УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

Коліновські фольклорні святкування

 

17.07.2016 відбулись 16-ті Коліновські фольклорні святкування, організовані селом Коліновце та фольклорним колективом «Калинка»-Коліновце, за підтримки Матиці Словацької, Фонду Йозефа Салая, громадського об’єднання  «Словацько-Український Центр Партнерства» та управління культури, спорту, сім'ї та молоді  Ужгородської міської ради (Україна).

Фольклорне свято вже традиційно відбувається кожну третю неділю липня.

Кожного року у святкуваннях, окрім господарів свята  колективу «Калинка», беруть участь  колективи зі Словаччини та із-за кордону. Не був винятком і цей рік, оскільки на свято завітали гості з України.

Через погану погоду  святкування довелось перенести в Будинок культури, але це не зіпсувало атмосферу фестивалю.

Особливо великий успіх мав виступ народного фольклорно-етнографічного колективу  «Ужгород», котрий забезпечив веселу забаву та гарний настрій учасників. Святкування  оживив своїм виступом Василь Полажинець, який презентував свої власні твори, чим представив  фольклор в нетрадиційній сучасній формі.

Вже традиційно, крім гостей, були присутні й місцеві колективи:  «Калинка» - Коліновце, «Словінка» - Словінки,  «Фолкмарчанка» - Великий Фолкмар,  «Калявчан» - Калява. Виступили також  геліґонкари з Пряшева.

 

Прес-служба

ГО  «Словацько-Український Центр Партнерства».

Зустріч з піснею у Владичу

 

Сучасне село Владич Стропківського округу складається з п’ятьох колишніх сіл: Нижнього і Вишнього Владича, Малої і Великої Дрічної та Сухої. Якщо колись тут проживало й кілька сотень жителів, то на сьогоднішній день разом - лише 64.

Але й таке мале село може жити інтенсивним способом. В будинку старої школи було відкрито Туристичний центр, де можуть знайти притулок туристи на поїздках за природними, але й історичними пам’ятками. Адже в згаданих селах, напр. знаходиться 6 храмів, з яких три є національними пам’ятками культури.  У Дрічній можна побачити також прекрасні різьблені придорожні хрести. В суботу, 23-го липня, Сільський уряд у Владичу зорганізував туристичний похід на Поставну, найвищу вершину в околиці, а ввечері - народну забаву.

Наступного дня до села завітали співаки народних пісень Марія Мачошко, Анна Порач та Марек Мохнач, щоб у супроводі Ігоря Крети порадувати своїм співом жителів села та їх гостей. Зустріч з піснею зорганізувала Центральна рада Союзу русинів-українців СР у співпраці із старостом села Іваном Чурпеком. Приємну атмосферу зустрічі доказує і те, що глядачі своїм співом спонтанно підтримали співаків та пісню «Ой ішла я горі груном», якою вони подякували учасникам та організаторам концерту.  

 

                                                                                                                  п.б.

Києво-Печерська лавра

 

 

Кожне місце на землі має свою душу. В Афінах це Акрополь, у Каїрі - піраміди, а у Парижі Нотр-Дам. Душа Києва - це Києво-Печерська лавра. Відкрита й таємнича, як підземні ходи-лабіринти ченців, яскрава і серйозна - як Успенський Собор, звучна як дзвін. Вона надихає вас... Стільки секретів і таємниць приховано в ній.

Що таке "лавра"?

Слово "лавра" може бути визначене як найвищий статус, який може бути наданий чоловічому монастирю. В Україні є три лаври, але Києво-Печерська лавра найважливіша. Православні християни вірять в те, що Києво-Печерська лавра є другим по святості місцем для поклоніння після Єрусалима. Архітектурний комплекс лаври було включено у Список культурної спадщини світу UNESCO.

       

Історія Києво-Печерської лаври

Монастир Києво-Печерської лаври - один із найстародавніших, його будівництво відноситься до часів Київської Русі. Монастир було побудовано у районі Дальніх печер близько 1000 років тому. Відповідно до хронік, монах Антоній прийшов сюди зі святої гори Афон в 1051 р., що знаходиться в Греції. Він збудував підземні ходи й почав жити в підземних лабіринтах. Його життя було чітким й щирим. Люди зверталися до Антонія за порадою і благословенням. Тут князь Ізяслав, син Ярослава Мудрого, також відвідав його. Князь був настільки вражений зустріччю з Антонієм і його братами-ченцями, що після зустрічі подарував йому всю навколишню місцевість. Монахи побудували тут Успенський собор. Тут же є великий сад. Пізніше були побудовані більші церкви із золотими куполами разом з підземними лабіринтами, які простягалися на кілометри і стали Некрополем для святих. Наприкінці 11-го сторіччя Києво-Печерська лавра стала одним із найавторитетніших релігійних інститутів Київської Русі. Вона була художнім, історичним і медичним центром зі своїм власним верстатом друку і майстернею, де робилися ікони.

Дальні і Ближні печери

Підземні печери лаври являють собою особливі й священні об'єкти, які досить важко зрозуміти. Все, що ви повинні зробити - це відчути їх. Печери є місцем поклоніння православних християн і ретельно охороняються, згідно настанов древньому літопису. Лаврські печери розділені на дві секції: Ближні та Дальні печери, які являють собою підземні лабіринти, довжиною більше 1000 м. Ближні печери були засновані в 1051 р., тоді як Дальні печери були побудовані Антонієм і монахами 11 роками по тому. В 1062 р. Антоній, що любив ізоляцію, вирив недалеко від території Ближніх печер нові лабіринти. Так почалась історія Дальніх печер. Після смерті Антонія головним настоятелем монастиря став інший чернець - Феодосій. Ченці обрали для себе дійсно важке життя. Вони жили в ізоляції й молились про порятунок світу. Після їхньої смерті тіла ченців зберігалися у печерах і не розкладалися. На сьогодні у Далеких печерах знаходиться більш ніж 50 святих мощей, у той час як 73 інших зберігаються в Ближніх печерах. Цим мощам близько 900 років і вони вважаються святою реліквією.

Чудеса лаври

Києво-Печерська лавра відвідується тисячами людей із усього світу щодня. Сюди приходять помолитися й побачити чудеса, які до цих пір неможливо пояснити з погляду науки. Останки святих спочивають у погано освітлених печерах. Учені досі не можуть пояснити, чому ці залишки не стали жертвою часу, чому вони не розклалися. І навіть учені-матеріалісти поділяють думку «неземного» феномену цього явища. Не можна зрівняти феномен цих останків з феноменом єгипетських мумій. Мумії проходять складний процес бальзамування, що триває близько 70 днів. Останки святих ніколи не проходили подібної процедури. Єгипетські мумії також були приховані в пірамідах від людських очей і їхнє місцезнаходження було відомо тільки декільком «обраним». Останки в лаврі, навпаки, завжди були доступними для поклоніння. Древні легенди про зцілювальну силу останків були підтверджені вченими. Єдиний фактор, що не був доведений - наявність особливих природних розумів, що сприяють муміфікації. Є також інші тіла в печерах - тіла людей, які не були святими і які піддалися розкладанню.

 

Успенський Собор

В 1073 р. Феодосій, засновник Києво-Печерської лаври, побудував першу церкву на честь Діви Марії. Відповідно до легенди, були запрошені візантійські архітектори для будівництва собору. Найбільші втрати лавра понесла протягом Великої Вітчизняної війни, коли собор було висаджено в повітря в 1941 р. Собор було реконструйовано в 2000 р. Його золоті куполи можна побачити з різних частин міста.

 

Велика Лаврська дзвіниця

Коли погода гарна, золоті куполи Лаврської дзвіниці можна побачити за багато кілометрів. Довгий час вона була «шляховказною зіркою» для прочан. Чотирьохрівнева дзвіниця, довжиною 96 м., була побудована в 1731 р. В 1903 р. на дзвіницю було поставлено дзвін, що функціонує кожну чверть години й кожну годину й приводиться в рух рукою дзвонаря.

Музеї

Сьогодні Лавра являє собою: Ближні й Дальні печери, семінарію й Духовну Академію. Збережена територія лаври - це частина Національного Києво-Печерський історико-культурного заповідника. На великій частині території Верхньої Лаври розташовані численні музеї. Ми пропонуємо відвідати Музей історичних цінностей. Тут  ви познайомитеся із древніми дорогоцінними виробами, яким близько 3000 років.

 

                                                                                  За матеріалами лаври.

Український фестиваль під Спиським замком

 

У  Спиському Подграді, на Спиському замку  і в Спиській капітулі 22 і 23 липня 2016 року відбувся 2-ий Літній фестиваль української культури. Головним організатором фестивалю була громадська організація «Spiš Gallery», а співорганізаторами виступили Пряшівський самоврядний край, місто Спиське Подградє та СНМ – Списький музей в Левочі. Кошти для фестивалю були забезпечені посередництвом Норвезького  фінансового механізму  «Словаччина – Україна: транскордонна співпраця».

На початку програми в п’ятницю, 22-го липня, глядачам були представлені характерні танцювальні українські фігури. Це була спроба навчити їх місцеву молодь. Діти з колективу включились до малювання з тематикою дружби сусідніх країн. На сцені чергувались дитяча вокально-танцювальна група «Джерельця Карпат» і фольклорний колектив дорослих з Кам’яниці «Материнка» (Україна). Гостем фестивалю була консул Посольства України в Братиславі  Світлана Богданова.

Хоч фестиваль не має ще досвіду, але майстерність виконавців зачарувала численну публіку.  Цьому сприяли і чудова погода та мальовниче середовище. Приємно вразили прекрасні  народні костюми обидвох колективів. Багато пісень було з області Карпат, які співаються і у нас і глядачі їм допомагали.

Велику зацікавленість у глядачів викликало фотографування з членами колективів. У репертуар був включений і словацький танець з області Подполяння.

В суботу, 23-го липня, фестиваль продовжувався на Спиському замку, де програму з попереднього дня доповнило читання українських казок в перекладі на словацьку мову. Закордонні глядачі з інтересом залучилися у майстер-клас українського танцю «Гопак», який вів досвідчений хореограф Михайло Сачко – керівник дитячого ансамблю народного танцю «Джерельця Карпат» і балетмейстер Заслуженого академічного Закарпатського народного хору.

Завершення фестивалю відбулося в кафедральному соборі св. Мартина в Спиській капітулі, де з концертом українських пісень виступила соліст Державного театру в австрійському Бадені Катерина Пахер, яка родом з Чернігова (Україна).  Її виконання таких пісень, як «Гандзя», «Цвіте терен», «Тихо над річкою» або «Карі очі, чорні очі» в супроводі бандури були приємним відкриттям для багатьох глядачів. Для неї ж знов було приємно, що в Словаччині організуються культурні акції, де презентується українська культура і що в Словаччині активним способом живе й українська національна меншина. Союз русинів-українців Словацької Республіки представляв на фестивалі заступник голови Центральної ради Союзу Павло Боґдан.

 

                                                                                              Степан КРУШКО.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Консульство
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень