УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

Євроінтеграція України відповідає національним інтересам Словацької Республіки  

(Інтерв’ю з депутатом Національної Ради СР Миколаєм Крайковичем)

 

 ● Розкажіть, будь ласка, про історію створення та діяльності групи Національної Ради СР з міжпарламентської дружби з Україною.

Групи дружби депутатів  Національної Ради СР з різними країнами світу були засновані і затверджені рішенням словацького  парламенту. У нашому парламенті працює їх 28.  Звичайно, найбільш інтересними є парламентські групи дружби з нашими сусідами, в тому числі з Україною. Групи дружби набувають все більшої значимості і не є лише формальними групами депутатів. Якщо у мене є точна інформація,  група дружби з Україною  раніше не була окремою, працювала у складі  країн колишнього Східного блоку. Нарешті, було задумано заснувати самостійну групу, що відображає зростаючий статус України в міжнародному контексті і, на наш погляд,  як важливого стратегічного партнера і сусіда. Таким чином, самостійна група дружби може спрямувати свою діяльність лише на одну країну і тим самим може розширити свій діапазон діяльності  на різні сфери нашого співробітництва.

 ● Як функціонувала група НР СР з міжпарламентської дружби з Україною за період Вашого головування нею вже другий термін поспіль (з 2010 року)?

Головою групи  дружби я став у другій половині 2010 року, після тодішніх  парламентських виборів. У межах тодішнього перерозподілу різних парламентських  позицій головування в групі дружби з Україною  припало партії SMER-SD. Тодішній заступник голови депутатського клубу партії SMER-SD  Яна Лашшакова запропонувала мені посаду голови, обґрунтовуючи тим, що я близький до України не лише географічно, а й за мовою, культурою, релігією і в результаті у мене є і ментальна спорідненість. Мені було мило прийняти цю пропозицію, тому що у мене близькі відносини до України. Не маю на увазі лише географічне розташування. Я свідмий того, що між Словаччиною та Україною існують дуже  добрі добросусідські  відносини, взаємна повага, без будь-яких історичних конфліктів і напружень. Наперекір тому я бачу, що багато політиків, бізнесменів, художників і звичайних людей не дуже багато знають про Україну. Проте мало хто є свідомим того, що можливості розвитку двосторонніх відносин у всіх сегментах є набагато більші у порівнянні з нинішнім станом. В цьому я бачу  основний фундамент роботи нашої групи і тут група дружби хотіла б відіграти важливу роль. З  2010 року група дружби прийняла ряд мір в інтересі  розвитку відносин між нашими країнами. Для прикладу можу згадати перебування у Словаччині українських парламентаріїв, членів подібної групи у Верховній Раді України. Її очолив тодішній голова Володимир Марущенко. Ми організували велику нараду  у Національній Раді СР, у парламентських комісіях, делегацію прийняв тодішній  заступник голови Національної Ради СР Роберт Фіцо. Разом з Посольством України ми підготували  багато урочистих засідань з нагоди  визначних віх у наших відносинах, налагоджуємо  співробітництво та організуємо ознайомчі зустрічі з представниками  різних громадських організацій,  місцевого самоврядування, стаємо ініціаторами взаємної співпраці регіональних  самоуправ, наших вищих територіальних одиниць та українських обласних державних адміністрацій і т.п.

 ● Яка співпраця групи Національної Ради СР з міжпарламентської дружби з Україною з Посольством України в Братиславі?

 Співробітництво нашої групи дружби з українським посольством в Братиславі я назвав би без жодного перебільшення бездоганним. Робота будь-якої групи дружби в тій чи іншій країні безпосередньо пов'язана і залежить від взаємодії з відповідним посольством.  В особі Надзвичайного і Повноважного Посла Олега Гаваші Україна має в Словаччині досвідчену, практичну та прагматичну  людину, яка, безсумнівно, внесла  новий динамізм і прагматизм в працю всього посольства. Я не сумніваюся, що в особі посла  Словаччина має справжнього друга. Ми тісно співпрацюємо, надихаємо один одного на пошуки додаткових можливостей для розширення взаємовигідних контактів між нашими країнами. Для мене велика честь працювати з ним.
    ● Що Ви знаєте про існування та діяльність групи Верховної Ради України з міжпарламентської дружби зі Словацькою Республікою?

Нова група дружби Верховної Ради України зі Словаччиною була задумана тільки близько двох місяців тому. Очолює її Олег Царьов, заступник голови урядового парламентського клубу Партії регіонів, який походить з Дніпропетровська. Я вже зустрічався з ним в його власному будинку в Дніпропетровську і в Ялті. У нас була дуже цікава розмова, і ми домовилися про подальшу співпрацю. З нової групи особисто знаю і депутата від об’єднаної опозиції від партію БЮТ Дмитра Андрієвського, який вже був у Словаччині в рамках святкування 20-річчя підписання Основного договору між Словацькою Республікою та Україною. Я з нетерпінням чекаю подальшої співпраці.
       ● Які цікаві акції за участі групи Національної Ради СР з міжпарламентської дружби з Україною відбулися за час Вашого головування нею? Які плани на майбутнє?

Як я згадував раніше, нам вдалося організувати перший в історії візит українських парламентаріїв у Словаччину, який, звичайно, не просто залишився на папері. Ми активно разом з тодішнім головою  брали участь у громадських акціях, Днях добросусідства, міжурядових комісіях тощо. Звичайно, наша взаємна діяльність могла б приносити і більші плоди, але ми були обмежені не тільки фінансово, але й політичними процесами і електоральними циклами в наших країнах. Заглядаючи в майбутнє, ми з колегою О. Царьовим попередньо домовилися про обмін візитами. Ми хочемо підготовити  візит так, щоб учасники могли зустрітися і встановити контакти в конкретних сегментах своєї діяльності, таких як освіта, соціальні справи, економіка, сільське господарство і т.д.

 ● Що можете сказати про перспективи європейської інтеграції України? Як Ви оцінюєте шанси України на підписання Угоди про асоціацію на Вільнюському саміті „Східного партнерства”?

 Словаччина дуже уважно стежить за політичними, економічними і соціальними процесами в Україні. Ці процеси простежую  і я  особисто. Україна  домоглася величезного прогресу і немає ніяких сумнівів, що в Україні  діють  демократичні інститути, вільна конкуренція політичних сил, працюють громадські установи  та вільні засоби масової інформації. Все це говорить явно на користь європейських інтеграційних прагнень України, і я думаю, що Україна може почати процес тісної інтеграції з Європейським Союзом. Євроінтеграція України відповідає національним інтересам Словацької Республіки. Словацька Республіка повністю підтримує цей процес. З наближенням майбутнього  саміту ЄС у Вільнюсі ростуть і, я б це  назвав, «геополітичні ігри» як ЄС, Росії, так і всередині самої України. Особисто я думаю, що європейська перспектива з довгострокового погляду для України є найкращою,  вважаю, що інтеграція принесе користь не лише Україні, а й державам всередині ЄС. І тому я вважаю, що Угоду про асоціацію між ЄС і Україною на зазначеному саміті буде підписано.
      ● Вже багато років постійно знаходячись в політичних колах нашої країни, що Ви можете сказати про загальне ставлення в Словаччині до України та її зближення з Європейським Союзом? 

З того, що я сказав, випливають і мої особисті уявлення і переконання, що люди в Словаччині позитивно сприймають Україну як сусіда. Ми близькі в мовній, культурній площині, і в нас є і  частка спільної історії. Ми щиро сподіваємося на успіх, досягнутий Україною в її соціально-економічних процесах. Це є важливим визначальним чинником для подальшого розвитку наших відносин у всіх областях. Тільки стабільна і процвітаюча Україна є гарантією того, що до нас від нашого найбільшого сусіда і навпаки буде «протікати» взаємовигідне торговельно-економічне співробітництво, будуть розвиватися культура, туризм і поглибляться  контакти між людьми.
         ● Що робить чи що може зробити група Національної Ради СР з міжпарламентської дружби з Україною та словацький парламент в цілому для сприяння європейській інтеграції України?

Україна є дуже популярною серед депутатів, і група дружби належить до найбільших. Зараз у групі  є  46 осіб, майже третина нашого парламенту. Навіть парламент дуже зацікавлений у процесах, які  згадуємо. Національна Рада СР у відповідності до зовнішньополітичної доктрини  СР затвердила зовнішньополітичну орієнтацію на 2013 рік, де СР висловилася за підтримку  євроінтеграції України. Дебати проходять в Закордонному та Європейському комітеті нашого парламенту, де в дискусії  піднімаються і рекомендації нашої дипломатії активно підтримувати Україну перед самітом в листопаді 2013 року. Проте найбільш важливим є те, що  у разі успіху саміту у Вільнюсі парламент Словаччини ратифікуватиме  підписану Угоду про асоціацію між ЄС і Україною.

                                                                                        За розмову дякує

                                                                                        Мирослав ІЛЮК.

 

31.08.2013

У Львові відбувся X Світовий конгрес українців
Євгена Чолія переобрано президентом СКУ

 

        X Світовий конгрес українців  відбувся 20 - 22 серпня 2013 р. у Львові у Національному університеті «Львівська політехніка» (Україна). В його роботі взяло участь  208 делегатів із 27 країн світу. До делегатів долучилося 350 гостей, які приїхали з різних країн світу, включно з багатьох областей України, щоб брати участь у нарадах і ознайомитися з працею СКУ.
              Х Світовий конгрес українців  уможливив учасникам ділитися успіхами, обмінятися думками і опрацювати плани для дальшої консолідації 20-мільйонної української діаспори в світі.
              Крім делегатів, на конгресі були присутні представники владних структур України та лідери опозиції.
           X Світовий конгрес українців, гаслом якого є слова Лесі Українки «Contra spem spero» і присвячений пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932–33 років, розпочався 20 серпня походом містом Львовом і панахидою перед пам’ятником Тарасові Шевченку на головній площі міста. Того ж самого вечора відбулося офіційне відкриття Х Світового конгресу українців у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької, під час якого головну доповідь виголосив президент Світового конгресу українців Євген Чолій.
         СКУ підтримує євроінтеграційні наміри України. «Європейська інтеграція України дозволить українському народу жити у гармонії з основними європейськими цінностями, які необхідні для майбутнього розвитку українського суспільства», - підкреслив Євген Чолій.

У своєму вітальному посланні до СКУ президент України Віктор Янукович підкреслив особливе значення, яке набуває залучення потенціалу провідних об'єднань світової української громади до здійснення економічних перетворень і реалізації євроінтеграційних прагнень української держави.

«Високо ціную активну діяльність провідних об’єднань світової української громади щодо розбудови суверенної і вільної України, збереження національно-культурної самобутності та традицій народу», - зазначив у своєму привітанні В.Янукович.

Він підкреслив, що сьогодні особливого значення набуває залучення потенціалу української діаспори до проведення економічних перетворень, реалізації євроінтеграційних прагнень держави та спільного вшанування вікопомних дат української історії.

У роботі конгресу взяла участь  делегація Союзу русинів-українців Словацької Республіки на чолі з головою Центральної ради Петром Соколом. У складі делегації були заступники голови Центральної ради Союзу Павло Боґдан та Віктор Бандурчин, голова Регіональної ради СРУСР у Свиднику Людмила  Ражина та головний редактор газети «Нове життя» Мирослав Ілюк. У роботі Конгресу за Словаччину взяли участь також Юрій Бача, Олена Довгович, Левко Довгович та Роман Довгович.

  Виступаючи перед делегатами і гостями Конгресу, Петро Сокол, між іншим, сказав, що СРУСР є  носієм громадсько-національного життя, культурних традицій українського населення Словаччини. Сказав, що «русини-українці становлять єдину неподільну спільноту і такою неподільною є і їх культури». Додав, що діяльність СРУСР спрямована на збереження етнічної ідентичності та на розвиток  культурно-національних традицій русинів-українців Словаччини.

       Три теми, важливі для світового українського суспільства, були обговорені під час круглих столів, а саме: «Євроінтеграція - запорука незалежності України та сприяння її демократизації», «Світове українство у просуванні спільних інтересів» та «80-та річниця Голодомору в Україні 1932-1933 років».
            Учасники Конгресу підсумували діяльність СКУ за 2008–2013 роки, накреслили шляхи подальшої праці на наступний п’ятирічний термін та обрали новий склад керівних органів.

          Новий склад керівних органів СКУ обрано в такому складі:
          Євген Чолій - президент (Канада);
          Ярослава Хортяні - перший заступник президента (Угорщина);
          Орися Сушко - другий заступник президента (Канада);
          Петро Штик - третій заступник президента (Франція);
          Стефан Романів - генеральний секретар (Австралія);
          Богдан Ватраль - фінансовий референт (США);
          Зенон Потічний - скарбник (Канада).
 
       Світовий конгрес українців є міжнародною координаційною надбудовою українських громад у діаспорі, що представляє інтереси понад 20 мільйонів українців. СКУ об’єднує в своєму складі українські організації із 33 країн та підтримує зв’язки з українцями ще 14 країн. Заснований у 1967 р. як неприбуткова організація, у 2003 р. СКУ був визнаний як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй.

 

                                                                                           -мі-

13.08.2013

Центр української культури в Пряшеві – реальність

 

          Історичний розвиток спричинився до того, що місто Пряшів стало природним центром культурного, освітнього та релігійного життя русинів-українців на території сучасної Словаччини. Знаходяться тут греко-католицька і православна єпархії, тобто єпархії тих віросповідань, до яких зголошується переважна більшість цього населення, тут діяли і діють різні культурно-національні установи та організації, були тут школи різних типів для дітей цієї національності. З них на сьогоднішній день залишилися лише З’єднана школа ім. Т.Шевченка, кафедра україністики Філософського факультету та Інститут русинської мови та культури Пряшівського університету. З 1946 року тут працював Український національний театр, який на початку дев’яностих років було перейменовано на Театр ім. О.Духновича і виступає переважно на діалекті. В 1948-2003  роках тут працювала Українська студія Чехословацького радіо, згодом  Русинсько-українська редакція Словацького радіо. Пряшів був тим містом, де традиційно були розміщені редакції періодичної преси русинів-українців. Сьогодні тут на українській мові виходять газета «Нове життя», дитячий часопис «Веселка» та літературно-мистецький та публіцистичний журнал «Дукля».

Культурне життя з двадцятих років минулого століття зосереджувалось переважно в Руському домі. Але той з дев’яностих років став спірним питанням  між різними угрупованнями цієї національної меншини і культурне життя тут майже цілком занепало. Тому Союз русинів-українців Словацької Республіки виийшов з ініціативою, щоб у Пряшеві було створено установу культури, яка б служила не тільки задоволенню культурних потреб цієї національної меншини, але щоб водночас була й засобом для розширення співпраці на ділянці культури між Словаччиною та Україною. Ця думка вперше прозвучала на засіданні Міжурядової словацько-української комісії  з питань культури, освіти, науки та національних меншин уже в 1996 році. Але від ідеї до практичної реалізації вела дуже довга і терниста дорога.

Зірка надії засвітила у 2003 році. Тоді ніби здавалось, що несправедливість у вигляді ліквідації Головної редакції національно-етнічних передач Словацького радіо може бути певною мірою компенсована придбанням за символічну ціну будинку, який служив радіо, для діяльності Центру культури національних меншин. Як згодом виявилось, йшлося лише про якісь оманливі обіцянки тодішнього центрального директора Словацького радіо Ярослава Резніка, які ніколи не мали реальної підстави, бо замість символічної ціни радіо просило 35 мільйонів словацьких крон. 

Наперекір тому, що ця думка постійно резонувала  на засіданнях згаданої комісії, конкретні дії чи якась допомога не приходила ні з одної заінтересованої сторони. Тим часом коли українська і словацька сторона інвестували немалі кошти в реалізацію Центру словацької культури в Ужгороді, який у вересні   2012 року вже було й відкрито,  у підготовку Центру української культури у Пряшеві ніхто не вклав ні цента. Тільки завдяки ініціативі тодішнього посла України в Словацькій Республіці Інни Огнівець та порозумінню голови Пряшівського самоврядного краю Петра Худика справи зрушили з місця. У 2010 році депутати крайового парламенту погодились, щоб Союзу русинів-українців СР за символічну суму 1 € на рік здати в оренду на   20 років будинок на вулиці Янка Бородача, 5, де колись працював Шариський осередок освіти. Але будинок декілька років пустував і було ясно, що без його реконструкції туди не можна переселятися. Якраз тоді наближався термін здачі  проектів в рамках програми транскордонної співпраці Угорщини, Словаччини, Румунії та України «ENPI – HUSKROUA 2007-2013». Але до цього терміну залишалося так мало часу, що мало хто вірив, що ми його підготуємо і ще менше людей вірило в успіх цього проекту.   На превелике здивування, проект було не лише вчасно подано, але і схвалено на загальну суму 402 500,89 €  і з червня 2012 року почалась його реалізація.  Оскільки йдеться про міжнародний проект, то у його реалізації, крім СРУСР та Агенції регіонального розвитку Пряшівського самоврядного краю, беруть участь й партнери з України, а саме Обласна культурно-освітня організація Матиця словацька в Закарпатській області та Українсько-словацький  центр транскордонної співпраці Карпати в Ужгороді. СРУСР з загальної суми проекту одержує 181 926,19 €, останні гроші є на реалізацію проектів згаданих партнерів. Проект кофінансує й Словацька Республіка часткою, яка становить 5% від загальної суми проекту, такою ж сумою повинен поділятися на проекті і СРУСР.

Після того як було підготовлено проектну документацію на внутрішню реконструкцію будинку, пройшли три публічні тендери на  фірму, яка мала провести реконструкцію. На основі результатів останнього роботами почало займатися  акціонерне товариство «PEhAES» з Люботиць, яке їх закінчило в рекордному часі. Крім робіт, планованих в проекті, проводяться і додаткові роботи, як виміна вікон, ізоляція фундаментів, а планується також оновлення фасаду будинку. На даний час вже було закуплено й обладнання для будинку, зокрема меблі та техніка.

В будинку після закінчення реконструкції має бути розміщений Центр української культури, приміщення Центральної та Пряшівської регіональної рад СРУСР, редакції української періодичної преси, бібліотека, зал для культурних акцій та засідань.

Складовою частиною цього великого проекту є і т.зв. «м’які проекти». Агенція регіонального розвитку зосереджується, зокрема, на організаційну роботу, підготовку й реалізацію робочих зустрічей і т.п. Матиця словацька в Закарпатській області  активізує Центр словацької культури в Ужгороді, організує культурні акції.  Головним завданням Українсько-словацького  центру транскордонної співпраці Карпати в Ужгороді є підготовка стратегії словацько-української співпраці до 2020 року. СРУСР, в свою чергу, 19-20 жовтня 2012 року підготував міжнародну конференцію під назвою «Українські мас-медіа в Словаччині після 1945 року та презентація України в них», 14 червня цього року в рамках 59 Свята культури русинів-українців Словаччини у Свиднику зорганізував круглий стіл українських письменників Словаччини та письменників з України, а наступного року ще планує провести Дні української культури в Пряшеві, Гуменному та Бардієві.  Реалізація цілого проекту закінчиться 31 травня 2014 року.

На реконструкцію будинку виділив гроші і Кабінет Міністрів України - минулого року це було на суму  120 000 гривень, на цей рік планується 190 000. Надіємось, що після переговорів з головою Національної Ради Словацької Республіки, які відбулися наприкінці травня, так зробить і словацька сторона. У зв’язку з тим дедалі гостріше постає й питання забезпечення утримування ходу Центру української культури, що теж буде вимагати певні частки.

Словаччина та Україна, наперекір безпосередньому сусідству, знають про себе дуже мало, ба навіть деколи зустрічаємось і з певними упередженими поглядами. Досвід говорить, що чужі країни  найкраще можна пізнати посередництвом прямих контактів людей. Культура ніби створена для того, щоб усувати кордони між собою або хоча б робити їх прозорішими.  Хочеться вірити, що реалізація цього проекту і майбутня діяльність Центру української культури у Пряшеві будуть визначним внеском у такі контакти між Словаччиною та Україною.

                                                               Павло Боґдан,

               заступник голови ЦР СРУСР,

головний  менеджер проекту.

12.08.2013

ВІДБУДЕТЬСЯ Х СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНЦІВ

 

20-22 серпня 2013 р. у Національному університеті “Львівська політехніка” відбудеться ювілейний X Світовий Конгрес Українців.

Цей Конгрес присвячується пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр. у його сумну  80-ту річницю. Тому в перший день, 20 серпня 2013 р., біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбудеться Панахида, яка пройде від 16:30 до 17:30.

У цей же день у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької від 18:00 до 21:00 відбудеться урочисте відкриття X Світового Конґресу Українців.

Протягом трьох днів буде підсумовано діяльність Світового Конгресу Українців (СКУ) за   2008-2013 рр., накреслено напрямні його майбутньої діяльності, обговорено актуальні для української спільноти питання та обрано новий провід СКУ.

Окрім процедурних питань, під час Конгресу пройде три тематичні сесії на наступні теми: “Євроінтеграція - запорука незалежності України та сприяння її демократизації”, “Світове українство у просуванні спільних інтересів” та “Голодомор 1932-33 рр.: правда перемагає”.

Разом з представниками складових організацій у СКУ в X Світовому Конґресі Українців візьмуть участь відомі релігійні, політичні та громадські діячі з України та держав проживання діаспори.

Вагому підтримку щодо проведення цього Конґресу надає Львівська обласна державна адміністрація, зокрема її голова Віктор Шемчук, та Міжнародний інститут освіти, культури та зв`язків з діаспорою Національного університету “Львівська політехніка” на чолі з його директором Іриною Ключковською.

 

веб-сайті СКУ.

Лемки проти політичного русинства

Найбільша лемківська організація світу чітко окреслила політичні орієнтири своєї діяльності.

 

 

Заява

Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань

у відповідь на інформацію, що з’явилася у ЗМІ у зв’язку з проведенням Світових конгресів русинів в Україні та Румунії´

 

 

22.07.2013

 

Нещодавно в Румунії (Сигет-Мармароський, 10-12.05.2013) та на Закарпатті (Ужгород-Свалява, 13-14.07.2013), відбулися два Світові конгреси русинів. З огляду на різноманітні неоднозначні коментарі в пресі та Інтернеті, у яких згадується СФУЛО, вважаємо за свій обов’язок зробити офіційну заяву та відповісти на певні закиди в сторону організації:

1.         Наголошуємо, що СФУЛО не має ЖОДНОГО відношення до організації та проведення даних конгресів.

2.         Основою позиції СФУЛО є те, що з давніх часів і до ХІХ ст. включно усе автохтонне населення етнічних земель України носило самоназву русини, позначаючи приналежність до українського етносу. Отже, коріння усіх русинів – в Україні.

3.         СФУЛО притримується науково обґрунтованої позиції, що лемки – це є крайня західна історико-етнографічна група українців, а Лемківщина – це крайні західні українські землі, які волею історичних обставин опинилися також в рамках території сусідніх держав. Тому спроби т.зв. «русинських» рухів спекулювати на грі слів та ототожнень русин/руснак/лемко можна сприймати лишень як провокацію та фальсифікацію історичних даних.

4.         СФУЛО не підтримує, не визнає і засуджує усі прояви політичного «русинства» та спроби певних організацій спекулювати на цьому питанні, провокуючи конфлікти та створюючи передумови для сепаратистських настроїв, що в свою чергу загрожує територіальній цілісності УСІХ країн, на території яких діють організації такого типу.

5.         Поруч із Всеукраїнським Товариством Лемківщина, Об’єднанням лемків (Польща), Об’єднанням лемків Канади та Організацією Оборони Лемківщини (США) членами СФУЛО є Союз русинів-українців Словацької Республіки, Союз русинів-українців Сербії та Союз русинів і українців Хорватії, що ще раз підтверджує єдність нашого коріння, історії, традиції, культури. Тому спроби виділення штучного політичного феномену «русинства» зачіпає інтереси української спільноти та всіх тих, хто визнає своє українське коріння.

6.         В ЗМІ прозвучала інформація, що голова СФУЛО Софія Федина, яку відносять до української діаспори, фінансує русинські конгреси і сприяє зміні ідентифікації «русинів». Перш за все, такі висловлювання свідчать про повну необізнаність з діяльністю СФУЛО та життям світової лемківської спільноти та носять явно провокативний характер. По-друге, головним завданням СФУЛО є захист, популяризація та розвиток самобутньої культури лемків, збереження їх ідентичності, підтримання звичаїв та традицій, побуту, культури й мистецтва, сприяння етнічному відродженню Лемківщини на етнічних теренах та захист спільних інтересів членів організації, і цим займається як організація в цілому, так і безпосередньо голова СФУЛО Софія Федина.

7.         Окремо вважаємо за необхідне зреагувати на висловлювання, що у світі «є десятки-сотні брехливих фестивалів «лемки-українців один народ».  Заяви такого типу зневажають усю лемківську-українську спільноту по цілому світі, яка не зважаючи на депортації, переслідування, ув’язнення в концтаборах, відірваність від рідної землі, плекає і розвиває свою культуру і звичай. Водночас такі висловлювання демонструють загальну тенденцію руху «політичного русинства» – сіяти розбрат, реалізовуючи інтереси «третьої сторони»

8.         Перманентні спроби «русинських» організацій в Україні домогтися визнання групи «політичних русинів» окремим народом в Україні на державному рівні є безпідставними з наукової точки зору, а водночас створюють загрози для подальшого розвитку Української держави і, на нашу думку, потребують прискіпливої уваги Служби безпеки України.

9.         Підсумовуючи вищесказане, наголошуємо, що СФУЛО притримується об’єднавчої позиції щодо усіх лемківських-українських-русинських організацій, як членів СФУЛО, так і тих, хто зацікавлений у спільній роботі на благо усієї нашої спільноти.

 

Світова Федерація Українських Лемківських Об’єднань

01.08.2013

Консультації представників національних меншин

 

З ініціативи Союзу русинів-українців СР  24.7.2013 р. в клубі Регіональної ради СРУСР в Кошицях відбулась зустріч представників національних меншин Словаччини.  У засіданні взяли участь   Отілія Лесковська (Болгарський клуб, Кошиці), Павел Долежал (Чеська спілка на Словаччині), Антон Освалд (Карпатонімецька спілка на Словаччині) та представники СРУСР – голова Центральної ради Петро Сокол і заступник голови Центральної ради Павло Боґдан.

            На зустрічі була обговорена ситуація, яка виникла після зречення від своєї посади  уповноваженого Уряду Словацької Республіки  у справах національних меншин Ласла Надя 5 червня 2013 року.

Представники національно-культурних організацій узгодились на тому, що цей пост потрібно зайняти чимскоріше, тому що потрібно рішати багато проблем, які існують на цій ділянці і рішення яких залежить від  органів державної влади Словацької Республіки.  Як було констатовано, кожного року постійно зменшуються кошти для діяльності окремих організацій, що в недалекому майбутньому може привести не лише до обмеження, але і до повного припинення діяльності окремих організацій.

Представники національно-культурних організацій  узгодились на думці, що в  сучасному у владних колах  нема політичної волі для прийняття закону про становище національних меншин  чи закону про фінансування їх діяльності. Уповноважений у справах національних меншин не наділений тими компетенціями, аби міг повною мірою реалізувати домагання окремих меншин, на що вказує і той факт, що справа фінансування  національно-культурних організацій є по суті в компетенції  Адміністрації Уряду СР.

Присутні домовились і надалі проводити консультації з метою досягнення консенсусу хоча б в декотрих справах, які найбільше нависають над окремими національними меншинами.

В сучасному у Словаччині нараховується 13 національних меншин, з-поміж яких найбільш чисельними  є мадярська та ромська.

 

                                                                                                          -мі-

01.08.2013

Посол Олег Гаваші зустрівся з керівництвом Союзу русинів-українців Словацької Республіки

 

24 липня 2013 р. Посол України в СР Олег Гаваші відвідав з робочим візитом місто Пряшів, де зустрівся з керівництвом Союзу русинів-українців Словацької Республіки - П.Соколом (голова), П.Богданом (заступник голови), М.Ілюком (головний редактор  газети „Нове життя").

Під час зустрічі її учасники обговорили як загальні питання розвитку України та її відносин зі Словаччиною та Європейським Союзом в цілому, так і конкретні практичні питання, які турбують українську національну громаду СР.

Посол докладно висвітлив прямування України до європейської інтеграції, наголосивши на важливості підписання на Вільнюському саміті „Східного партнерства" у листопаді ц.р. Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Олег Гаваші подякував Союзу русинів-українців СР за підготовку та направлення на адреси вищих конституційних чинників Словаччини та провідних державних інституцій Заяви на підтримку європейської інтеграції України.

В ході розмови було обговорено підготовку до двох визначних подій в культурно-гуманітарному житті українців Словаччини у наступному році - проведення ювілейного 60-го Свята культури русинів-українців Словаччини у Свиднику у червні 2014 р. та відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у березні 2014 р.

З практичних питань української громади сторони не лише обговорили ситуацію зі створенням Центру української культури у Пряшеві (у першу чергу - у світлі виділеного Українською державою у 2013 р. відповідного фінансування), але й відвідали будинок та прилеглу територію по вул. Янка Бородача в Пряшеві, де Центр має розпочати свою діяльність вже в близькому майбутньому.

            Посол висловив  задоволення ходом ремонту будинку.

                                  

За матеріалами  Посольства України в Словацькій Республіці.

01.08.2013

Готується  спільне засідання  словацько-української комісії

 

            12.7.2013 р. в Міністерстві закордонних справ і європейських питань СР в Братиславі відбулось засідання словацької частини Міжурядової словацько-української комісії у справах національних меншин, освіти і освіти. Засідання очолив голова словацької частини комісії, державний секретар Міністерства Петер Буріан. 

            Як констатували члени комісії, в той час як словацькій національній меншині в Україні вдалось консолідувати справи освіти, в українців Словаччини йде зворотній процес і доходить до занепаду українського  шкільництва. Це свідчить про швидку асиміляцію русинів-українців Словацької Республіки.

            Член комісії, голова Центральної ради Союзу русинів-українців СР Петро Сокол констатував, що наша найбільша організація русинів-українців  не має свого представника у Комітеті у справах національних меншин та етнічних груп Уряду СР і тим самим не має можливість втручатись у діяльність дорадчих органів Уряду СР. Через це багато наболілих питань русинів-українців залишається невирішеними. Доходить до поступового обмеження коштів для діяльності СРУСР.  У зв’язку з цим наростає значна диспропорція у виділенні грошей. Для прикладу: за основу для виділення грошей   беруться результати  перепису населення 2011 року (33 482 русинів,  7430 українців). Притім в рядах СРУСРу є багато членів, які записали себе русинами.

            Петро Сокол поінформував про завершення ремонту майбутнього Центру української культури в Пряшеві. Проте бракують гроші для його діяльності. 

            Ці та інші питання будуть розглянуті  на ХІІ спільному засіданні словацької та української частини Міжурядової комісії в жовтні 2013 року.

 

                                                                                                          -мі-

01.08.2013

ВЕЛИКИЙ  ДЕНЬ  МАЛОГО  СЕЛА

 

Нарешті в першу суботу цьогорічних літніх канікул ми їдемо додому до Руської Волі над Попрадом. Їдемо на запрошення старости села Мирослава Томча, який разом із сільським урядом зорганізував першу зустріч уродженців і жителів села з нагоди першої письмової згадки про наше село перед 425 роками. Ми, скоріше народжені, повні очікувань, бо з роками рідко заходимо додому, найчастіше лише на гроби наших найближчих.

Під’їжджаємо до села, на таблиці при дорозі назву села читаємо не лише державною мовою, але й азбукою, чого вже немає широко-далеко. Зупиняємось біля церкви, цвинтар старанно прибраний, огороджений новим плотом, гр.-кат. церква Архангела Михаїла  здалека привертає увагу, бо свіжо і виразно розмальована, вставлені нові пластові вікна, над входом до церкви оновлено напис кирилицею  ПРІИДИТЕ, ПОКЛОНИMСЯ, 1913-1916. У церкві, де розпочалося сільське свято, іде св. літургія, як завжди по-церковно-слов’янськи, яку править о. Я. Поповець за асистенції о. Й. Дуди і о. Ф. Крайняка. Отець Крайняк у своїй проповіді пригадує прихожанам історію волянської церкви. Слухаєш обряд і відчуваєш гордість за своїх земляків і їх отців духовних за те, що вони не на словах, але на ділі шанують і зберігають традиції свв. отців Кирила і Мефодія, що вони дійсно «...чтят отца и матер свою..», бо моляться і співають церковні пісні так, як їх научили їх мами. Слухаєш і відчуваєш, що тут живе дух О. Духновича і блаженного П. Гойдича. У храмі, в якому нас хрестив василіянин-мученик о. Андрій Греш, відчуваєш якусь певність і спокій в душі, чого в наш час інде тяжко знайти. За стінами храму вирує життя, постійно відбуваються і дрібні зміни і дикі революції, а тут у храмі все так, як було перед 100 чи 200 роками.

Далі свято продовжується в будинку колишньої школи (до 1972 року) і учительської квартири, які сільський уряд оновив і переробив на слушний культурний дім. Тут на учасників вже чекав святковий обід, а після того на шкільному дворі з доповіддю виступив староста села а в гарній культурній програмі виступили волянські співачки, ансамбль Чирчанка і голосисті солістки якуб’янської Кичери, які заспівали русинські, українські, словацькі і польські пісні. До речі, цей концерт відбувався на відстані лише декількох метрів від словацько-польського державного кордону, а між публікою були також сусіди з польського Лелюхова. Добрий настрій учасників свята не зіпсував ані тривалий дощ.

Для нас, старших, найприємнішими були особисті зустрічі, обнімання і розмови з нашими ровесниками чи старшими за нас, яких вже мало зістало. Тут ми забули про свої болячки, діагнози й інші проблеми і взаємно радувалися один одному. Найстаршою учасницею свята була 92-річна Анна Плавчанова (Присташоюрка), яка під час бесіди по-молодечому усміхалася, жартувала і під кінець, показуючи  свою паличку, поскаржилася: та кеби лем тоти ноги ліпше свухали. В її віковій категорії було ще кілька жінок, усі вдови, всі з паличками, але найстарші хлопи в залі були на 10 років молодші.

Спогади, спогади, без кінця спогади: а пам’ятаєш коли ..., а пам’ятаєш як ...? Згадували про події в селі, які нам колись розказували наші предки, добрим словом згадували наших близьких і односельчан, яких уже немає між нами, наших учителів, священиків. Пригадували минулі часи індивідуального ґаздування і тяжку працю на полі, роки нашого дитинства, такі нелегкі і такі гарні і веселі.

Наші милі краяни зі змішаними почуттями розповідали про зміни, які в селі відбулися протягом 2 -3 десятиліть. Про те, як тяжко знайти роботу і тому молоді люди відходять із села, розбігаються по світі, уже понад третина будинків стоять порожні, число жителів села постійно зменшується, недавно упало під 100, у цьому році були три похорони, але ні одне весілля і жодних хрестин, а такий тренд тривалий. Радо похвалилися, що в цьому році в селі прибули три молоді інженери (І. Колцун, Л. Плавчан, М. Гмитро), а всіх інженерів – вихідців села нараховується до тридцяти. Першим з них у 50-их роках минулого століття був В. Колцун. Першим учителем ще за першої ЧСР став І. Шутяк. Між волянцами є понад десяток інших дипломованих спеціалістів – кілька учителів, правники (І. Колцун, Р. Бірчак), ветеринарний лікар (А. Бірчак), є три професори, один доцент (Ш. Колцун), кілька кандидатів наук, два почесні доктори (Dr.h.c.) іноземних університетів (І. Бірчак, М. Колцун), майстер спорту ЧССР (І. Фецко-Коваль), є успішні підприємці (інж. М.Колцун, Г. Гмитрова, М. Томчо, С.Журавчик).

Всі наші предки працювали на полі або в лісі, сіяли зерно, льон, садили картоплю, капусту, інші культури, розводили худобу. За часів нашого дитинства нікому навіть у сні би не приснилося те, що на наших очах стало реальністю. Так, напевне, ніколи, за всю історію села не було такого, щоб в середині літа, перед жнивами волянський хотар був би однокольоровий, цілий зелений, зарослий одним бур’яном і травою, без єдиного засіяного зернята. А нині він такий, і не перший рік…

Ні одна ґаздиня  не доїть корову (бо в селі немає ні одної корови), жодна ґаздиня не пече хліба (слава Богу, колачі печуть, нас ними гостили, були найсмачніші на світі, саме такі, як колись у нашої мами), жодна ґаздиня не пряде, а дівчата, може, лише чули про веретено або «коловрат», а може, й ні. Майже всі двори заросли травою, що колись було знаком нещастя (злі сусіди колись недоброзичливо кидали прокляття: Аби вам двір травою зарос!).

 Тепер і в моєму рідному селі виростає покоління, яке вже на власні очі не виділо, як і для чого вживається віз, плуг, ціпи, терлица, куділь, кросна і т.д. Як мало там уже зістало тих, хто ще знає, як родиться хліб! Добре це чи ні? Хто його знає? Хто би колись про щось таке подумав, хто би колись у щось таке повірив?!

Але кожне свято має свій кінець. Настав час і нам розлучатися, хоч добрий настрій у волянській школі тієї суботи тривав до пізньої ночі.

Ми поверталися із цього святкування вдячні організаторам за запрошення, за можливість на кілька годин повернутися до нашого дитинства. Раді, що головна наша батьківщина - Руська Воля над Попрадом живе і бореться за своє гідне місце у новому часі і новому світі.

Але час, як вода Попрадова плине і плине і тепер у моїй голові гостріше ніж колись вертиться думка: камо грядеши, моя рідна Воле?

Щасти вам, мої милі краяни!

 

                                                                                                  Іван БІРЧАК.

Руська Воля над Попрадом (на передньому плані) і Лелюхів – сусідні прикордонні села.

Виступають наймолодші волянські співачки  Юлка, Анетка і Ленка Журавчикові.

старі новини в архіві

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень