Новини
Посольства
Проведення
XIІ-го засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань
національних меншин, освіти і культури
25
жовтня 2013 року в м.Пряшів відбулось XIІ-те засідання Двосторонньої
українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і
культури
під головуванням Міністра культури України Л.М.Новохатька та Державного
секретаря Міністерства закордонних справ та європейських питань СР
П.Буріана.
Під
час засідання члени
Української та Словацької частин Комісії поінформували про державну
політику
України та Словаччини у сфері захисту прав осіб, що належать до
національних
меншин.
В
рамках засідання Комісії
був обговорений комплекс питань щодо розвитку співробітництва у сфері
національних меншин, освіти і культури.
У
Протоколі засідання
Комісії передбачені положення, які мають ключовий характер для
української
національної меншини Словаччини, зокрема щодо:
-
запобігання скорочення
мережі навчальних закладів з українською мовою навчання;
-
покращення якості програм
та збереження існуючого обсягу телерадіомовлення для українців у
Словаччині;
-
сприяння наданню
фінансової підтримки та регулярному виданню друкованих засобів масової
інформації, що видаються українською мовою в Словацькій Республіці;
-
підтримки функціонування
Центру української культури у м. Пряшів.
Засідання Комісії пройшло в
дружній атмосфері,
в конструктивному дусі.
За
результатами проведення
засідання був підписаний відповідний Протокол.
Наступне
ХІІІ-те засідання
Комісії заплановано на 2014 рік на території України.
26.10.2013
У Пряшеві відкрили
Український культурний центр
Міністр культури України Леонід Новохатько відкрив у місті Пряшів (Словацька Республіка) Український культурний центр.
«Вважаю,
що сьогоднішня подія є важливим складником
гуманітарного співробітництва між Україною та Словацькою
Республікою. Зі
свого боку хочу запевнити, що українська сторона і надалі докладатиме
зусиль для створення на державному рівні належних
умов для етнонаціонального розвитку
української та словацької
національних меншин», – підкреслив Леонід Новохатько.
Також українська делегація на чолі з міністром культури візьме участь у роботі XII засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури.
Під час Засідання сторони обміняються інформацією про державну політику у сфері захисту прав осіб, що належать до національних меншин та розглянуть проект протоколу XIІ засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури.
Як раніше повідомляло Закарпаттят онлайн, місто Пряшів є природним центром культурного, освітнього та релігійного життя русинів-українців на території сучасної Словаччини. Тут є греко-католицька і православна єпархії, тобто єпархії тих віросповідань, до яких зголошується більшість цього населення, тут діяли і діють різні культурно-національні установи та організації, були школи різних типів для дітей цієї національності. З них на сьогоднішні залишилися З’єднана школа ім. Тараса Шевченка, кафедра україністики Філософського факультету та Інститут русинської мови та культури Пряшівського університету.
З 1945 року тут працював Український національний театр, який на початку дев’яностих років було перейменовано на Театр ім. О.Духновича і виступає переважно на діалекті. У 1948-2003 роках тут працювала Українська студія Чехословацького радіо, згодом – Русинсько-українська редакція Словацького радіо. Пряшів був тим містом, де традиційно були розміщені редакції періодичної преси русинів-українців. Сьогодні українською мовою тут виходять газета «Нове життя», дитячий часопис «Веселка» та літературно-мистецький та публіцистичний журнал «Дукля».
Українці
Словаччини в останньому десятиріччі
Від 16 до 21 вересня 2013 року в Кошицях пройшов
Фестиваль національних
меншин. Складовою частиною фестивалю були круглий стіл письменників, в
якому
взяв участь голова
Спілки українських
письменників Словаччини Іван Яцканин та конференція
«Національні меншини у світлі історії та
сучасності». Про стан української нацменшини інформував заступник
голови
Центральної ради СРУСР Павло Боґдан. Увазі читачів пропонуємо істотну
частину
його виступу.
Незважаючи на
демократизацію суспільно-політичного
життя нашої країни,
період останніх 10-20
років для української меншини
Словаччини характерний
занепадом культурно-національного життя
і таким прискоренням асиміляції,
якої у своїй історії, мабуть, і не
пам'ятаємо. Таким
чином, огляд
розвитку нашого
меншини в цей
період є, в основному, і
оглядом
боротьби з такими тенденціями асиміляції,
які носять як суб'єктивний, так і об'єктивний характер.
З об'єктивних причин можна навести такі, як глобалізація світу,
сучасні
технічні засоби зв'язку,
міграційні
процеси, обумовлені поганою соціально-економічною
ситуацією, правове
середовище, суспільно-громадський
клімат і т. п.
Суб'єктивні причини
полягають, в основному,
в низькій національній
свідомості, малому інтересі
до культурно-національного
життя тощо.
З
наукової точки зору ці питання обговорювалися на III
Міжнародній конференції на тему
«Словацько-українські відносини в галузі мови, літератури, історії та
культури
української національної меншини в Словаччині і словацької меншини в
Україні»,
яка відбулася 12-13 вересня 2002 року в Пряшеві. В рекомендаціях,
прийнятих
учасниками, підкреслюється, що при обговоренні розвитку української
меншини в
Словаччині, а також словацької в Україні, потрібно поступати у
відповідності з
науковими та історичними фактами і що для них у подальшому розвитку
важливо
прийняти законодавчі норми, які б чітко вказували на їх положення в
суспільстві
і державі, а також організаційні основи та фінансування організацій,
які
повинні дбати про їх розвиток. Хоча основні проблеми
культурно-національного
розвитку русинів-українців Словаччини та їх вирішення були чітко
визначені і на
різних інших домашніх та міжнародних форумах, до позитивних змін не
доходило.
Це поверталося тим, що у багатьох членів
меншини зростала апатія і недовіра до всього і до всіх.
Коло людей,
охочих брати участь у культурно-національному житті, продовжувало
звужуватися,
надалі зменшувалась кількість шкіл з українською мовою навчання і
вивченням
української мови.
У такій атмосфері,
посиленій вкрай складним фінансовим
становищем, Союзу
русинів-українців СР та іншим українським
організаціям працювалося дуже тяжко. На
всіх зборах, зустрічах
і бесідах відчувався критичний
дух, ніхто не
приховував свого
невдоволення, хоча
в той же час люди
висловлювали
гордість в тому, що
багато речей, особливо у
сфері культури, вдалося
зберегти.
У серпні 2003 року дійшло до ліквідації
Головної редакції національно-етнічних
передач Словацького радіо в Пряшеві
і до переселення її частини
у Кошиці. Громадськість
це рішення оцінила як
грубе, нечутливе
і некомпетентне
втручання в
культурно-національне життя русинів-українців.
Тим дійшло не тільки до деградації
редакції в організаційній структурі
Словацького радіо, але було й
порвано традиційні зв’язки,
знизився
рівень радіопередач. Ці зауваження
та прохання були
зосереджені в заяві
делегатів IV з’їзду СРУСР, яку було надіслано компетентним органам
та установам. Як стало нормою,
відповідь не прийшла ні з однієї.
Ці радіопередачі в той час
мали значний вплив
не тільки на всю русько-українську меншину, але й на словацьке населення Східної
Словаччини, яке їх слухало
з значним інтересом. У той
час щотижневий
розклад
передач редакції був 940
хвилин. Реальна продуктивність,
однак, була
вища,
але й так становила лише 2%
від загальної продукції
Словацького радіо,
хоча частка національних меншин (за
винятком угорської) від всього населення Словаччини
становила 4,5%.
У той час як витрати на
цю радіопрограму представляли лише 1,4%
бюджету Словацького радіо.
У цілому можна
констатувати, що не існували жодні прямі економічні, тим більше
національно-культурні причини
для переселення
Головної редакції НЕП Словацького радіо з Пряшева до
Кошиць. Уже тоді передбачалось, що
переходом до Кошиць
обмежування діяльності
національно-етнічного радіомовлення не
закінчиться. Незабаром це
було підтверджено тим, що в українській і русинській
редакції дійшло до зменшення числа
редакторів з чотирьох до трьох, отже на
25%, а з 1.9.2006 р. число
редакторів
було скорочено до двох,
отже на 33%.
У 2009-му
і в 2013 році
відбулося значне скорочення
програми і її перенесення до пізніх
нічних годин.
Період після IV з'їзду СРУСР,
який
відбувся 18 грудня 2004
року, не
приніс помітні зміни ні в
національно-культурному,
ні в соціально-економічному
житті цієї
меншини. У той час йшлося,
в основному, про те,
чи організація може брати участь у забезпеченні виживання
русько-української
національності як такої, які можливості існують для
збереження її самобутності
і в
якій мірі може чинити опір
асиміляції.
Дуже важливий
стан був в українських
школах,
де кількість таких шкіл
скорочувалася щорічно. І
не тільки із-за малого інтересу батьків.
Наприклад,
в 2005 році були списані з
мережі дошкільних
установ
з українською мовою
виховання чотири
дитячі садки
Свидницького округу (у
Капішовій, Цернині, Крайній
Поляні і Грабівчику). Причиною мали бути
недоліки в двомовній педагогічній
документації, які виявила Державна
шкільна інспекція.
СРУСР
аргументував тим, що це були
поверхневі висновки, без знання справи.
Він зазначив,
що
в дитячих садках
з українською
мовою виховання стає
проблемою
нестача кваліфікованих
вчителів,
тому що їх навчання в
Педагогічній і соціальній
академії в Пряшеві було
скасовано. Тому у
пропозиціях до майбутньої Концепції освіти
національних меншин у Словацькій Республіці
у 2005 та 2007 році вимагав, щоб у
цій школі було відновлено підготовку
вчителів дитячих садків з
українською мовою виховання. Ця
вимога,
як одна
з восьми
з галузі освіти,
появилася і в матеріалах засідання
Міжурядової словацько-української комісії.
Але Міністерство освіти СР ці
вимоги не прийняло й Уряд СР наприкінці 2007 року затвердив концепцію,
в якій сім
з
одинадцяти запропонованих
завдань
торкаються викладання державної мови.
На
тодішні проблеми вказали і делегати V з'їзду
Союзу русинів-українців
Словацької Республіки в 2009
році, які у своїй заяві «... настійно закликають державні та самоврядні
органи
влади, до компетенції яких відносяться окремі області
культурно-національного
життя русинів-українців, щоб поважали їх право на участь у вирішенні
питань,
пов'язані з ними. Вони також висловили невдоволення з правовим рішенням
статусу
національних меншин». Вони змушені констатувати, що в Словацькій
Республіці
нема політичної волі прийняти закон про статус національних меншин і
фінансування
культурно-національних організацій, не кажучи вже про інші закони в цій
галузі,
які в даний час широко поширені в багатьох інших країнах. Делегати
вимагають,
щоб в СР був створений державний орган для розгляду питань, що
стосуються
національних меншин, оскільки Рада Уряду СР у справах національних
меншин та
етнічних груп не має повноважень щодо прийняття рішень і є лише
консультативним
органом. Так само вимагають від Міністерства освіти СР, щоб було
розроблено
комплексну систему управління освіти національних меншин, якою
Концепція
виховання та освіти національних меншин,
затверджена Урядом СР
19.12.2007
р., взагалі не займається.
Окремим
питанням є фінансування культури та преси національних меншин. Сучасна ґрантова система не
уможливлює фінансувати діяльність
культурно-національних організацій, лише окремі акції та видавання
періодичної
та неперіодичної преси. За останні роки для СРУСР були виділені такі
кошти:
заплановано
фактично
виділені кошти
2008
р.
- 15
проектів
-
141 470 €
14
проектів - 90 952
€
2009
р.
-
14
проектів
-
128 490 €
13 проектів
- 94
155 €
2010
р.
- 16
проектів
-
136 011 €
16
проектів -
98 643 €
2011
р.
-
18
проектів
-
127 823 €
17
проектів - 81
660 €
2012
р.
- 15
проектів -
99 599 €
15
проектів - 93 400 €
2013 р. - 12 проектів - 78 847 € 10 проектів - 64 300 €
З
того:
заплановано
фактично
виділені кошти
2008
р. - Нове
життя -
29 874 €
21 244 €
-
Веселка
-
17 758
€
11 285
€
2009
р. - Нове
життя -
27 200 €
21 355 €
-
Веселка
-
13 200
€
11 300
€
2010
р. - Нове
життя -
25 550 €
21 370 €
-
Веселка
-
13 200
€
11 300
€
2011
р.
-
Нове
життя - 26
237 €
11 000 €
-
Веселка
-
13 914
€
11 300
€
2012
р. - Нове
життя
-
28 195 €
20 500 €
-
Веселка -
12 900
€
11 300
€
2013
р. - Нове
життя
-
21 375
€ 17 000
€
-
Веселка
-
12 350 €
11 000
€
Павло БОҐДАН.
Офіційне відкриття Центру
української культури в
Пряшеві (вул. Янка Бородача, 5)
відбудеться 25 жовтня 2013 року о 9 год. В той же день пройде чергове
засідання
Словацько-української комісії з питань національних меншин, освіти і
культури.
04.10.2013
У жовтні в
Пряшеві відкриють довгоочікуваний Центр української культури
24 жовтня 2013 року відбудеться офіційне відкриття Центру української культури в Пряшеві.
Перед
відкриттям в
Пряшеві відбудеться
чергове засідання Міжурядової
словацько-української комісії з питань культури, освіти та національних
меншин.
Українська громада Пряшівщини сподівається, що засідання остаточно
вирішить
питання можливих способів фінансування Центру української культури.
Досі найбільше
допомоги було з боку Пряшівського самоврядного краю, який дав в оренду
будинок на
20 років. Зовсім можливо, що в недалекому майбутньому будинок
передадуть українській
громаді. Ремонт було реалізовано з єврофондів, проте на утримування
будинку потрібні
гроші, а їх нема. Грантова система підтримки культури національних
меншин у
Словаччині непередбачає можливості фінансування будинку. Досі
Словаччинадля
Центру невиділила жодні кошти. Cимволічна і дуже важлива підтримка є
від України,
яка виділила для потреб Центру 30 тисяч євро.
01.10.2013
Словаччина
готова підтримувати Україну на шляху до Європи
30
вересня – 1 жовтня ц.р. в
Україні з офіційним візитом перебував голова Національної Ради
Словацької
Республіки Павол Пашка. Це перший двосторонній візит на рівні глав
парламентів
за останні шість років.
Словаччина
буде завжди
підтримувати Україну на шляху європейської інтеграції, зокрема, під час
проведення саміту «Східного партнерства» у листопаді у Вільнюсі.
Про
це заявив голова
Національної Ради Словацької Республіки Павол Пашка 1 жовтня на
зустрічі з
головою Верховної Ради України Володимиром Рибаком.
Підписання
Угоди про
асоціацію між Україною та ЄС на третьому саміті «Східного партнерства»
у
Вільнюсі 28-29 листопада цього року залишається ключовим пріоритетом
зовнішньої
політики України, заявив В. Рибак.
У
ході розмови
співрозмовники відзначили активізацію двостороннього політичного
діалогу в
поточному році та обговорили ряд питань щодо подальшої співпраці
парламентів
обох країн в економічній, політичній, культурно-гуманітарній сферах, а
також
щодо спрощення візового режиму.
Рибак
підкреслив, що
Словаччина - «наш сусід і надійний зовнішньополітичний партнер». Він
нагадав,
що у вересні цього року відбувся офіційний візит міністра закордонних
справ
України Леоніда Кожари до Братислави, і повідомив, що в грудні
планується візит
президента Словацької Республіки Івана Ґашпаровича в Україну,
опрацьовуються
також терміни візиту керівника словацького уряду Роберта Фіца.
Відзначаючи
позитивні
тенденції у двосторонній торгівлі між Україною та Словаччиною, а саме -
зростання товарообігу у першому півріччі 2013 на 10%, керівник
парламенту
підкреслив, що українська сторона позитивно оцінює результати 4-го
засідання
українсько-словацької змішаної комісії з питань економічного,
промислового та
науково-технічного співробітництва, яке відбулося 2-3 вересня цього
року в
місті Братислава. «Розраховуємо також на успішне проведення в листопаді
цього
року в Кошицях наступного засідання
Українсько-Словацької
міжурядової комісії з питань транскордонного співробітництва», - сказав
він.
«Позиція
Словаччини завжди
була позитивною. Хочемо підтримувати Україну і
сподіваємося, що угода про асоціацію буде підписана",
сказав П.
Пашка. За його словами, це буде мати наслідки не тільки з точки зору
політичної
стабільності і подальшого розвитку України, а й економічні. "Бо складовою частиною є й угода про зону вільної
торгівлі.
Передбачається зростання економічного потенціалу і взаємної торгівлі в
три
рази». Він підкреслив, що словацька економіка "потребує як сіль новий
ринок».
Сторони
також обговорили
питання культурно-гуманітарного співробітництва України та Словаччини.
Зокрема,
Рибак зазначив, що Україна вживає необхідні міри
з метою підтримки словацької національної
меншини в Україні, і за рахунок бюджетних коштів держави фінансується
діяльність школи зі словацькою мовою навчання та Центру словацької
культури у
м. Ужгород.
У
той же час, зазначив
голова Верховної Ради, до теперішнього часу невирішеним залишається
питання
початку роботи Центру української культури в м. Пряшів, оскільки
словацька
сторона досі не надала відповідних коштів, необхідних для проведення
ремонту
будівлі названого Центру.
Вирішення
цього питання, на
думку Рибака, позитивним чином вплине на подальший розвиток
українсько-словацьких відносин у сфері культурно-гуманітарного
співробітництва
та дозволить надати істотну підтримку українській національній меншині
Словаччини. Він висловив сподівання на сприяння з боку парламенту
Словаччини у
вирішенні цього питання.
За
матеріалами інформаційних
агентств
Категорії
- Новини
- Моніторинг
- Про нас
- Про нас пишуть
- Нове життя
- Історія та фотографії
- Календар акцій
- Цей веб–сайт