УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

Виставка картин Юрія Боднара

 

24 січня 2014 р. в Пряшеві в Центрі української культури відбулось чергова успішна акція, яка на цей раз привабила любителів образотворчого мистецтва. На тлі буремних подій в Україні тут було приємно всім і повести задушевну мову з картинами  Юрія Боднара. Начальник управління культури Закарпатської обласної державної адміністрації Юрій Глеба на відкритті виставки, між іншим, сказав:  «Ми з художником земляки з одного села – Довгого на Іршавщині. Метою виставки є показати творчий дух автора в мистецтві,   оскільки  людина-митець творить не для себе, він самовиражається, а самовиражається в кожній картині».  А далі додав: «І природа, краєвиди у картинах Юрія Боднара подаються у промінні - промінні світлому, іноді трошки смутнішому, бо вона, природа, потребує захисту».

В творчості Юрія Боднара домінує фігуральна композиція,  портрети. Присутній в нього і пейзаж. Та найближчі художнику, як показала виставка,   релігійні мотиви, через які прагне заглянути у духовне начало людського буття.

Юрій Боднар не вперше виставляється в Словаччині.  Минулого року відбулась велика презентація його робіт у краєзнавчому музеї в Требішові.  В Пряшеві знаходиться понад 70 робіт художника, проте лише невелика частина з них показана на виставці.  До цього часу автор  виставляв  свої твори в Україні,  Словаччині, Хорватії,  Польщі, Угорщині,  Тунісі,  Швейцарії, Італії та Греції.  Юрій Боднар зайняв перше місце на четвертому міжнародному бієнале Карпатського єврорегіону іконопису та сакральної творчості в Требішові. 

У відкритті виставки взяла участь дружина художника, мистецтвознавець  Леся Боднар.

Учителька музики Яна Любимова для виставки підготувала музичну програму, в якій виступили учні Основної школи мистецтв ім. Александра Мойзеса  в Пряшеві та Основної школи мистецтв   у Воронові н/Т.

Куратор виставки – Ладислав Цупер.

                                                                                                          -мі-

18.01.2014

Зустріч з головою Пряшівського самоврядного краю

 

У середу, 15.01.2014 р., голова Пряшівського самоврядного краю Петро Худик зустрівся з представниками Центральної ради СРУСР Петром Соколом і Павлом Боґданом.  В ході зустрічі було обговорено функціонування Словацько-українського центру – Центру української культури в Пряшеві. Як відомо, за рішенням Пряшівського самоврядного краю  будинок на вулиці Янка Бородача в Пряшеві було здано в оренду на 20 років Союзові русинів-українців Словацької Республіки. Протягом порівняно короткого часу в будинку було проведено першу частину ремонтних робіт з єврофондів і таким чином 25.10.2013 року відбулось урочисте відкриття Центру за присутності офіційних представників Словацької Республіки та України. З того часу в Центрі було проведено кілька вагомих акцій за участю домашніх і закордонних гостей.

Петро Худик в ході зустрічі висловив задоволення ходом ремонтних робіт і висловив підтримку намаганням СРУСРу на ділянці культури. Одночасно з порозумінням висловився до подальших намірів керівництва СРУСР щодо  розбудови  Центру української культури. Петро Сокол вручив Петрові Худику свіжі книжкові видання Союзу русинів-українців СР.

Новий Митрополит Православної Церкви

 

На позачерговому  13 позачерговому Священному Синоді, який відбувся 11.01.2014 року в Пряшеві, новим Митрополитом Православної Церкви Чеських земель і Словаччини було обрано архієпископа Пряшівського і Словаччини Ростислава (у світі Андрій Ґонт).

Із 65 запрошених  у таємних виборах взяло участь 49 делегатів. З цієї кількості  Ростислав одержав 43 голоси. Термін  інтронізації  Священний Синод встановить додатково.

Митрополит Ростислав народився 25.1.1978 року в Снині. Його батько походить з Гостовиць, мати – з Светлиць.

Архієпископом Пряшівським і Словаччини його було обрано 20.10.2012 року, а єпископські свячення отримав в кафедральному соборі в Пряшеві 18.11.2012 року. Перед тим він був священиком у Дитбудинку св. Николая в Меджилабірцях. Вищу богословську освіту здобув у Пряшеві на Православному богословському факультеті,

навчався також у Греції.

Рік 2014  - РІК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

 200-річчя від дня народження неперевершеного генія українського народу Тараса ШЕВЧЕНКА хочуть належно відзначити і  українці Словаччини. Вже 20 грудня 2013 р. в Театрі Олександра Духновича було поставлено прем’єру, а 8 січня 2014 року репризу п’єси  Олександра Денисенка „Самотність” про останні роки життя поета.

З нагоди підготовки до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка  було створено Підготовчий комітет, який на своєму другому засіданні 9 січня ц. р. обговорив окремі пункти програми цілорічного святкування ювілею.

Йдеться перш за все про наукову конференцію до 200-річчя народження Тараса Шевченка, яка відбудеться  14 березня 2014 року в будинку Центру української культури по вулиці Янка Бородача ч. 5 в Пряшеві та  Академію у той же день у вечірній час в будинку Театру Олександра Духновича у Пряшеві. З нагоди наукової конференції буде зорганізовано також виставку книг та інших цікавих предметів, пов’язаних з життям і творчістю Ювіляра.

На засіданні ПК обговорювалися також подальші акції Року Тараса Шевченка. Головний редактор журналу «ДУКЛЯ», письменник Іван Яцканин інформував про те, що вже перше число журналу буде повністю присвячене Ювілярові. Заплановано також проведення  зустрічі українських письменників Словаччини з учнями шкіл, в яких вивчається українська мова.

Підготовчий комітет обговорив також інші пропозиції та ініціативи, долю яких буде остаточно вирішено на третьому засіданні комітету 3.02.2014 року.

У програмі Року Тараса Шевченка передбачається проведення Днів української культури в  Бардієві, Гуменному та Пряшеві (24.-26. 4.). Ювілейна шевченківська тематика буде належно представлена також в програмах всіх центральних акцій Союзу русинів-українців Словацької Республіки.

 

                                                                                  Редакція газети «Нове життя»,

Пряшів.

Запрошення

 

Союз русинів-українців Словацької Республіки

Генеральне консульство України в Пряшеві

та автор

 

запрошують Вас на

 

відкриття виставки

з нагоди Дня Соборності та

Свободи України

 

Юрій Боднар 

ЖИВОПИС

 

Пряшів

24 січня 2014 р. о 16.00 год. Центр української культури, вул.. Янка Бородача, 5

 

Виставка потриває до 28 лютого 2014 р.

13.01.2014

РІК ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У ПРЯШЕВІ РОЗПОЧАВСЯ ВИСТАВОЮ

 

20 грудня 2013 р. у пряшівському Театрі ім. О. Духновича відбулася прем’єра, а    8 січня 2014 р. – реприза п’єси київського письменника, режисера та кіноактора Олександра Денисенка „Самотність”. Це  п’єса про останні три роки життя Т. Г. Шевченка (1858-61).

Як відомо, Т. Шевченко після десятирічної солдатчини та заслання – навесні 1858 року прибув до Петербурга і поселився у свою „альма матер” – Академію мистецтв, в якій він навчався з 1838-го до арешту 1847 року. Там йому приділили невеличку кімнату, в якій він інтенсивно малював і писав вірші.

За свідченням очевидців, в цей період понад 45-річний холостяк мріяв про одруження і щасливе сімейне життя. Та всі його спроби нав’язати сердечні взаємини з жінками закінчувалися глибоким розчаруванням, мабуть, і тому, що в кожній жінці він шукав образ своєї першої любові з дитячих літ Оксани Коваленко.

Ці душевні і тілесні страждання Т. Шевченка автор поставив у центр п’єси. На них зосередила головну увагу і режисер вистави Яна Трущинська-Сива.

Артисти порівняно добре справилися з своїми ролями, хоч в декого проявлялася непевність, зокрема при володінні українською літературною мовою (всі інші п’єси актори грають по-русинськи, тобто місцевими говірками). Слід підкреслити, що навіть молоді актори, які українську мову ніколи не вивчали, добре її опанували.

Головний герой у виконанні Є. Либезнюка вже своєю зовнішністю нагадував Шевченка: невисокий, кремезний чоловік з круглим обличчям, довгими вусами, лисиною й енергійними рухами. Романтик, який вірив у добро в кожній людині. Свої фізичні болі, спричинені довгорічною солдатчиною і засланням, він силоміць намагався приховати від людей.

Наречену Т. Шевченка Ликеру акторка Л. Лукачик блискуче зобразила як користолюбну й лицемірну кокетку, готову вийти заміж за старшого віком чоловіка лише заради багатства та безтурботного життя, яке очікувала від одруження. Вже будучи зарученою, вона зраджувала його. Шевченко не міг це не помітити і розійшовся з нею.

Врешті-решт, замість вимріяного щасливого сімейного життя в колі коханої дружини і діточок він до передчасної смерті залишився самотнім із своїми думами, фізичними й душевними болями.

 П’єса В. Денисенка не є документом, а літературним твором, до якого автор, придержуючись реальних фактів, долучив свій художній домисел (на що мав повне право). В цьому відношенні характерна постать „Тої, що Сама” – жінки-проститутки, яка в останньому акті виявляється дочкою першої любові Т. Шевченка Оксани. Ця постать, добре зіграна Володимирою Бреговою, вносить в п’єсу потрібне напруження й неочікувану розв’язку.

Ігор Латта добре зіграв роль слуги Т. Шевченка Гавриїла Єфімова – наївного донощика, який лише після смерті господаря усвідомив собі його велич. Не менш вдалими були й виконавці інших ролей п’єси: Осиф Ткач (Костомаров), Іван Стропковський (Набатов), Михайло Ільканин (Городовий), Мирослава Ґайдош (Марко Вовчок), Даніела Либезнюк (Одарка) та молоді студенти академії, які із захопленням привітали Т. Шевченка після його повернення в Петербург і навіть проти його волі спробували піднести його на опущений п’єдестал.

 Любомир Миндош переконливо виконав роль бездарного художника та письменника Честахівського, який настирливо вдерся у довір’я Т. Шевченка, аби стежити за його діяльністю і доносити про неї поліції. Це – одна із найсуперечливіших постатей у п’єсі.

Оригінальним є й оформлення сцени (сценограф Штефан Гудак),   уявно розділеної на дві половини. Направо – кімната Т. Шевченка з ліжком, столом, сходами у майстерню і побільшеними картинами жінок – творів Т. Шевченка. Наліво – парк з одною лавочкою та порожнім п’єдесталом. Протягом цілої вистави задня стіна сцени служила екраном для проекції графічних творів та автографів віршів Т. Шевченка.

До речі, вірші Т. Шевченка та пісні на його слова супроводили всю виставу. Їх влучно долучила до вистави режисер, аби урізноманітнити дію.

Вистава п’єси О. Денисенка „Самотність” у Пряшеві була початком святкування 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка – великого поета, художника, мислителя, невтомного борця за національне, духовне і державно-політичне відродження України, який із 47 років життя 24 роки провів у кріпацтві, десять на засланні, а решту під суворим наглядом царської поліції.

П’єса є лише невеличким фрагментом багатостраждального життя цього генія. Нею Театр О. Духновича нав’язав на традиції Українського національного театру, коли шевченківська тематика на його сцені була доволі частою. Нагадаймо, що п’єса Т. Шевченка „Назар Стодоля” ставилась тут двічі – у  1947 та 1961 роках. Варто було б її повторити і з нагоди 200-ліття з дня народження Кобзаря. Попереду ще дванадцять місяців Року Шевченка.

 

                                                               Микола Мушинка.

                                                                                                             Фото автора.

.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень