УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

Ювілей Т.Г.Шевченка відмітили в Братиславі

                                                                                                               І мене в сім’ї великій,

                                                                                                                             В сім’ї вольній, новій,

                                                                                                                             Незабудьте пом’янути

                                                                                                                             Незлим тихим словом.

                                                                                                         Т. Г. Шевченко –«Заповіт».

Піснею – гімном «Заповіт» на слова Т.Г.Шевченка у виконанні членів хору Музично-драматичного ансамблю, який уже понад 40 років несе ім’я великого Кобзаря,під диригуванням ЛадіславаСаболчака,почався 9-ого березня урочистий святковий вечір у великому залі Будинку культури Ружінов в Братиславі. 199-ту річницю від дня народження великого  українського митця разом з нами святкували неабиякі гості із Східної Словаччини. А саме:відомий публіцист, багаторічний співробітник української служби Радіо Свобода – Іван Гвать, фольклорний колектив Центральної ради Союзу русинів-українців СР у Пряшеві – «Карпатянин», солісти  із Ряшева, гурток  «Сердечко» Об’єднаної української школи у Пряшеві ім. Тараса Шевченка під керівництвом  Івети Світоктaголовний організатор приїзду гостей редактор, актриса та режисер Ліна Гвать.

Із словом про великого сина українського народу виступив радник посольства України в Словацькій Республіці з питанькультуританацменшин Віталій Усатий. Ольга Грицак коротко розказала про «Заповіт» Тараса Шевченка та привітала гостей. Твір поета «Ликері» зачитав онук академіка Миколи Мушинки – Юрко Мушинка. Танцями та піснями збагатили програму карпатянці, які уже понад 50-років нашим фольклором радують глядачів дома і за його межами. Солісти з Ряшева Марія Хомова, КрістіянГбур, за супроводу Франтішка Новака та Ігоря Крети порадували глядачів гарними українськими піснями. Публіку захопила і пісня «Садок вишневий коло хати» у виконанні Ніни Берешової і Ніни Гергєвої, на акордеоні  їх супроводив проф. РаймундКаконі.

Своєрідну, оригінальну інсценізацію поеми «Наймичка» чутливо, на високому художньому рівні із студентами пряшівської Об’єднаної школи настудіювала Ліна Гвать. Її сугестивне сценічне акторське та режисерське розуміння долі української жінки цього періоду, про безталанне материнство і сьогодні дуже сильно зарезонувало  у наших серцях. Її акторську майстерність чутливо доповнювали, у виразному контрасті,  інші герої у виконанні студентів та групи «Карпатянин». Неабияке враження від побаченого глядачі оцінили сердечними оплесками.

Доповідь про великого поета, який гостро виступав проти поневолення свого народу, і про  його достойне місце в контексті світової літератури  нам дуже тонко  приблизив Іван Гвать. Цитую фагмент: «Для українця, що має виплекану національну самоповагу і розбирається в історії свого народу, «Кобзар» є тією поетичною книгою, що для древніх греків була «Іліада» легендарного Гомера, який жив і творив десь дві тисячі вісімсот років тому. Після смерті автора «Іліади» серед греків почала зароджуватися пан-еллінська  самосвідомість. Вирішальну роль у цьому відіграли еллінські рапсоди – професійні читці і декламатори, які усно розповсюджували текст славетного твору «Іліада», чим і розпочався етногенетичний процес самоусвідомлення еллінів,що вони – одна родина, котра має спільне минуле і повинна дбати про спільне майбутнє. Так зароджувалася і міцніла історична, а точніше – культурна пам’ять давніх греків. Роль древньогрецьких рапсодів виконували в Україні  кобзарі-лірники. Книжок було  мало, неграмотним кріпакам вони взагалі були непотрібні. Проте і найбідніша людина має слух, має пам’ять. А групова пам’ять живе і зберігається завдякикомунікації – спілкуванню з іншими. Саме таким чином «виникає» і минуле. Минуле не народжується природним способом, а є витвором культури – соціальною конструкцією. Це витвір нас – живих завдяки нашої пам’яті». Стільки цитата.

Святкова зустріч була наповнена символічним братерським з’єднанням слов’ян до одної ріки, до якої всіх закликав Т.Г.Шевченко ще у 1845 році, висловивши глибоку подяку і повагу Павлу Йозефу Шафарику за підтримку.

Вечір відбувся під захистом Посольства України в Словацькій Республіці та Музично-драматичного ансамблю ім. Т. Шевченка, головним організатором якого був інж. Михайло Калиняк. Програму вела і подяку нашим гостям із Східної Словаччини,  за всіх, хто їх бачив в столиці Словаччини Братиславі, висловлює  Марія Шлоссер-Калиняк.

            До нової зустрічі милі друзі!

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень