан-Провидіння, Донецьк, 1992; Біла молитва братика, Київ,1993; Покрова, Київ, 1994; Свячена вода, Дрогобич,1999; Туга за казкою, Івано-Франківськ, 2000; Маніфест Національної Єдности, Івано-Франківськ, 2002; Зняті з Хреста – парастас 32-33, Київ, 2003; Почаїв, Київ, 2005; Скрижалі, Луганськ, 2006; Самі Україною станьте! Уфа, 2006; Всевишній Зеніт – псалми, благоговійні поетичні роздуми, Івано-Франківськ, 2009; Соловки, Київ, 2011; Моликамінь, Луганськ, 2011; Книга Радости, Київ,2012; Солоний Хрещатик - на сорок днів Небесної Сотні, Київ, 2014.

В І Д О З В А ДО ЦІЛОГО С В І Т У -

ВІД УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ-БІЖЕНЦІВ З ДОНБАСУ

«ТЕРИТОРІЯ - НОВИЙ СХІД»

One Love

One Life

One Time

Хіба можна збудувати Державу, якщо не нагодуєш голодного, не напоїш спраглого, не зодягнеш нагого, не поможеш недужому, не впустиш в дім подорожнього, не відвідаєш в’язня, не розвієш сумніви, не розрадиш сумного?!. Кожній людині потрібний, що найменше, хліб насущний і дах над головою… І праця, щоб заробити на той хліб. Кожній Державі потрібні справжні справедливі Закони. Однакові і для Президента, і для найбіднішого жебрака. Тоді тільки люди будуть ситі, зодягнені і жити у своїх власних домівках.

Найбільше багатство у Світі – це моральність. Найстрашніша біда – це війна! Ніхто з нас, Українців, не сподівався війни. А вона увірвалася в наш Український Дім, як ураган. З того боку, з якого і уявити собі не могли. Аншлюс – загарбання Росією нашого Криму. Окупація Донбасу. Не Донбас розпочав війну – не Донбас! Війну розпочала Москва. Усіма огидними і підлими способами! Нафарширувала Луганську і Донецьку області своїми російськими провокаторами, озброївши їх навіть українськими псевдопаспортами. Зі смоленським акцентом! Збурення, підкупи, псевдореферендуми… Маріонетки, васали… І брехня, нагла кремлівська брехня! Інформаційна брехня на цілий Світ! Гумконвої - зі зброєю, танками і російськими солдатами під брезентом… Гради, урагани, буки – це такі військові зенітки… Так розпочинався Донбаський котел.

Скоро два роки, як іде війна на Сході України. Жорстока, підступна і руйнівна гібридна війна – найстрашніша із воєн. Окупанти прагнуть лише попелу і крові… З Донбасу змушені були виїхати два мільйони людей, рятуючись від обстрілів і смертельної небезпеки. Півтора мільйона зареєстрованих переселенців і більше, ніж півмільйона – без реєстрації. Куди переселились ті два мільйони біженців і вигнанців? Так звані внутрішньо переміщені особи, як написано в нашій реєстраційній довідці. ВТО! Не дай, Боже, нікому с т а т и В Т О, не дай, Боже!

Ми переселені – в нікуди… І ми – н і х т о! Держава покинула нас напризволяще: жінок, дітей, інвалідів, немічних і здорових, старих, малих – у с я к и х… І робить «пристойний» вигляд, що нас не існує зовсім. Можна на першій порі десь притулитися у знайомих на місяць-півтора. Але не на два роки! Можна перебути літо в якомусь хліві чи сараї. А – зимою?! Не можна орендувати житло за п’ять тисяч гривень, коли зарплата – дві тисячі. Два мільйони бездомних, безпритульних людей! Без домівок, без елементарного даху над головою. Де будемо ночувати завтра?!

Немає ніякої Державної програми для переселенців, ні перспективи на забезпечення житлом. Лише копійчане начислення: чотириста гривень, на дитину і на пенсіонера – вісімсот. Навіть одежі зимової не купиш. Всі наші Звернення до Уряду і до всіх рівнів Влади – безрезультатні.

Ми – громадська організація Українських патріотів, які виїхали з окупованої території Донбасу і які не мислять свого життя поза Україною і ніколи не підуть жити під окупантами. Ми створили громадську організацію «Територія – Новий Схід». Ні, ми не виїхали за кордон. І не збираємося туди виїжджати. Ми об’єдналися заради того, щоб вижити на виселенні. І здобути собі нове життя і власне житло в Україні. Ми усі – Українські громадяни, вигнані ворогом з Донбасу. Розпочинаємо свій перший п р о е к т «Сто сімей – сто будинків». Не можна змінити Світ, але кожну окремо взяту людину можна зробити щасливою.

Наголошуємо, ми гуртуємо людей, які, справді, люблять нашу Україну. І не на словах, а на ділі. Нашу організацію очолює дуже віддана Україні людина – Віра Анатолівна Губанова, яка виїхала з Донецька. Життя змусило Віру стати волонтером і створити громадську організацію по захисту прав і свобод громадян України, які вимушені були покинути родичів, будинки, бізнес, роботу і які миттєво стали безхатченками і безробітними… Ми не можемо і надалі залишатися бездомними. Ми не можемо далі жити по чужих кутках у чужих людей. Аби зберегти свою людську гідність і не втратити ні Віри, ні Надії, ні Любови.

І ми з м у ш е н і зараз простягнути руку, погляд, душу – за допомогою до Світу. Кожен збудований для нас будинок буде мати табличку, де вкажемо, хто і скільки на це благодіяв. Про кожну надану нам копійку, долар, євро… - зобов’язуємося детально звітувати перед Благодійниками. У Церквах будуть списки з іменами і прізвищами наших Доброчинців, за яких ми будемо молити Господа-Бога із покоління в покоління…

В Україні іде війна. Ця війна не тільки на Сході – ця війна в кожній Українській хаті. Ми щодня хоронимо наших загиблих синів, батьків, братів… По всій Україні! Волонтерство стало нашим Національним Подвигом! Фактично волонтери утримують нашу Українську Армію. На волонтерських руках - і лікування поранених і скалічених на війні, їхня реабілітація. Взяти ще на свої плечі – житлову проблему двох мільйонів біженців-переселенців волонтери уже просто не в змозі.

Світе Милий, Дорогий Білий Світе! Звертаємось до Тебе за допомогою. Агове, Люди!!! Нам немає де жити… Наші діти не мають навіть письмового столу, щоб вчити уроки. Ми, переселенці, не маємо ніякого Державного захисту. Ціни на все стрімко, як ніколи до того, - ростуть. Кожного дня – нові податки. Газ непосильно подорожчав в десятки разів! Уряд весь тягар війни поклав на спину своєму Народові. Революцію роблять романтики, а користуються плодами – негідники. Напевно, це – про нас, Українців! Ми ще живемо в нецивілізованому Світі. Хоча Українська нація за своєю натурою була цивілізованою завжди. То лише Правителі наші чомусь не прагнуть до Цивілізації. Бо Цивілізація – то справедливість. Це – справжня захищеність Людини. Це – впевненість у завтрашньому дні. В цивілізованій Державі – допомога потребуючим на першому плані. І там немає місця ні злодійству, ні корупції.

А смертний гріх – то не лише вбивство. Смертний гріх – зневажити, образити сиріт, вдів, інвалідів, старих людей… Залишити людину без праці – це теж смертний гріх. Бо значить – обректи її на голодну смерть. Вигнати Людину з рідної оселі, зоставити без даху над головою, без її людського гнізда – смертний гріх. Саме над нами, переселенцями, і вчинено той с м е р т н и й гріх. Але у нас є одна перевага – ми не покинемо Рідної Землі. Хоч тої землі у нас зараз немає - навіть під землянку. Ми не виїдемо з України – бо тут наше Українське Небо. Ми не залишимо свого Дніпра – бо хто нас напоїть ж и в о ю водою?!

Світе, Добрі Люди, прилучайтеся до нас! Якщо Ви простягнете нам хоч одну крокву – то уже постане причілок нашої майбутньої оселі. Якщо Ви покладете хоч одну дошку до нашого даху – зведеться покрівля для знедолених. Якщо Ви хоч трохи зміцните нам Надію, - і за це ми будемо вдячні. А буде Хата – то Сади ми посадимо самі. І запросимо Вас – на яблука і на полуниці. Бо Рука Даруючого наповнюється знову і знову…

Господи, прости нас, що просимо. Ти бачиш, що потребуємо цього у нашому безвихідді. Боже Милостивий, пошли нам Доброго Знака! Милостиві люди, озвіться до нас! Бо у нас усіх, нині сущих в цьому Світі - о д н а Любов і о д н е Життя. В о д н о м у Спільному Часі!

Наша юридична адреса: 01135.м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 96/98, кв.75.

Поштова адреса: 01001. Україна, м. Київ, а/с В-502

ЄДРПОУ 39572747, п/рах 26004210348891 у Ат «ПроКредит Банк»,м. Київ МФО 320984

Телефони – (098) 446 08 76, (095) 529 75 22

Email: new_east@ukr. net . сайт: new-east. com. ua

Секретар Громадської організації «Територія – Новий Схід» - Антоніна Листопад-Нікітіна, письменниця, яка виїхала з Краснодону на Луганщині в травні 2014 року. Член Національної Спілки письменників України. Лауреат премії ім.. Василя Стуса

Координати: Україна, 08200, Київська обл., місто Ірпінь, вул.. Українська, буд. 47/2, Антоніна Листопад-Нікітіна

Моб. (050) 69 58 640, (096) 46 17 895

Голова Громадської організації «Територія – Новий Схід»

Віра Губанова, за фахом - бухгалтер, виїхала з Донецька у червні 2014 року.

Координати: Україна, 04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 37а, кв. 51.

Тел. (098) 446 08 76, (095) 529 75 22

Снинчани аплодували новосельчанам

13.12.2015 р. в кінозалі снинського Будинку культури відбувся спільний концерт Дитячого фольклорного колективу «Шинява» з Снини і колективу «Люде з-під Бескида» з Новоселиці Снинського округу. До останнього місця зайнятий зал (через нестачу місця організатори додали і стільці на побічних сходах) нетерпляче чекав, що відбудеться на сцені. Зрештою, вже й сама назва була багатообіцяючою - Різдво Христове. Здавна у наших краях співалися колядки, які складали прості люди на хвалу Синові Божому. Говореним словом виявляли щиру людську любов, покору і радість від народження Ісуса Христа.

Вступна частина програми належала Дитячій фольклорній групі «Шинява», яка пригадала старовинні звичаї від Катерини, через Андрія аж до Луції. І дійсно, молоді танцюристи і співаки не дали себе заганьбити і в повній красі показали, що в них є. Переважна більшість їхніх ровесників вже ані не чули про лиття олова через ключ або про розбирання возів на Андрія чи ворожіння на Луцію. Глядачі нагородили їх виступ тривалими оплесками.

Потім вже сцена належала Різдву, народженню Ісуса Христа у виконанні жителів Новоселиці, які на цей раз стали народними артистами. Дійство на сцені, зміст якого, можливо, всі знають, не залишив нікого байдужим, постійно лунали аплодисменти. Багато хто підспівував відомі мелодії разом з виконавцями. Цікаво й красиво зроблені куліси, які виготовили самі члени групи, підсилювали загальну атмосферу. Добре справилась із своїм завданням і народна музика колективу «Шинява».

Заключну колядку разом з виконавцями стоячи співали і глядачі й оплескам не було кінця-краю. Автори, виконавці, музиканти, всі, хто брав участь у підготовці і реалізації програми, заслуговують пошану. Треба подякувати всім, хто намагається зберегти традиції наших предків і передати їх наступному поколінню. Ми віримо, що як у Новоселиці, так і в інших селах нашого регіону знайдуться люди, які візьмуться за це нелегке завдання.

Михайло ІВАНЦО.

Пам’ятник митрополиту Лаврові

4.12.2015 р. в США було відкрито бронзовий пам’ятник Патріарху Московському і всієї Русі Алексію ІІ та митрополитові Східно-Американському і Нью-Йоркському Лаврові. Пам’ятник встановлений в ареалі Кафедрального собору св. Олександра Невського в Говеллі в штаті Нью-Джерсі на честь об’єднання двох гілок російського православ’я – Російської Православної Церкви Московського патріархату і Російської Православної Зарубіжної Церкви. Якраз заслугою митрополита Лавра настало зближення православної церкви. Пам’ятник був виготовлений в Росії і перевезений в США як подарунок російському зарубіжжю.

Як відомо, 17 травня 2007 року Патріарх Московський і всієї Русі Алексій ІІ та митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський Лавр підписали історичний «Акт про канонічну єдність», який регулював норми взаємних відносин між церквами і тим самим було покладено кінець майже віковому розколу двох гілок російського православ’я.

Митрополит Лавр (світським прізвищем Василь Михайлович Шкурла) народився 1 січня 1928 року в Ладомировій Свидницького округу у селянській сім’ї. Навчався в горожанській школі у Свиднику. На одинадцятому році життя вступив в братію монастиря преподобного Йова Почаївського в Ладомировій, який заснували монахи Почаївської лаври, а в 1944 році став послушником монастиря. Перед приходом Радянської армії шістнадцятирічним разом з монастирською братією виїжджає в США у Джорданвілл, де був заснований новий Свято-Троїцький монастир, який згодом став духовним центром Російської Православної Зарубіжної Церкви.

В 1947 році майбутній митрополит був пострижений в рясофор, а в 1948 році – в мантію з нареченням імені на честь св. мученика Лавра. В 1950 році прийняв рукопокладення в сан ієродиякона, а в 1954 році – в ієромонаха. В Свято-Троїцькій семінарії він викладав догматичне богослов’я і канонічне право. В 1959 році став ігуменом, в 1966 році прийняв сан архімандрита, а в 1967 році став єпископом Менгеттенським, вікарієм Східно-Американської єпархії і секретарем Архієрейського Синоду. З 1976 року Лавр був настоятелем Свято-Троїцького монастиря, керівником Троїцько-Сиракузької єпархії, керуючим архієреєм і ректором Свято-Троїцької семінарії. Одночасно був головним редактором журналів «Православная Русь», «Православная жизнь» і «Православный путь». В 1981 році став архієпископом, а в 2000 році був призначений заступником першоієрарха Російської Православної Зарубіжної Церкви. На Соборі в жовтні 2001 року в Нью-Йорку його було обрано першоієрархом Російської Православної Зарубіжної Церкви.

Митрополит Лавр помер 16.3.2008 р. в Джорданвіллі в США.

Скульптор пам’ятника - Андрій Кликов, архітектори проекту - Геннадій і Анатолій Кузнєцові.

-мі-

У Кошицях знову готують Дні України

10 грудня 2015 року представники міста Кошиці інформували в Ужгороді журналістів, що наступного року в Кошицях після успішних цьогорічних Днів України знову заплановано провести Дні України, які відбудуться 19-го - 28-го квітня 2016 року. Про це інформував Едуард Бураш, представник приматора міста Кошиці з питань співпраці з Ужгородом та Україною. За його словами, Ужгород – це найближчі ворота в Україну. Організатори співпрацюють також з іншими містами: Одесою, Києвом, Львовом. Зараз йде активна підготовка програми, яка базується на чотирьох основних темах: культурний обмін, туризм і мінеральні води Закарпаття, мода. Заплановано також провести інвестиційний форум, на якому буде обговорене питання промислових парків Словаччини та України.

Едуард Бураш сказав, що місто Кошиці утримує контакти з організаціями декількох областей України, в тому числі з Дніпропетровською, Сумською, Київською, Львівською, Закарпатською.

Передбачається, що в рамках Днів України виступлять також творчі колективи із Запоріжжя, Кривого Рогу, Харкова та інших міст.

Заступник голови правління авіакомпанії «Аеропорт Кошиці» Томаш Янчуш сказав, що Кошиці з кожним роком зближуються з Україною ще й завдяки авіасполученню. За останні півроку значно зросла кількість українських пасажирів, які користуються послугами кошицького аеродрому. З Кошиць є рейси до Києва (4 рази на тиждень, квиток від 78 євро), з’явилися також два нові напрямки - це Варшава і Бристоль.

Директор Кошицького культурного центру Ян Ковач сказав, що Кошиці – це мультикультурне місто, де поєднується культура словацька, українська, німецька, угорська, польська. Дні України - хороша нагода донести відомості про Україну до Кошиць, Словаччини.

Організатори додали, що Кошиці й Україну поєднують навіть два однакові кольори: жовтий і блакитний. Це традиційні кольори також міста Кошиці.

-мі-

Фотовиставка "Війна за Мир" поїхала до Словаччини

4 грудня ГО «Словацько-український центр партнерства» у співпраці з ГО «Закарпатська громада» та за підтримки Словацького національного музею – Музею української культури в Свиднику провели відкриття фотовиставки «Війна за Мир» у Словаччині.

Понад 60 робіт, на яких зображене щоденне життя та боротьба добровольців за територіальну цілісність України, вже мали змогу переглянути жителі та гості Ужгорода протягом минулого місяця. Цього разу, ознайомитися зі світлинами чотирьох українських фотографів, добровольців окремої зведеної штурмової роти «Карпатська Січ» - Алли Федорченко, Мирослава Мисли, Ірини Цвіли та Вікторії Пришутової, матимуть змогу мешканці Свидника до 31 грудня цього року.

До проведення заходу долучилося багато небайдужих людей та організацій з України та Словаччини. Великих зусиль до того, щоб показати експозицію мешканцям Свидника, доклав голова ГО "Словацько-український центр партнерства" Едуард Булина. Музей української культури в Свиднику, на чолі з директором Мирославом Сополигою, надав приміщення для проведення фотовиставки. Також, захід підтримало Генеральне консульство Словацької Республіки в Ужгороді, в особі його представника - Даніела Цабана. На відкритті виставки з патріотичними піснями виступив Василь Полажинець, який своїм голосом підтримував і вояків на фронті. Ми дякуємо кожному, хто вклав свій час та енергію у проведення даної події.

До організаторів було багато запитань, запитань пов’язаних з війною, адже голова «Закарпатської громади» і сам декілька тижнів перебував на передовій в якості волонтера та зміг оцінити нелегку долю українського добровольця, - пише прес-служба ГО «Закарпатська громада».

За матеріалами zaholovok.com.ua

В Бардієві і Пряшеві відбувся 43 огляд народних пісень «Маковицька струна»

28 листопада в Бардієві розпочався двома концертами а 29-го у Пряшеві продовжився гала-концертом 43 огляд народних пісень «Маковицька струна» під назвою «На вечурках». Огляд організував Союз русинів-українців СР у співпраці з містом Бардієвом, Пряшівським самоврядним краєм та дальшими організаціями.

Право участі в огляді мали переможці регіональних конкурсів. В кінцевому результаті на огляді в Бардієві представилось 48 співаків і співачок, які виконали 33 пісні. Два концерти відбулись у суботу в Палаці спорту «Мир» в Бардієві, а третій - у неділю в Пряшеві у великому залі Театру ім. Й. Заборського. Гостями фестивалю було співацький дует Гардамани, заслужені артисти України Мар’яна та Михайло Гардамани. Програму концертів (проект - Віктор Гащак, сценарій і режія - Івета Світок, сценограф - Ладислав Цупер, конферансьє - Степан Гій) було розподілено до п’яти частин – «кудільних хиж». Всі учасники - у соло, дуо або тріо співі - заспівали по одній пісні свого регіону під супровід Оркестру народних інструментів Юліуса Селчана.

Огляд в Бардієві відкрив голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол. Серед гостей привітав депутата Національної Ради СР Вільяма Голеву, голову Пряшівського самоврядного краю Петра Худика, предносту Окружного уряду в Бардієві Мирослава Буйду, почесного консула України в СР Станіслава Обіцького, приматора міста Бардієва Бориса Ганущака, якого за довгорічний вклад у розвиток русько-української культури і з нагоди його життєвого ювілею було нагороджено золотою медаллю СРУСР.

Журі огляду в складі Юрій Бохня - голова, Яна Любимова та Варфоломій Сотак мало нелегке завдання вибрати з-поміж 48 співаків кращих інтерпретаторів, призерів і лауреатів цьогорічної «Маковицької струни».

Лауреатом в соло співі стала Марія Чулий із Радвані-на-Лабірці, Ян Зреляк із Люботина і Радован Несторик з Камйонки стали лауреатами у дуо співі, а у тріо співі це були Рената Кантуляк із Сечовець, Блажена Шутяк із Ольшован та Славка Ферко з Камениці. Премію за найкраще виконання української пісні одержали В’єра Кополовець з Хотчі, Анна Кнєж і Даніел Гіц із Стропкова, приз журі одержав Самуел Адам з Миклушовець, Олена та Юстина Схиртові із Збудської Білої одержали приз за найкращий дитячий дует, за пропагацію народної пісні була оцінена Даяна Новотна з Германовець, за найкраще виконання авторської пісні - Александра Євчак із Воронова н/Т., призом за пропагацію української народної пісні було нагороджено Марію Хома з Ряшева та Оксану Гаром із Бардієва. Павло Новак з Іновця був оцінений за автентичність виконаної пісні, за найкраще виконання балади було нагороджено Дениса Зятика із Межилаборець, а Роланд Ґуба із Межилаборець-Видрані одержав приз глядача.

Гала-концерт у неділю, 29 листопада 2015 р., відкрив заступник голови ЦР СРУСР Павло Боґдан, який виразив вдячність глядачам за їх моральну підтримку співаків, про що свідчить і те, що квитки вже два тижні перед концертом були розпродані. Серед офіційних гостей огляду у концерті в Пряшеві взяли участь предноста Пряшівського окружного уряду Еміл Хлапечек, перший секретар Посольства України в СР Оксана Ліщишин, працівниця адміністрації Уповноваженого у справах національних меншин та етнічних груп Уряду СР Іванна Шостак та інші гості. Були присутні також працівники культури Закарпатської області України.

Мілан МАЛИК.

Фото Ладислава Цупера