УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

Великі успіхи хору «Карпати» у Львові та Івано-Франківську

 

Два непересічні концерти у Львові та Івано-Франківську, більш як цікаву презентацію книги Левка Довговича «Хроніка життя політичного в‘язня № 2А-424» і чудові хвилини при прогулянках історичним старовинним Львовом і прекрасним Івано-Франківськом прожили від 20-го до 23-го жовтня Український народний аматорський хор «Карпати» разом з оркестром «Музика Ювеналіс» на коротенькому турне в Україні, яким після декілька років сповнилася мрія хору. Коротка поїздка хору здійснилася завдяки фінансовій підтримці з Уряду влади Словацької республіки з програми «Культура нацменшин 2016» та фундації «ПРО КАССОВІЯ».

Після дороги прекрасними осінніми Карпатами прибули в четвер 20 жовтня підвечір «Карпати» й оркестр «Музика Ювеналіс» у старовинний Львів. Поїздку розпочали робочо – репетицією на сцені Міського Палацу культури ім. Гната Хоткевича.

Дякуючи довгорічним прихильникам хору «Карпати» та приятелям диригента хору Левка Довговича, директору Міського палацу культури ім. Гната Хоткевича, пану Ігорю Мартиненко, головному організатору концерту «Карпат» у Львові та пану Петру Лобуру, який керує туристично-краєзнавчим центром “Княжий”, учасникам коротенького турне підчас двох днів у Львові дісталося чудової опіки. Подружжя Лобурів, Петро і Надія, у співпраці з паном Ігорем Мартиненком, було і головним ініціатором презентації книги художнього керівника і диригента хору Левка Довговича «Хроніка життя політичного в‘язня № 2А-424» в Науковій бібліотеці Львівського національного університету ім. Івана Франка в п‘ятницю 21 жовтня перед обідом. Як зазначив львівський телеканал ZIK ппредставляючи книгу Левка Довговича, доцент кафедри новітньої історії України Мар’ян Мудрий зазначив, що там показано долю людей, які наважилися сказати «ні» політичній системі, і те, як їх доля співвідноситься з долею народу. «Читаючи книгу, ви побачите великого оптиміста. Це оптимізм усупереч всім труднощам,» зазначив Мар’ян Мудрий. Сама презентація розпочалася з перегляду документального фільму «Диригент з ГУЛАГу», який був знятий словацьким телебаченням. «Таких, як я були, тисячі і тисячі», – зазначив Левко Довгович, говорячи про своє перебування в ув’язненні. Присутній на презентації старший науковий співробітник відділу новітньої історії Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Національної академії наук України Юрій Зайцев назвав Левка Довговича людиною-легендою, в долі якої «відобразилося фактично все життя українського народу, який століттями виборював свою свободу». «Приклад Левка Довговича доводить, що тільки силою волі, знаннями, мужністю можна вибороти свободи. Водночас він говорив про те, що нашого цвіту по всьому світу. І люди які опинилися за межами батьківщини зробили дуже багато для здобуття свободи» - сказав історик. Крім викладачів і студентів ЛНУ на презентацію книги завітали також інші відомі політв’язні – поет і дисидент Ігор Калинець та голова Всеукраїнського товариства політичних в’язнів та репресованих Петро Франко. І вони поділилися своїми спогадами про перебування в радянських гулагах.

Члени хору і оркестру провели протягом другого дня чудові хвилини в центрі старовинного Львова і переконалися в тому, що багато того, що в Словаччині говорять і пишуть про Україну, є дуже далеке від дійсності. Чистенькі, прекрасні і утримувані історичні вулиці і провулки, приємні магазини, ресторани, кав’ярні і люди, туристичні групи на кожному кроці. Львів безперечно належить між найкращі міста Східної Європи. І місто Івано-Франківськ зробило дуже гарне враження на учасників поїздки.

Перший концерт здійснився в п‘ятницю 21 жовтня підвечір у залі Міського Палацу культури ім. Гната Хоткевича у Львові. Разом з хором «Карпати» і оркестром «Музика Ювеналіс», які львів’янам показали переважну частину минулорічного концерту з нагоди 30-річчя хору, в концерті виступав і Галицький камерний хор «Євшан», який в минулому був гостем «Карпат» в Кошицях. Концерт щирим привітанням розпочав  головний організатор поїздки «Карпат», директор Палацу культури Ігор Мартиненко, за що йому керівництво хору «Карпати» висловлює щиру подяку.                                      

Публіка сприймала кожну пісню щирими оплесками, зокрема бурхливо в’язанку закарпатських пісень та «Дует Карася і Одарки» з опери С. Гулака – Артемовського «Запорожець за Дунаєм» у виконанні солістів Луції Кнотекової і Мар‘яна Лукача. З великим захопленням прослухала публіка і пісні, в яких заспівували солісти хору Андрій Личко, Марія Побегова, Томаш Намешпетра і Андрій Гапштак. Сльози в очах у багатьох присутніх появилися при піснях «Реве та стогне Дніпр широкий» на слова Тараса Шевченка та «Молитві за народ» Миколи Лисенка, яку присвятили бійцям за свободу України у війні з Москвою на сході держави. Разом з виконавцями їх під диригуванням Левка Довговича стоячи співав цілий зал. «Враження просто фантастичні, я зачудований тим співом який нам сьогодні у Львові за презентував український народний хор Карпати.» «Я дуже зворушена і дуже дякую за той прекрасний концерт. Так гарно співаєте українську пісню, не забуваючи її. Низький уклін вам.» Це лише кілька вражень глядачів, які задоволено відходили з концерту.

В суботу 22 жовтня хор і оркестр поїхали в Івано-Франківськ, де в прекрасному залі Івано-Франківської обласної філармонії здійснили другий концерт, головним організатором якого була мерія міста під керівництвом міського голови Руслана Марцінківа. І в програмі другого концерту виступали крім «Карпат» і «Музики Ювеналіс» також і колективи з Івано-Франківська, які були гостями хору «Карпати» в Кошицях – Муніципальна капела бандуристів і Муніципальний камерний хор «Галицькі Передзвони». Подібно, як у Львові і в Івано-Франківську публіка з великим задоволенням сприйняла програму концерту, яку крім художнього керівника Левка Довговича диригували і художній керівник «Музики Ювеналіс» Ігор Довгович та хормейстери хору Світлана Мартинюк і Святослав Довгович. «Співпраця з хором «Карпати» зародилася ще на початку нашої незалежності, коли колективи з Івано Франківська приїжджали в Кошиці на Міжнародні фестивалі духовної пісні Візантійського обряду. Для нашого міста сьогоднішній концерт це була насправді велика подія. Всі були захоплені і я переконана, що про неї ще довго будуть говорити», - зазначила після концерту професор Ганна Карась, яка була головним ініціатором поїздки «Карпат» в Івано-Франківськ і яку в кінці концерту, як подяку,  Левко Довгович запросив диригувати «Молитву за народ» Миколи Лисенка.

В кінці програми крім щирих ґратуляцій «Карпати» отримали від голови міської адміністрації Руслана Марцінківа Грамоту-подяку міського голови Івано-Франківська: «Українському народному хору «Карпати» з м. Кошиці, Словаччина, керівник Левко Довгович, за вагомий внесок у розвиток українського хорового мистецтва та популяризацію української культури за кордоном».

Пізніше міський голова дякував і посередництвом соціальної мережі: «Диригент хору, Левко Довгович, уже 31 рік вкладає душу та серце у свій колектив та береже нашу українську лемківську пісню у місті Кошиці. Дякую за такий душевний вечір та до нових зустрічей».

«Ми були дуже зачаровані і дуже раді тому, що могли сприймати таких прекрасних гостей. Сьогодні ми з ними знов могли бути разом на великій сцені» - сказала після концерту керівник капели бандуристів Марта Шевченко, яку доповнив і керівник «Галицьких Передзвонів» Ігор Дем’янець словами: «Три колективи сьогодні створили велике свято». І після другого концерту публіка відходила захоплена, про що свідчить і таке зауваження: «Українські пісні у вашому виконанні звучать більш емотивно, ви їх співаєте справді від серця і хоч ми їх знаємо, все таки надають нам великої насолоди».

Останній день учасники поїздки провели коротенькою прогулянкою містом Івано-Франківськ. «З Карпатами були в Україні вже більше раз, та вперше так далеко. Це одна з найкращих поїздок. Знов удалося створити на концертах чудову атмосферу, яка з глядачів, які дуже позитивно сприймали нас, переносилася і на нас. Це для нас дуже велике задоволення» - сказав керівник «Музики Ювеналіс» Ігор Довгович. Більш як задоволені були і члени хору. «Обидва концерти, зокрема в Івано-Франківську, були чи не одні з найкращих концертів у нашій 30-ти річній діяльності» - завершив оцінку концертів Левко Довгович. За словами головної організаторки турне Олени Довгович поїздкою сповнилася мрія хору і була вона вершиною святкування тридцятиліття діяльності Українського народного аматорського хору «Карпати».

 

Святослав Довгович

ДОБУДОВА ВСТУПНОГО КОМПЛЕКСУ В СКАНСЕНІ СНМ – МУК НАБУВАЄ РЕАЛЬНИХ КОНТУРІВ

 

Після тривалої перерви в першій половині жовтня цього року в скансені Музею української культури у Свиднику нарешті розпочалися будівельні роботи на вступному об҆’єкті, який у наступному році буде зданий до користання.

Відомо, що роботи на цій будові припинилися в 2002 р., у зв’язку з делімітацією музею з-під Крайового уряду в Пряшеві під Міністерство культури СР (у статусі філіалу Словацького національного музею).

Керівництво Музею української культури у Свиднику приклало багато зусиль на забезпечення інвенстицій, необхідних для закінчення об’єкту. Однак подібні проблеми намагалися рішати й інші музейні установи, яких у структурі Словацького національного музею є аж 18. І так через брак грошей рішення даної ситуації постійно відсувалося, що дуже негативно сприймали не лише свидницькі музейники, але й широка громадськість, зокрема домашні та заграничні туристи.

Нагадаємо, що один з колишніх генеральних директорів Словацького національного музею пропонував навіть знесення, тобто ліквідацію розбудованого об’єкту.

В 2009 – 2010 рр. керівництво Музею української культури за фінансової підтримки Міністерства культури СР, в рамках Програми транскордонної співпраці між Польщею та Словаччиною, у партнерстві з Музеєм народного будівництва в Сяноку та Музеєм ремесла в Кросні підготували розсяглий проект КУЛЬТУРА БЕЗ ГРАНИЦЬ – ВИКОРИСТАННЯ МУЗЕЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ДЛЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО РУХУ. Інвестиційна частина проекту передбачала закінчення розбудованого об҆’єкту.     Наперекір тому, що проект був ухвалений на реалізацію з Європейського фонду регіонального розвитку, так не сталося з досі не цілком зрозумілих причин.

Наші подальші клопотання у даній справі нарешті увінчалися успіхом. Міністерство культури СР ухвалило «Добудову головного об’єкту скансену СНМ – МУК у Свиднику» як один з пріоритетних проектів Словацького національного музею. В 2015 році на рахунок музею надійшли відповідні кошти на актуалізацію проектної документації вступного об’єкту та реалізацію першого етапу – нижнього тракту вступного павільйону. Другий етап реалізації проекту планується в 2017 році.

Відрадно, що якраз в цьому році, коли Музей української культури у Свиднику відзначає своє 60-річчя, кошицька будівельна фірма ARTGARDENIA, s. r. o. розпочала реалізацію проекту, в рамках якого передбачається добудова та модернізація вступного об’єкту в Етнографічній експозиції просто неба (скансені) СНМ – Музею української культури. В розсяглому павільйоні, крім комплексного сервісу для відвідувачів (каси, крамниці з літературою та сувенірами, виставочного  залу, ресторану, гардеробних, туалетних та інших приміщень), буде діяти також ТУРИСТИЧНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР  з відповідною презентацією культурно-історичних пам’яток приграничного регіону формою виставок, аудіовізуальних програм, пропагаційних та інших матеріалів з метою пожвавлення та затрактивнення туризму. Частина просторів служитиме для різних культурно-виховних акцій, ремісничих майстерень тощо.

Отже, метою проекту є створення умов для поглиблення культурно-виховної роботи в області музейництва та інтенсифікації  туризму. Нашим основним намаганням є підвищити рівень музейних послуг для домашніх та заграничних туристів та привабити дальших відвідувачів.

 

 

                                                                                                     Мирослав СОПОЛИГА.

 

            проект

Свято школи

У Пряшеві відмітили 80-річчя  З’єднаної Основної школи  і Гімназії ім. Т. Шевченка з українською мовою навчання

           

Блаженний день, коли зробив ти вибір

Служінню дітям присвятить себе:

Нагодувати їх духовним хлібом,

Зерно в душі посіяти святе.

Лариса Козинюк «Вчителям».

 

За участю вчителів, учнів школи, їх батьків і гостей з Словаччини,  Польщі та України у найбільшому залі Пряшева, в Театрі Йонаша Заборського, 13 жовтня 2016 року  відбулось святкування 80-річчя виникнення Гімназії та Основної школи ім. Т. Шевченка з українською мовою навчання.

Учасники свята хвилиною мовчання  вшанували пам’ять  президента Словацької Республіки  Михала Ковача, життєвий шлях якого обірвався 5 жовтня 2016 року.

Свято розпочалось гімнами Словацької Республіки та України.

Учениця  першого класу гімназії  Валерія Рисована майстерно зачитала вірша Лариси  Козинюк «Вчителям».

В урочистій  промові директор школи  інж. Ігор Андрейчак  вказав на успішний 80-річний шлях школи від виникнення до наших днів. Ювілей школи  він назвав історичним. Це й справді так, адже школа від перших днів проходила звивистими дорогами, різними випробуваннями і перешкодами, але всупереч цьому успішно пройшла до наших днів.

Як відомо, початок нашої національної школи на Пряшівщині пов'язаний з 1895 роком, коли  в Пряшеві  було засновано першу середню школу для підготовки  вчителів наших  середніх шкіл.  В 1900/01 р. було засновано  Вищу початкову школу  при Греко-католицькій півцеучительській препарандії, а з 1919 року ця школа дістала назву Греко-католицької горожанської школи.

З’єднана Основна школі і Гімназія ім. Т. Шевченка є органічним продовженням діяльності згаданих шкіл.  Початок школи пов’язаний з 1936 роком. Ініціатором заснування Пряшівської руської гімназії був греко-католицький єпископ Петро Павло Ґойдич (1888-1960). Його ініціативу підтримав президент Чехословаччини Т. Ґ. Масарик, хоч місцеві власті були проти. (Детальні відомості Миколи Мушинки про історію школи опубліковані в  № 49-52  нашої газети за 2011 рік).

Директор Ігор Андрейчак висловив вдячність засновнику школи – Пряшівському самоврядному краю, його голові Петрові Худику за всебічну підтримку і допомогу.

В урочистостях школи взяли гості – депутати Національної Ради СР, Пряшівського самоврядного краю, представники Міністерства закордонних справ  і європейських питань  СР Василь Гривна, державний радник міністра закордонних справ СР Олена Яцош, приматорка міста Пряшева Андреа Турчанова, почесний консул України в СР Станіслав Обіцький,  представники шкільних властей  Словаччини, Пряшівського краю і міста Пряшева, вищих шкіл Пряшева і Кошиць, органів і організацій, установ культури, громадських організацій, в тому числі Союзу русинів-українців СР. Лист вітання школі вручив в руки директора голова Центральної ради Союзу Петро Сокол.

На адресу школи надійшли листи-вітання, в тому числі   голови Пряшівського самоврядного краю Петра Худика. Директорка відділу виховання і освіти національних меншин Міністерства шкільництва, науки, дослідження і спорту  СР Марія Прекоп високо оцінила внесок школи у навчання української мови, у збереження національної ідентичності учнів школи.

Лист подяки було вручено жінці Марії  покійного директора школи Андрія Ватащина. Листами подяки були нагороджені колишні і теперішні працівники школи -

директори і вчителі Андрій Тільняк,  Йосиф Танчин,  Йосиф Данко, Юрій Муличак, Маґда Мушинка, Олена Бондра,  Любиця Бабота,  Андрій Баленчин, Марія Белей,  Іван Бірчак,  Анна Дацко, Інна Яцканин, Рудольф  Кофчак, Анна Кулчар, Катерина Мацала, Надія Томечко,  Алена Ґабаль,  Марія Ганзелі.

Від імені нагороджених подякував Андрій Баленчин, який, між іншим, нагадав слова Павла Ґойдича, що добра школа та, яка вміє виховати  добрих громадян. Може їх виховати лише тоді, якщо  буде виховувати дітей  на рідній мові.  Андрій Баленчин сказав, що листи подяки для нагороджених є  великою оцінкою за навчально-виховну і патріотичну роботу серед підростаючого покоління.

Привітали школу чи вручили листи-вітання депутат європарламенту Моніка Смолкова, яка вказала на значення школи для розвитку словацько-українського співробітництва і закликала руйнувати бар’єри між народами і державами. Запросила учителів і учнів школи до Страсбургу і відвідин європарламенту.

Заступник голови міжурядової словацько-української комісії  у справах національних меншин, культури і шкільництва,  генеральний інспектор Міністерства закордонних справ і європейських питань СР Василь Гривна (випускник школи) передав школі срібну плакету міністра закордонних справ та європейських питань СР  Мирослава Лайчака  за довгорічну діяльність  в галузі виховання і навчання молодої генерації русинів-українців  і словаків, за підтримку взаємної співпраці і за значний внесок у розвиток словацько-українських культурних відносин.

Директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін (Київ) вказав на добру співпрацю інституту зі школою. В результаті цього  українські  учні і студенти мають змогу навчатись в Словаччині, в тому числі в гімназії з українською мовою навчання в Пряшеві. Викладач  Католицького університету в Ружомберку, колишній генеральний консул України в Пряшеві  Ольга Бенч принесла  з нагоди ювілею школи пісню «Ой маю, маю я оченята» на слова Т. Шевченка та многоліття. Пісні виконали випускники мистецьких шкіл міста Києва, а тепер вони студенти Пряшівського університету.

В художній програмі за підмоги хореографа Мирослава Мороховича і під керівництвом вчителів школи виступили учні 1 – 4 класів і студенти гімназії, в тому числі  шкільний співацький колектив «Сердечко». Програму на честь  ювілею школи дали фольклорні ансамблі «Розмарія», «Шаришан» і Пульс.

З’єднана школа ім. Тараса Шевченка в Пряшеві в сучасності є єдиною середньою школою в Словаччині з українською мовою навчання. В школі навчається 275 учнів (в тому числі з України), з цього 130 учнів – в гімназії, а 145 – в основній школі. На протязі останніх трьох років  кількість учнів зросла приблизно на 70.

Школа з честю справляється з складними викликами сьогодення, її учні успішно продовжують навчання у вищих школах Словаччини. А в цьому є запорука  її майбутнього.

 

                                                                                  Мирослав ІЛЮК.

                                                                                  Фото автора та Миколи Мушинки.

В Ужгороді планують влаштувати виставку творів Енді Воргола

 

У неділю (9.10) Геннадій Москаль відвідав Музей сучасного мистецтва Енді Воргола в словацькому містечку Меджилабірці.

 

Як відомо, один із найвідоміших художників сучасності, засновник поп-арту походить із родини русинів-українців, які проживали в с.Микова біля Меджилабірців, що за 120 кілометрів від Ужгорода.

– Ми хотіли запросити родичів Енді Воргола на відкриття площі, названої на його честь у с.Минай біля Ужгорода, – зазначає Г.Москаль. – Як виявилося, прямої рідні всесвітньовідомого художника в Словаччині немає, тому ми запросили на Закарпаття керівництво Музею сучасного мистецтва. Крім того, у нас виникла ідея влаштувати в атріумі облдержадміністрації виставку музейних творів Енді Воргола, яку приурочимо до відкриття площі. Для реалізації цієї ідеї попросимо сприяння Генерального консульства Словацької Республіки в Ужгороді. Виставка Енді Воргола могла б стати справжньою мистецькою подією не тільки для Закарпаття, а й далеко за його межами.

Нагадаємо, що в квітні цього року одним зі своїх розпоряджень, підписаних на виконання закону «про декомунізацію», Г.Москаль перейменував площу Жовтневу в с.Минай біля Ужгорода в площу Енді Воргола. Відповідна табличка із автопортретом художника, стилізована під поп-арт, уже виготовлена, про офіційне відкриття площі Енді Воргола буде повідомлено додатково.  

 

            uzhgorod.net.ua

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Консульство
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень