УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

19.06.2013

Народна культура об’єднує людей

            ● У Свиднику відбулось 59 Свято культури русинів-українців Словаччини ● Святу зичила погода ● Найбільша кількість глядачів щонайменше за останні 20 років ● Зустрічі українських письменників по обидві сторони словацько-українського кордону ● На Міжнародній науковій конференції прозвучало понад 70 доповідей

        14 – 16 червня 2013 року у Свиднику успішно пройшло 59 Свято культури русинів-українців Словаччини. Місце зустрічі людей, марафон пісні і танцю, українського художнього слова. Головний організатор Свята – Союз русинів-українців Словацької Республіки – у співпраці з містом Свидником, СНМ – Музеєм української культури та дальшими співорганізаторами зробив дальший крок у тому напрямі, аби не припинити довгорічні традиції Свята і не дати їм розмитись у світі незичливості і руйнації. Багато кому надоїдає бачити на Святі ту спадщину, яку пронесли через віки наші предки. Радує, що відлік Свята не зупинився в цьому році, бо знайшлися  такі люди, в тому числі і на керівних посадах у Свиднику, які не бажають  добра Святу, рідній пісенній культурі, духовним здобуткам предків. Глядачі на протязі трьох днів засвідчили свою прихильність до цього Свята своєю участю: стільки їх не було тут принаймні за останні 20 років. А це найкраща відповідь недоброзичливцям. Зовсім імовірно, що могутня медіальна кампанія, якою розрекламовувався інший подібний фестиваль, який відбувся у Свиднику три тижні тому, принесла зворотній, надміру позитивний ефект для традиційного свидницького Свята.

            Свято культури розпочалось у п’ятницю, 14 червня, вранці малюванням на асфальті. Змагались команди дітей  дитсадків та основних шкіл міста Свидника, а також Основної школи ОШ в Нижньому Мирошові, які одержали від організаторів Свята премії і речові нагороди. Змагання дітей можна було б назвати:  Свято культури русинів-українців Словаччини очима дітей. Лауреатом стала ОШ, вул.. Карпатська, Свидник.

            Негайно після цього в Піддуклянській бібліотеці у Свиднику пройшов круглий стіл  українських письменників. В ньому взяли участь письменники, які  діють по обидві сторони словацько-українського кордону - Пряшівського краю Словаччини та Закарпатської області України.  Діти під керівництвом учительки української мови Оксани Хавко  підготували для письменників милий сюрприз: читали поезію та прозу українських письменників. Домінували близькі дитячій душі твори Марійки Підгірянки та Василя Ґренджі-Донського. Великий талант діти проявили  і в співі народних пісень.

            У круглому столі, організованому в рамках проекту «Словацько-український центр культури», взяли участь – голова Спілки українських письменників Словаччини Іван Яцканин, поети і прозаїки Мілан Бобак, Степан Гостиняк, Юліус Панько, Надія Вархол, які  зустрілися з своїми колегами по перу, які живуть і працюють в Закарпатській області України, зокрема, з  головою Закарпатської обласної організації Національної спілки письменників України, поетом  Василем Густі, прозаїком Мирославом Дочинцем та  директором всеукраїнського державного видавництва «Карпати» Віктором Браславцем. Представляючи українських гостей, Іван Яцканин запросив письменників розповісти про себе і про свої творчі плани. Василь Густі ознайомив з діяльністю закарпатської письменницької організації і зачитав зразки своєї поетичної творчості, Мирослав Дочинець зосередився на значні зрушення в  царині сучасної української прози і вказав на те, що вона кращими своїми зразками, духовно-естетичним  зарядом завойовує все більші і більші обшири, а Віктор Браславець говорив про складнощі  в українській видавничій справі, в тому числі видавництва «Карпати». Додаймо, що саме літератори  є одною з найпотужніших сил у поглибленні словацько-українських та українсько-словацьких літературних взаємин. Свіжим прикладом може послужити Іван Яцканин, який переклав на українську мову роман сучасного словацького прозаїка Йозефа Банаша «Зона натхнення», який  вийшов   в Ужгороді  у видавництві TIMPANI (2012).

            Вперше за всю історію Свята у Свидник завітав Посол Сполучених Штатів Америки Теодор Седжвік (Theodore Sedgwick), який зустрівся з головою Центральної ради Союзу русинів-українців СР Петром Соколом в ареалі скансену Музею української культури, живо інтересувався культурно-національним життям русинів-українців Словаччини і тут же оглянув дерев’яну церкву. Згодом  він  відвідав виставку картин академічного художника Миколу Диця у виставочних приміщеннях музею. (Детальніше про виставку читайте в цьому номері газети).

            В музеї у п’ятницю, 14 червня, у підвечірній час відбулось відкриття дводенної Міжнародної наукової конференції під промовистою назвою «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура», яка дала в черговий раз відповідь на болючі питання сучасності, коли під зовнішніми і внутрішніми впливами посилюється  їх асиміляція і тим самим доходить до штучного розколу в середовищі цих етнічних груп українського народу. Конференцію організував СНМ – Музей української культури у Свиднику.

            У вечірній час в музеї в художній програмі  було представлено п’ять українських народних балад із записів Ореста Зілинського з нагоди його недожитого 90-річчя.  Зразки балад зворушили присутніх вже і тим, що значні пласти наших  балад високої естетичної  і пізнавальної вартості в плині часу було загублено або призабуто. Про долю записів балад О. Зілинського та в записах О. Духновича та О. Павловича розповів Микола Мушинка. Зразки балад з великим естетичним чуттям виконала Івета Світок зі своїми дочками Іванною і Мартиною за музичного супроводу Ігоря Крети.

         Перший фестивальний день завершився  молодіжною дискотекою перед свидницьким амфітеатром.

         Суботній фестивальний день (15 червня) урочисто відкрив приматор Свидника Ян Голодняк.

Повною новаторства  була програма «Мандрування Котигорошка», яка пройшла на сцені амфітеатру. Підготував її з дітьми дитячих фольклорних  колективів «Маковичка» (Свидник), «Ястрабчек» (Шариське Ястраб’є), Основної школи мистецтв ім. А. Дубчека (Воронів н/Т.), «Сердечко» (ЗШ ім. Т. Шевченка, Пряшів) та львівського ансамблю «Полуничка» (Україна) відомий словацький хореограф, Ладислав Бачинський, який під час методичної допомоги дитячим колективам протягом цілого року шукав хлопчиків, які б підходили для виконання ролі Янка Грашка чи його українського напарника Котигорошка. І знайшов їх. По-дитячому грайливо бездоганно виконали свої ролі Мартин Бучко як Янко Грашко з Раславиць і його напарник Давид Кравчик як Котигорошко з Шариського Ястраб’я. Майстерно з своєю роллю справилась  «тітка-оповідачка»  Анна Ванько з Грабівчика. Глядачі невпинно аплодували молодим виконавцям за створене ними казкове  дійство. Програма побудована за мотивами  словацької народної казки про Янка Грашка і української народної казки  про Котигорошка, як вони мандрують спочатку по близькій околиці, а згодом далеко у світі. Перестороги на мандрівці ілюстровані інтерпретацією дітей, які виступають в ролі яструба, жаб, великої води, що заважає подорожувати.  Врешті, мандрівникові  вдається подолати перестороги і засвоїти позитивний приклад з життя людей, якими є  приятельство і безстрашність.

            Подібним успіхом користалася у глядачів  Свята і дальша суботня програма «Подьме вшыткы на собіткы…» цього ж сценариста і режисера.

            Як відомо, Свято культури русинів-українців  Словаччини  припадає  на період літнього сонцестояння (21.6.), що пов'язано з культом поклоніння Сонцю, як дарувальнику життя (що має дохристиянські корені). Таким чином, в ролі основної складової частини цього періоду дуже часто виступає вогонь. Той став  невід'ємною частиною Янських вогнів, які на Східній Словаччині відомі під назвою Собітки.  Ставили їх на роздоріжжях за селом спочатку дівчата, потім вже разом з хлопцями, згодом хлопці самі, але дівчата там не сміли бракувати. Так бувало від Русаля до Яна, як правило, завжди в суботу.

            Сценарист і режисер Ладислав Бачинський не лише склав програму, в якій виступали колективи з Свидника, Пряшева, Кошиць, Орябини, Воронова, «Ослав’яни» з Мокрого (Польща) і Фольклорний колектив  КУД Т. Шевченко з Дюрдьова (Сербія) і співачки Світкові, але подбав і про справжню ватру, яка запалала в ареалі амфітеатру, що наочно демонструвало давні предківські звичаї. Все дійство проходило за теплої безвітряної ночі і викликало у глядачів невтихаючі оплески і незабутні враження. 

            Між тим в амфітеатр прибували дальші і дальші глядачі. Той вечір чимось нагадував   заповнений амфітеатр, як це бувало двадцять, тридцять і більше  років, коли фольклор ще був великим притягальним магнітом  для десяток тисяч глядачів.

Починається гумористична програма «Аж ся ті бріх…» На сцену виходить народна розповідачка Марія Тріщова, відома глядачам як Араня  і частує глядачів непідробним гумором, почерпнутим з сучасного ромського і нашого зромщеного життя і густо перетканий  пікантними словами.

            Останньою суботньою програмою був виступ  популярної народної капели «Кандрачовці», який привабив шанувальників народної пісні. Разом з капелою невтихаючі аплодисменти публіки пожали Моніка Кандрачова та Анна Порач. Глядачі не пускали капелу з сцени і домагалися дальших пісень, так що концерт завершився коротко після півночі.

            Недільна програма (16 червня) Свята розпочалась святими літургіями в храмах Свидника і продовжилась покладанням квітів до пам’ятника на Дуклі за тихої молитви «Отче наш» у виконанні співачок Фольклорного колективу  КУД Т. Шевченко з Дюрдьова (Сербія), а згодом до пам’ятників у Свиднику.

            Молитвою «Отче наш»,  на той раз у виконанні членів церковних хорів Свидника, о 14 годині розпочались дві заключні програми Свята. Зі сцени амфітеатру глядачів, гостей і представників офіційних делегацій привітав  голова Центральної ради СРУСР Петро Сокол, який закликав присутніх зберігати рідну культуру і рідне слово. Разом з тим, він сказав,  що Свято культури «служить об’єднанню людей, а не розділенню». Він привітав  депутата словацького парламенту   Миколу Крайковича, голову Пряшівського самоврядного краю Петра Худика, депутата ПСК Мілана Цоцулю, приматора Свидника Яна Голодняка, генерального консула України в Пряшеві Ольгу Бенч, начальника управління культури Закарпатської обласної державної адміністрація Юрія Глебу (Ужгород), делегацію  Об’єднання українців у Польщі  на чолі з Маріаном Райтаром, делегацію Об’єднання лемків у Польщі на чолі з Стефаном Гладиком,  делегацію Союзу русинів українців Сербії на чолі з Богданом  Віславським. У Святі взяла участь також  Алла Кендзера,  заступник голови Секретаріату товариства «Україна-світ»  (Київ), присутніми були також учасники Міжнародної наукової конференції «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура».

            Організаторів і всіх учасників Свята  поздоровила генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч  і вручила в руки Петра Сокола лист-вітання Надзвичайного і Повноважного  Посла України в СР Олега Гаваші.

            У програмі «Од мая до Яна» виступили колективи  «Курівчан» з Курова, «Порублянка» з Руської Поруби, «Карпатянин» з Пряшева, «Сабиновчан» з Сабинова і домашній колектив «Маковиця», а в заключній програмі  Свята «Звідки то до нас гості прийшли» – гостюючі і закордонні колективи.

            Із закордонних колективів  у програмі виступили Народний  ансамбль танцю «Рось» (Біла Церква -  Україна), Народний фольклорний ансамбль  «Вишиванка» (Тереща – Україна), Народний фольклорний ансамбль «Полуничка» (Львів -  Україна), Народний ансамбль «Сакавінка» (Орша - Білорусь), «Фольклорний колектив КУД Т. Шевченко (Дюрдьов -  Сербія). З гостюючих колективів представились: «Сабіновчан» з Сабинова та професіональний ансамбль «ПУЛЬС» з Пряшева.

            Як же оцінює програму сценарист і режисер недільну програму Свята Петро Беґені? Ось його слова: «Недільна програма називалася «Од мая до Яна». В ній було показано, як колись у нас жилося, як хлопці  на мая ставляли маї дівчатам, як радувалися, веселилися. Потім надходило Русаля, яке тривало три дні і в той час дуже гарний був, наприклад, звичай у Курові. Вони не знали Яна, але знали Русаля і робили пастирське весілля. Курівський колектив цей звичай спрацював дуже добре. Загалом

Янські ночі були найінтересніші за цілий рік. Це була ніч, коли і церква дозволяла чоловікові чи жінці порушувати  моральні правила.  Як головний програмний гарант я не лише спокійний, але дуже спокійний.

      Після дев’яти років  нам вдалось пересвідчити Ладислава Бачинського, щоб допоміг підготувати програму Свята. Ми повністю порозумілись, бо дивимось на автентичність фольклору з однакової точки зору.  Ми проти стилізації фольклору, як це тепер робиться у Словаччині, де втрачається автентичність.  Коли ми втратимо її,  втратимо культуру нашого народу, культуру Словаччини, яку століттями зберігали наші предки. Я глибоко кланяюсь Ладиславу Бачинському за його роботу. Ми вже домовились з ним про тематику наступного 60 Свята культури русинів-українців Словаччини. Проте поки що ми не будемо її розголошувати, тому що перед нами рік інтенсивної роботи.

Тяжко сказати, як будемо далі працювати і з ким будемо працювати, тому що, на жаль, в місті Свиднику ми цього року не знайшли стільки підтримки, як у попередні роки.  Є і така думка перенести наше Свято десь до іншого міста, де живе більше русинів-українців, як у місті Свиднику. Я особисто з тим погоджуюсь, але як  нам бути далі, над цим треба задуматись як свидницьким органам, так і Центральній раді СРУСРу.  Треба задуматись над тим, як нам далі бути у нашій русько-українській культурі».

            Додаймо, що запис дитячої програми Свята передавався на радіо «Janko Hraško». Пряму трансляцію суботньої і недільної програми Свята  можна було дивитися на: www.folklorista.sk. Записувало програму Свята також михалівське телебачення «Земплин». Фрагменти Свята записували штаби Радіо і телебачення Словаччини.

 

                                                                                  Мирослав ІЛЮК

                                                                                  Фото автора, Яна Тільняка,

17.06.2013

Oбразотворчий світ Миколи Диця

 

В перший день 59 Свята культури русивів-українців Словаччини в п’ятницю, 14 червня,  в СНМ – Музеї української культури у Свиднику було урочисто відкрито  виставку живописних творів академічного художника Миколи Диця. Крім автора виставки, його дружини, академічного художника Ярміли Дицьової-Ондрейкової та доньки Мґр арт. Даші Дицьової-Бацманякової з чоловіком з офіційних гостей свою участь у відкритті взяли посол США в Словаччині Теодор Седжвік, генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч, приматор міста Сидника  Іван Голодняк, голова окружного уряду у Свиднику  Йосиф Баслар, староста рідного села митця Орябина Микола Каня та голова ЦР СРУСР Петро Сокол та інші гості, в тому числі учасники Міжнародної наукової конференції «Лемки, бойки, гуцули, русини – історія, сучасність, матеріальна та духовна культура». Автора виставки, членів його сім’ї та всіх присутніх привітав  директор СНМ – МУК у Свиднику Мирослав Сополига. В рамках культурної програми з піснями та декламованим словом виступили членки орябинської фольклорної групи «Поляна», з якими художник, після огляду виставки, заспівав декілька українських народних пісень.

Микола Диць народився 1 грудня 1931 р. в русько-українському селі Орябина, округ Стара Любовня. Образотворчу освіту здобув в Середній школі художнього промислу в Братиславі (1949 – 1953), Вищій школі образотворчого мистецтва в Братиславі у проф. Петра Матєйки та Яна Жeлібського (1953 – 1959) та в Hochschule fűr Bildende Kunste в Дрездені у проф. Рудольфа Берґандера (1957 – 1958). Після закінчення навчання вчителював в Середній школі художнього промислу в Братиславі (1961 – 1962), пізніше викладав  у Пряшеві (Педагогічний інститут в Пряшеві  та Педагогічний факультет в Пряшеві УПЙШ в Кошицях, 1962 – 1968). Від 1977 р. живе i працює в Братиславі та селі Бруновце, де влаштував сімейну картинну галерею і ательє. Займається монументальною творчістю в контексті архітектурних споруд, ілюстрацією та камернoю творчістю. Митець є членом Спільки художників Словаччини та Художньої бесіди Словаччини.

Свої твори почав виставляти у 1962 р., коли взяв участь у колективній виставці під назвою «З творчості митців педагогічних інститутів у Празі та Пряшеві». У Словаччині виставляв також у Свиднику, Бардієві, Гуменному Меджилабірцях, Снині, Попраді, Кошицях, Тренчині, Новому Місті над Вагом, П’єштянах, Братиславі. За кордоном свою творчість представив в Австрії та Німеччині. Твори художника знаходяться в державних і приватних колекціях у Словаччині, Канаді, США, Австрії та Росії.

Виставка, підготовлена з приватної збірки художника, майна села Орябина та збірок СНМ – МУК у Свиднику, є першою самостійною презентацією автора в СНМ – Музеї української культури у Свиднику. У комплект виставки входить 37 картин створених у 1959 – 2013 рр. техніками олії, темпери, акрилу, емалі та комбінованою технікою, тобто на виставці представлені картини є вибраним з ціложиттєвого живописного доробку митця. Йдеться передусім про фігуральні сюжети та пейзажі з 70-80-х рр. минулого століття, геометрична стилізація яких спричинена пуристичними формами монументальних творів; своєрідні абстрактні композиції з останнього десятиліття ХХ та початку ХХІ сторіччя з виразною фовістичною кольоровістю; портрети визначних постатей словацької й української історії, а також  реалістичні натюрморти  із сучасного періоду творчості.

Виставка картин Миколи Диця, присвячена 1150-ій річниці прибуття святих Кирила та Мефодія на Велику Моравію, буде відкрита до 1 вересня поточного року.                                                                                                                                         

                                 

                                                                                                     Ладислав Пушкар

17.06.2013

«Карпатянин» і «Сердечко» принесли до Львова радість та енергію

 

На вихідних 8-ого та 9-ого червня до Львова завітали незвичайні гості. Львівська обласна організація Всеукраїнське товариство «Лемківщина» на ЛОМГО «Молода Лемківщина» запросили з концертом два українські колективи з Пряшева – «Карпатянин» та «Сердечко».

Ідея дати концерт зродилася безпосередньо при моїй розмові з молодими лемками зі Львова про українців Словаччини. Я почала розказувати про наш чудовий фольклор – їм стало цікаво. Я запропонувала запросити колективи – вони з ентузіазмом ідею підтримали. От і подія вже на світі...

            Після ретельної підготовки всіх, oбидва колективи попакували в автобус костюми, реквізити, валізки і вирушили в далеко-недалекий край за Карпатами. У Львові організатори  привітали колективи, поселили, нагодували та й завели у Львівський академічний театр ляльок, де вистава відбувалася. Всі були перед виступом нетерпеливі і як не свої – пряшівчани переживали через те, як їх львів´яни сприймуть та львів´яни, навпаки, яку програму з собою привезли колективи з-за кордону. О 18-й годині вечора двері театру зачинилися і концерт почався.

На початку привітав глядачів і виступаючих  голова історико-краєзнавчої секції «Молода Лемківщина» Богдан Сиванич і побажав всім гарної насолоди. І вже сцена заповнювалася автентичним фольклором з Пряшівщини. Фольклорний колектив «Карпатянин», який існує при Союзі русинів-українців Словацької Республіки, показав традиційне весілля – розвеселив глядачів викупом нареченої; «хлопы» потанцювали собі «коло пляшкы», «дівкы» молодицю зачепили; наші карпатянці довго й енергійно танцювали, щоб ні одного з присутніх не залишити спокійно сидіти в кріслі.

Львів’янам показало свій репертуар також відоме тріо Івети Світок з дочками – Іванною та Мартиною, яке молодими голосами полагодило душу глядачам. Крім «наших» мелодійних пісень, потішили присутніх віночком суто українських пісень.

Родзинкою і кульмінацією концерту була постановка п’єси Богдана-Ігоря Антонича «Довбуш» у виконанні дитячого співацько-драматичного колективу «Сердечко», який працює при З´єднаній школі імені Т. Шевченка з українською мовою навчання у Пряшеві. Чудово зображена історія про карпатського розбійника, який через кохання та зраду заміжньої красуні в кінці трагічно помирає, була доповнена співами та танцями молоді.

І наперекір сумнівам організаторів, чи все вийде так, як було заплановано та наперекір тому, що очікували трохи більшу участь глядачів, довготривалі оплески в кінці концерту говорили за все. Радість і енергію, яку глядачі своїми оплесками передали – була дуже відчутною на сцені. «Ви подарували нам багато позитиву і думаю, що всі, хто прийшов, вражені енергетикою сеньйорів з «Карпатянина» і красою пісні та виставою у виконанні молоді «Сердечка». Дякуємо вам!» – завершили програму теплими словами організатори.

Після виступу молоді львівські лемки запросили нас на вечірку, де, крім всякої їжі та напоїв, не бракували сміх, приємна бесіда та багато-багато співу. Навіть наступного дня не дали нам львівські лемки «спокою». Вранці чекала на нас ще екскурсія Львовом. З прекрасними враженнями й купою нових інформацій, максимально задоволені вдалою поїздкою, ми повернулися додому. І вже тепер тішимося на дальшу зустріч і співпрацю.

 

                                                                            Михаела Мушинка, студентка Карлового університету у Празі, т.ч  стажистка Львівського університету

Фото: Ольга Коцюруба

13.06.2013

11.06.2013

Українців Чехії розважають концерти й танці

 

Українська громада в Чехії влаштовує в цьому році чимало розважальних і відпочинкових акцій. Головним ініціатором цих акцій є, як правило, Українська ініціатива в Чеській Республіці (голова Віктор Райчинець). У новорічний «післямаланковий» час відбулось кілька забав у Празі. В Плзні грав «Ігніс» місцевим українцям до танцю і роз­ваги (1 березня), після Великодня українці Младої Болеслави відвідали сольний концерт української співачки Ірини Лончини, присвячений Дню матері (11 травня), а на кілька днів пізніше Ірина Зїнковська заспівала у Празі на святі «Родини» (19 травня).  У ці червневі дні проходять  свята в Плзні.

Вже нині організатори придумують програ­му Дня Незалежності України в Празі. Цікавими мають стати також осінні Дні української культури в Чеській Республіці, які в цьому році вперше відбудуться і в Градці Краловому.

Сьогодні українська національна меншина в Чехії посідає четверте місце за кількістю її членів після словацької, польської та німецької.

 

                                                                                                                  -мі-

11.06.2013

Магічний кристал дитинства

 

   Українська література для дітей та юнацтва є невіддільною складовою усього літературного процесу. Це усвідомлюють собі письменники, які у своїй творчості не збувають і про юного читача. До них належить і український письменник Словаччини, прозаїк Іван Яцканин (на малюнку українського художника Олексія Базилевича).

   У ці дні у співпраці ужгородського видавництва «TIMPANI» та київської «Веселки»  у І. Яцканина  появилась нова книжка  оповідань  для молодшого  шкільного  віку – «Мій дід Робінзон». Передмову «Володар чарівного рюкзака» написав поет Анатолій Качан, лауреат літературної премії імені Лесі Українки. Пускаючи цю книгу у  читацькій світ, він пише: «Чим же захоплює книжка «Мій дід Робінзон»? Багато хто вважає, що дива трапляються лише в казковому світі, десь у тридев'ятому царстві. Але ви, мабуть, добре знаєте, що дивовижне можна побачити і в краплині роси. Треба тільки бути  спостережливим   і  допитливим.   Знають   про   це   й письменники, які зберегли у собі здатність дивитися на світ крізь магічний кристал дитинства. Іван Яцканин майстерно володіє цим таємничим даром. Разом з автором та героями його оповідань ви відвідаєте незвичайний острів, на якому на вас чекають незабутні зустрічі, несподівані відкриття. Наприклад, дізнаєтеся, що вітер буває кольоровим: зеленим – над полем пшениці і синім – над квітучим льоном. Навчитеся пасти туман біля річки, яка несе воду з гір і боїться розплескати її по дорозі до моря... Одне слово, ви побачите те, на що раніше не звертали уваги. Адже сучасні діти, особливо міські, часто дивляться на навколишній світ переважно крізь вікно телевізора або комп'ютера. А це означає, що вони мимоволі стають не учасниками цікавих подій, а лише сторонніми спостерігачами-кнопкодавами.

   Твори Івана Яцканина звучать як противага буденному, механічному та віртуальному сприйняттю світу, що при­зводить до втрати зв'язку з живою природою та реальним життям. Вони несуть нам радість відкриття живого, вічно пульсуючого світу, заохочують до співтворчості, до оволодіння скарбами рідної мови».

 

                                                                                                                             /р/

07.06.2013

Національні меншин повинні бути захищені окремим законом

Представники Союзу русинів-українців СР зустрілися з головою  словацького парламенту

 

На VІ з’їзді Союзу русинів-українців СР 26.1. 2013 року було прийнято проголошення, яке торкається найголовніших проблем русинів-українців Словаччини. Проголошення було адресоване найвищим представникам Словацької Республіки та всім тим установам, які займаються проблематикою національних меншин, як, наприклад, представникам Радіо і телебачення Словаччини.

На зустрічі з головою Національної Ради Словацької Республіки Павлом Пашкою, яка відбулася 30.5.2013 року в будинку парламенту,  говорилося детальніше про ці проблеми і разом з тим було вказано на можливі способи рішення  питань, які торкаються, в першу чергу, фінансування культури і преси національних меншин, але також мас-медіа, які видають окремі національні меншини, та легіслативних питань, які б точно визначили місце і роль національних меншин в словацькому суспільстві, у Словацькій Республіці.

Предметом обговорення було також відкриття Центру української культури в Пряшеві. Як відомо, словацько-українська міжурядова комісія у справах культури, національних меншин та освіти рекомендувала відкрити Центр словацької культури  в Ужгороді та Центр української культури в Пряшеві. В близькому часі заплановано  відкриття Центру української культури в Пряшеві.  Під час зустрічі було обговорено спосіб можливої підтримки функціонування цього Центру з боку Словаччини відповідно тому, як це було зроблено по відношенню до Центру словацької культури в Ужгороді.

В ході зустрічі Павол Пашка торкнувся також питання переселення Головної  редакції національно-етнічних передач Словацького радіо з Пряшева до Кошиць. На його думку, такий крок було здійснено нечутливо, без урахування реальних потреб та інтересів русько-української національної меншини Словаччини.

 

                                                                                                      Мирослав ІЛЮК

01.06.2013

59 Свято культури русинів-українців Словаччини

●

Свидник

●

14 - 16 червня 2013

 

ПРОГРАМА:

14 червня 2013 р. (п'ятниця)

08.30 - Малювання на асфальті. (Дитячий конкурс - пішохідна зона)

10.00 – Круглий стіл українських письменників. (Піддуклянська бібілотека)

10.30 - Школа народного танцю. (Пішохідна зона)

13.00 - Художній світ Миколи Диця. (Відкриття виставки - СНМ-МУК)

15.00 – Лемки, бойки, гуцули, русини - історія, сучасність, матеріальна та духовна

культура. (Міжнародна наукова конференція - СНМ-МУК)

18.00 - Краса народних балад. (Літературно-музичний монтаж - СНМ-МУК)

19.00 - Концерт духовної пісні. (Пішохідна зона)

21.00 -  Привітанка. (Концерт вокально-інструментальних груп та дискотека - амфітеатр)

15 червня 2013 р. (субота)

18.30 - Концерт духової музики. (Амфітеатр)

19.00 - Мандрування Котигорошка. (Програма дитячих колективів - амфітеатр)

20.00 - Подьме вшыткы на собіткы... (Програма домашніх та

заграничних колективів - амфітеатр)

22.30 - Аж ся ті бріх... (Гумористична програма - амфітеатр)

23.00 - Співаймо дов'єдна - (Програма народної капели Кандрачовці - амфітеатр)

16 червня 2013 р. (неділя)

08.00 - Святі літургії в храмах Свидника

10.45 - Покладання квітів до пам'ятника на Дуклі

12.00 - Концерт духової музики. (вул. Центральна)

13.00 - Покладання квітів до пам'ятників у Свиднику

14.00 - Од мая до Яна. (Етнографічна програма домашніх колективів

з народних звичаїв - амфітеатр)

15.00 - Звідки то до нас гості прийшли. (Програма гостюючих та

заграничних колективів - амфітеатр)

 

Гості:

ПУЛЬС - Піддуклянський художній народний ансамбль (Пряшів - Словаччина)

Фольклорний колектив Врановчан (Воронів н/Т - Словаччина)

Фольклорний колектив Сабіновчан (Сабинів - Словаччина)

Фольклорний колектив Маковиця (Свидник - Словаччина)

Фольклорний колектив Карпатянин (Пряшів - Словаччина)

Народна капела Кандрачовці (Кошиці - Словаччина)

Народна розповідачка Марія Тріщова-Араня (Словаччина)

Народний академічний гуцульський ансамбль пісні і танцю Гуцулія

(Івано-Франківськ - Україна)

Народний ансамбль танцю Рось (Біла Церква - Україна)

Народний фольклорний ансамбль Вишиванка (Тереща - Україна)

Дитячий фольклорний колектив Полуничка (Львів - Україна)

Народний ансамбль Сакавінка (Орша - Білорусь)

Фольклорний колектив КУД Т. Шевченко (Дюрдьов - Сербія)

Фольклорний колектив Ослав’яни (Мокре - Польща)

01.06.2013

ЗАПРОШЕННЯ

на

міжнародну наукову конференцію

„ЛЕМКИ, БОЙКИ, ГУЦУЛИ, РУСИНИ – ІСТОРІЯ, СУЧАСНІСТЬ, МАТЕРІАЛЬНА ТА ДУХОВНА КУЛЬТУРА“

14 – 16 червня 2013 р.

(з нагоди 120-oї річниці заснування Словацького національного музею)

ПРОГРАМА КОНФЕРЕНЦІЇ

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень