ukrajinci.sk

Новини - квітень 2013

26.04.2013

У Кошицях пройшла презентація економічного, промислового та інвестиційного потенціалу міста Кременчук Полтавської області за сприяння ГКУ в Пряшеві

23-25 квітня 2013 року у Східній Словаччині перебувала офіційна делегація міста Кременчук Полтавської області за організаційного сприяння Генерального консульства України в Пряшеві й підтримки міського голови Олега Бабаєва. Кременчуцьку делегацію очолював заступник міського голови Віталій Малецький. У складі делегації були: Мельник А.В. – президент ГО „Асоціація сприяння міжнародному бізнесу та розвитку”, директор КП „Кременчук Інвест”, Брижаха К.Г. – виконавчий директор ГО „Асоціація сприяння міжнародному бізнесу та розвитку”, Підвальний В.В. – заступник директора КП „Кременчук-Інвест”, Костін В.В. – перший проректор з науково-педагогічної та методичної роботи КНУ ім. М.Остроградського, Кашуба С.І. – проректор приватного Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління, підприємці, представники бізнесу, загалом 20 чоловік.

24 квітня ц.р. в Кошицях відбулася презентація економічного, промислового, інвестиційного та науково-освітнього потенціалу міста Кременчук. Презентацію відкрила Генконсул Ольга Бенч, привітавши присутніх, зазначила важливість проведення для словацьких підприємців й бізнесменів презентацій міст Центральної й Східної України, як потужних економічних й промислових центрів України. Консул з економічних питань Світлана Свищева представила делегацію міста, зазначивши, що нині Кременчук представляє усі потужні галузі промисловості: нафтопереробну, хімічну, машинобудівну, металургійну, харчову, будівельну, легку тощо.

З привітанням від імені міського голови Кременчука виступив заступник міського голови Віталій Малецький, який передав вітального листа мера Кременчука Олега Бабаєва Генеральному консулу Ользі Бенч. Зі словацької сторони з вітальним словом до українських колег виступив заступник мера міста Михайлівці (міста-побратима) – Габріел Доріч.

Презентацію економічного, промислового та інвестиційного потенціалу Кременчука провели – заступник міського голови Віталій Малицький та президент ГО „Асоціація сприяння міжнародному бізнесу та розвитку”, директор КП „Кременчук Інвест” Андрій Мельник. Перший віце-президент ГО „Асоціація сприяння міжнародному бізнесу та розвитку” Костянтин Брижаха ознайомив присутніх із проектом Індустріального парку «Центральний». Перший проректор Кременчуцького національного університету ім. М. Остроградського Віктор Костін ознайомив присутніх з досягненнями у галузі вищої освіти й науки, презентував досягнення КНУ, розповів про співпрацю з Кошицьким Технічним університетом

По завершенні презентації відбулися двохсторонні «контактні столи» між підприємцями та бізнесменами Словаччини і членами підприємницької й бізнесової частини української делегації. Віце-мер Кременчука Віталій Малецький, президент АСМБР, директор КП «Кременчук Інвест» Андрій Мельник, віце-президент АСМБР Костянтин Брижаха та заступник директора КП «Кременчук Інвест» Віталій Підвальний зустрічались з представниками словацької влади, органів місцевого самоврядування та керівниками Торгово-промислових палат.

На презентації були присутні представники мерії міста Кошиці, заступники мерів міст Кошицького краю, керівники Торгово-промислових палат міст Кошиці та Пряшева та їхні заступники, керівники та студенти технічних ВНЗ Кошиць, представники української національної меншини Словаччини.

Інформаційну підтримку заходу здійснювали телевізійні канали „Регіон” та RTVS, українська редакція Словацького радіо, газета „Прешовський вечернік”, газета „Нове життя”.

Цього ж дня, 24 квітня 2013 року, делегація міста Кременчук відвідала село Кехнец Кошицького краю на запрошення старости села, кандидата юридичних наук, професора Йозефа Конколі. Тут українська делегація ознайомилася з інфраструктурою села, а також концепцією уже створеного Індустріального парку, який діє в Кехнецях на території в 300 га.

25 квітня 2013 року перший проректор з науково-педагогічної та методичної роботи КНУ ім. М.Остроградського В.В.Костін, декан університету, доцент Гладир А.І., проректор приватного Кременчуцького університету економіки, інформаційних технологій і управління Кашуба С.І. та генеральний консул Ольга Бенч відвідали кошицький Технічний університет. Проректор з міжнародної роботи університету Юрай Сінай та педагоги університету привітали українських вчених, обмінялися думками щодо подальшої співпраці. Від КНУ ім. М.Остроградського була передана ректору кошицького університету професору Антону Чижмарю на підписання Угода про співпрацю двох вузів.

25 квітня 2013 року офіційна делегація міста Кременчука відвідала місто Високі Татри, зустрілася з керівниками й представниками мерії міста, презентувала словацьким колегам свої можливості й ознайомилася з специфікою місцевого самоврядування.

Цього ж дня, 25 квітня 2013 року, делегація міста Кременчук відвідала Генеральне консульство України в Пряшеві, зустрілася з дипломатами установи, ознайомилися з роботою установи.

Генконсул Ольга Бенч вручила листа-подяку міському голові Олегу Бабаєву за ініціативу й підтримку українсько-словацьких проектів та програм у галузі підприємництва, економіки, інвестицій, освіти та науки.

Фото Мирослава Ілюка

Робоча президія презентації. Виступає консул Генерального консульства України в Пряшеві Світлана Свищева

Заступник міського голови Віталій Малецький передав вітального листа мера Кременчука Олега Бабаєва Генеральному консулу Ользі Бенч

Під час презентації

22.04.2013

ПРЕСОВЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

20-22 серпня 2013 р. у Львові відбудеться Х Світовий Конґрес Українців

20-22 серпня 2013 р. в Національному університеті “Львівська політехніка” відбудеться ювілейний X Світовий Конґрес Українців, який пройде під цьогорічним гаслом Світового Конґресу Українців (СКУ) “Contra spem spero!”. Ці слова відомої української поетеси Лесі Українки відображають віру двадцятимільйонної української діаспори в краще майбутнє Української держави, незважаючи на серйозні сучасні виклики.

У роботі X Світового Конґресу Українців візьмуть участь делегати складових організацій СКУ, які сьогодні діють у 33‑ох країнах світу, та представники організацій ще з 14 країн, з якими СКУ підтримує зв`язки, а також широка українська громадськість з України та діаспори.
X Світовий Конґрес Українців присвячується пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-33 рр. у його 80‑ту річницю. А тому 20 серпня 2013 р., по завершенню Першої пленарної сесії, біля пам`ятника Тарасу Шевченку пройде церемонія вшанування мільйонів жертв Голодомору. Після цього у Львівському національному академічному театрі опери та балету ім. Соломії Крушельницької відбудеться урочисте відкриття X Світового Конґресу Українців.

Протягом триденної зустрічі делегати X Світового Конґресу Українців підсумують працю СКУ за 2008-2013 рр., обговорять актуальні для української спільноти питання, в тому числі й під час тематичних сесій: “Євроінтеграція України”, “Світове українство” і “80-річчя Голодомору”, та накреслять шляхи діяльності на наступний п`ятирічний термін. В останній день X Світового Конґресу Українців, 22 серпня 2013 р., буде обрано новий склад керівних органів СКУ.
Проведенню у Львові X Світового Конґресу Українців сприяють Національний університет“Львівська політехніка” разом з його Міжнародним інститутом освіти, культури та зв`язків з діаспорою та міська влада Львова.

СКУ





11.04.2013

Міжнародна словацько-українська конференція обговорила питання туризму

В Пряшеві пройшла спільна зустріч туроператорів Пряшівського краю та Львівської області України

В Пряшеві (8 – 10 квітня 2013 р.) в конференц-залі готелю «Дукля» відбулась словацько-українська конференція, присвячена обміну інформацією щодо можливості взаємної співпраці і поглиблення туризму між Україною і Словацькою Республікою. Складовою частиною конференції була презентація українського туристичного і санаторного-курортного потенціалу. Українські туроператори представили, в першу чергу, всесвітньовідоме курортне місто Трускавець і оздоровчі заклади міста.

16-членну українську делегацію очолив Олексій Балицький з м. Трускавець, депутат Львівської обласної ради.

У конференції взяли участь приматори окремих міст Пряшівського краю: Пряшева (П. Гадярі), Великого Шариша (М. Драб), Cабинова (П. Молчан), Воронова н/Т. (Я. Раґан), Свидника (Я.Голодняк), Стропкова (П. Обримчак), Липан (Е. Вокал), Михаловець (заступник предности Ґ. Дорич), представники Кошицького самоврядного краю, торгових палат, обласних організацій туризму і фірм Бардієва, Кошиць, Пряшева, Требішова, Гуменного, різних готелів та лікарі. Широко була представлена на конференції преса, радіо і телебачення.

Конференція проходила під патронатом Генерального консула України в Пряшеві Ольги Бенч і стала, на думку багатьох присутніх, першою ластівкою у налагодженні співпраці між словацькими та українськими туристичними агенціями і фірмами.

Відкрила конференцію за присутності консула Оксани Ліщишин консул з економічних питань Генерального консульства України в Пряшеві Світлана Свищева. Сказала, що минуло 20 років з часу встановлення дипломатичних відносин між Україною і Словацькою Республікою. На сьогоднішній день підписано між ними 23 угоди. Це угоди різного рівня. Окремо укладені угоди між регіонами, містами і селами. «На сьогоднішній день товарообіг між Україною і СР становить 700 мільйонів доларів. Це дуже мало. Мета цієї акції: прокласти містки відносин в туристичному і санаторно-курортного напрямку».

Почесний консул України у Воронові н/Т. Станіслав Обіцький підтримав ідею скликання конференції, оскільки в цій області є невикористаний потенціал. Висловив претензії до праці громадсько-правових засобів масової інформації Словаччини, які недостатньо займаються питаннями двостороннього співробітництва між сусідніми країнами. На відміну від Польщі, Словаччина значно відстає в цій галузі. Додав, що в галузі туризму «часто сервіс в українців вищий, ніж у Словаччині».
Керівник делегації з міста Трускавець Олексій Балицький сказав, що члени делегації налаштовані на покращення економічних відносин з Словаччиною і встановлення «здорових відносин між двома націями».

Учасники конференції тут же мали можливість ознайомитись з тим, чому Трускавець здобув світову славу курортного міста. Трускавець – затишна й екологічно чиста зона. Мінеральні води з 14 джерел: «Нафтуся», «Юзя», «Марія», «Софія», «Броніслава» тощо. До конкурентів карловарської солі належить трускавецька сіль «Барбара», яку добувають з високо мінералізованої ропи. В цьому місті можна не лише відпочити, а й лікувати найрізноманітніші хвороби. Для прикладу, в минулому році тут побували клієнти з 46 країн світу – США, Німеччини, Польщі, Франції, Австралії, тут діє 70 різних готелів європейського рівня. Декотрі з них найвищого стандарту VIP-класу, проте є тут і готелі і для менш забезпечених клієнтів.

Генеральне консульство України в Пряшеві, як сказала Світлана Свищева, має намір поширювати географію знайомства словаків з Україною. «Хочемо показати Центральну і Східну Україну, Україна дуже велика і красива». 23 – 25 квітня в Кошицях і Пряшеві відбудеться презентація міста Кременчук Полтавської області. Полтавщина буде презентувати свої промислові потужності. Будуть представлені практично всі галузі економіки - важка промисловість, легка промисловість, переробна галузь і сільське господарство.

Мирослав ІЛЮК

Конференцію відкрила консул Генерального консульства України в Пряшеві Світлана Свищева

turizmus2

Частина учасників конференції

08.04.2013

Презентація в бібліотеці

У Державній науковій бібліотеці в Пряшеві відбулась презентація двох бібліографічних видань, а саме «Богдан-Ігор Антонич (1909 – 1937) у словацьких джерелах» (укладач Зузана Джупинка), та «Русько-український аматорський театр на Словаччині (1919 – 1949)» (укладач Йосиф Шелепець). Завідувач бібліографічного відділу бібліотеки Марцела Доменова сказала, що в 2012 році бібліотекою було видано загалом шість бібліографічних видань, з них дві присвячені україністиці. Бібліографія «Богдан-Ігор Антонич (1909 – 1937) у словацьких джерелах» містить інформації про письменника, опубліковані в джерелах, надрукованих в Словаччині. Як сказала Зузана Джупинка, поштовхом до виготовлення бібліографії став 75-річний ювілей з дня смерті поета в 2012 році. Бібліографія містить вибір з його творчості, переклади віршів на словацьку мову, вірші, опубліковані в словацьких джерелах, статті та студії про поета та літературну критику.

Видання про русько-український аматорський театр зарекомендувала присутнім Маруся Няхай. Бібліографія «Русько-український аматорський театр на Словаччині (1919 – 1949)» Йосифа Шелепця містить основні відомості про аматорський театр в русько-українських селах і містечках Східної Словаччини, які збереглись в пресі та в декотрих інших джерелах. -мі-

antonyc

08.04.2013

Репертуар русько-українських аматорських театральних гуртків

Репертуар, з яким виступали русько-українські аматорські театральні гуртки в Східній Словаччині протягом 1919 - 1949 рр., визначається великою строкатістю та різноманітністю. Він строкатий і різноманітний як з погляду жанру, так і з погляду свого походження. Із драматичних жанрів бачимо у ньому класичні п'єси української та інших європейських літератур, загальновідомі в Україні та в цілій Європі драми, комедії, водевілі, сцени, сценки, жарти, діалоги, монологи та бачимо у ньому й твори місцевих драматургів, метою яких було не тільки розважати і забавляти сільського глядача, але й впливати на нього, виховувати його, вести його до розуміння мистецтва й бути активним у його створюванні.

Класичну українську драматургію в сільських виставах русько-українських аматорських театральних гуртків у Східній Словаччині представляють п'єси, які належать до золотого фонду українського сценічного мистецтва. Найдавнішим твором, поставленим на русько-українській сцені в Східній Словаччині на цей раз студентами Пряшівської греко-католицької богословської семінарії, був твір «Осме блаженство», що кореспондує із твором барокового поета і письменника Івана Максимовича. (1651-1715). Із новочасних авторів гуртки у свій репертуар включали п'єсу Михайла Старицького (1840-1904) «Ой, не ходи, Грицю, на вечорниці». Цю п'єсу в Східній Словаччині спершу представив ужгородський професіональний театр «Просвіти». П'єса мала величезний успіх у глядачів і закономірно, що до неї потягнулись аматорські театральні колективи. В репертуарі театральних гуртків фігурує й дальший твір Михайла Старицького «Як ковбаса та чарка, то минеться сварка». Аматорські гуртки включили до свого репертуару твори дальшого класика української драматургії Івана Тобілевича (Івана Карпенка-Карого) (1845-1907). Вони поставили його п'єсу «Безталанна». Ставили гуртки й інші широковідомі й популярні твори української сцени. Серед поставлених на сцені драматичних творів бачимо драму «Верховинці» Й. Корженьовського, перероблену українськими авторами, п'єсу І. Гушалевича «Підгоряни», перероблену Вербицьким та Кропивницьким. Далі, аматорські гуртки ставили п'єсу І. Тогобочного «Жидівка - вихрестка», твори Спиридона Черкасенка «Ювілей» та «Чудо св. Миколая». Парох у Шариському Щавнику Александр Капішинський для аматорів околиці пристосував п'єсу із сценічної майстерні Ярослава Стадника «Про чоловіка, котрий редагував Хлібороба». Далі, гуртки ставили на сцені п'єсу Івана Наумовича «Знімчений Юрко», «Кара совісті» Григорія Цеглинського, «Ворожба» М. Упоренця, «Три до вибору» у сценічній обробці Б. Мартиновича, «Зустріч» В. Королева-Старого, «За сиротою бог з калитою» І. Луцика, «Гостина св. Миколая» С. Калитовського, «Голгота» Меріяма Лужницького. Русько-українські аматорські гуртки перебирали в українських режисерів і драматургів сцени й жарти як «Тік - так», «Жена горою» та інші.

Через руки українських режисерів і драматургів до аматорів Східної Словаччини попадали й твори європейської драматургії. Із стислих повідомлень у газетах випливає, що гуртки ставили на сцені твір французького письменника й драматурга Мольєра «Скнара», твір німецькомовного автора Людвига Загарії «Віл», який був таким популярним на сільських сценах, що його ставило аж десять театральних гуртків.

З інших європейських драматичних творів аматорські театральні гуртки поставили на сцені п'єсу Г. Ібсена «Пір у Сольгаути» та «Гедда Габлер». Із світової класики гуртки у свій репертуар включили твір А. П. Чехова «Медвідь», перекладений Миколою Садовським, далі вони ставили «Предложеніє» того самого автора, комедію М. В. Гоголя «Женитьба», твір польського драматурга А. Фредро «Які хворі, такі дохтори». Успіхом на сільській аматорській сцені користався твір Шенгера «Чортиця», який ставився під назвами «Чорт - не жена», «Жінка чорт» у перекладі Я. Стадника.

Русько-українські аматорські театральні гуртки під керівництвом сільських учителів та в їх сценічній обробці вивчали і ставили на сцені й словацькі та чеські драматичні твори. Із словацької драматичної продукції до репертуару сільських театрів попали твори Йожа Корбачки «Три міхи картошки», «Мир» Яна Сабо, «Хрест під липами», «Правда перемогла» та «Могила любви» Ферка Урбанека, «Рубінова брошка» Бейли Кошика, «Ворог женщин» Й. Дафчика, «Муки ІсусаХриста» Вацлава Седлачека, «Лурдская пастушка», «Свідок» Я. Врхліцького, сцени «Іван Пуф стрілець», «Хлібник - пекар Бохнік», і треба гадати, що й декотрі інші словацькі та чеські драматичні твори.

Вагоме місце в репертуарі русько-українських аматорських театральних колективів посідають твори, які виникли в русько-українському середовищі в теперішній Закарпатській області України та у нас, в Східній Словаччині. Драматичні гуртки ставили ці твори на сцені в міру того, як дозрівали їх автори та як вони були здатні своїми творами відповідати на потреби дня та на попит драматичних гуртків. Із зібраних нами даних випливає, що найпопулярнішими в Східній Словаччині, як і в усьому Закарпатті, були п'єси Антонія Бобульського. Трохи пізніше популярною була п'єса «Маруся» Сіона Сильвая, «Сирота» Е. Калабішки та кілька інших п'єс, написаних мовою, яка одержала назву «язичія».

Йосиф ШЕЛЕПЕЦЬ

04.04.2013

Вийшла сатирична повість Надії Вархол

Спілка українських письменників Словаччини видала нову книжку Надії Вархол – сатиричну повість «МУХА», головним мотивом якої є метаморфоза людини на муху. В гумористичному аж саркастичному дусі зображені дії окремих видів докучливих двокрилих комах, з якими приходить до контакту дівчина, перемінена з науковою метою на муху, щоб в такому виді придбала для славного академіка майже секретні інформації про мушачий менталітет, психіку, мову і т. п. З цією метою відвідає всі види мух, які стримуються передусім поблизу людських осель: муху стайневу-кровососку, муху худоб’ячу, муху говнільку, муху кімнатну, м’ясну муху каліфору, зеленоочку, муху шведську та гессенську, світлячка, муху інопланетянку (ластівку), «минутника» (своєрідна демонічна істота, яка встановлює долю людини в мить її появи на світ, яка відома в українському фольклорі, включно фольклору русинів-українців Словаччини). Дослідницькі амбіції приведуть муху-дівчину й до корчми чи школи, опиниться вона навіть на мушиному суді. Братиме участь і при народженні мухи, мушачому весіллі та весільній ночі на прокрустовому ліжку з павуком. З павутиння її звільнять тайні агенти з метою вислати її між людей із спеціальним покликанням: досліджувати таїни людського мозку, психічний стан людини, особливості характеру та їхню слабкість – Ахіллову п’яту, щоб оволодіти людиною.

Муха інтелектуальна пише про ЛЮДИНУ. В зміненій людській подобі ретроспективно вона переживає те, що перед тим зазнала перетворена на муху дівчина. Хоч зовні вона є людською істото, та її мушачі ґени даються взнаки, тому в її вчинках виникає багато комічності аж абсурдності. В дійсності в мушачому світі критикуються недоліки людського суспільства: меґаломанія, користливість, подружня зрада, обман, лицемірство, безглуздість, різні псевдотеорії, лженауки і т. п. І наперекір тому, що ця проза була написана ще в 1994 році, донині не втратила своєї актуальності.

Дана повість дуже влучно переткана фразеологізмами, родовими іменами чи іншими зворотами відносно вислову МУХА. Гумористична проза написана легким читацьким стилем і була реалізована за фінансової підтримки Уряду Словацької Республіки – програми Культура національних меншин 2012. Друк: Tlačiareň svidnícka, s. r. o., Svidník.

Й. В.

Mucha

03.04.2013

«…ЛЮБОВ У СЕРЦІ І В ГРУДЯХ СПІВ»

(До 100-річчя від дня народження поета, прозаїка і публіциста Федора Лазорика)

Життєві і творчі дороги одного з найбільш визнаних українських зарубіжних поетів Федора Лазорика стелилися спорідненими теренами русинів-українців – закарпатської Лемківщини і східнословацької Пряшівщини. Поетичний дар письменника розквітав у 30-х роках минулого століття на закарпатській землі, а на Батьківщині поета у повоєнні роки його поезія набула неперевершеної емоційності, мелодійності та вишуканості слова.

«МОЄ СЕРЦЕ ВЧАРУВАЛА СТРИМБА…»

читаи далі

03.04.2013

ПРИЄМНА НОВИНА

Цими днями появилась книга відомого пряшівського українського журналіста Мирослава Ілюка «На пульсі часу», яку видав Союз русинів-українців Словацької Республіки у Пряшеві 2012 року.

Мирослав Ілюк наступного року відзначить своїх 50 років праці на посаді редактора - журналіста майже всіх пряшівських українських видань: «Наукові записки ЦК КСУТ» (19 томів), «Дукля» (1972-1989), «Нове життя» (1967-1972, 1991- донині) та різних публікацій КСУТ і СРУСР. Відредагував й ряд художніх творів багатьох наших письменників. За той час сам написав незчисленну кількість репортажів, есе, нарисів, різних інформацій, записав інтерв’ю тощо, в яких піднімав насущні питання національного і культурного життя русинів-українців Чехословаччини чи Словаччини. Часто писав і про проблеми нашої художньої літератури. Публікація, яка щойно вийшла, містить лише крихітку того (15 творів), що він написав, а шкода, бо, як вона засвідчує, є у нього не лише зірке око, правдиве слово, вимогливість до свого слова, але й хист художньо і привабливо написати даний твір. Свою художню здібність виявив і тим, що використав різні стилі і жанри та показав багатство українського слова.

Мов червона нитка, всіма опублікованими творами тягнеться його любов і шана до азбуки-кирилиці, до українського слова, яке на всіх континентах світу здобуває все більше поваги, завойовує своє місце та одночасно виражає й біль, що воно у нас зникає, забувається, бо не дбаємо про нього, не плекаємо, не прищеплюємо його нащадкам чи не вміємо зберігати його традиції і силу.

Книга розпочинається розповіддю – нарисом «Де бистроводна ріка Порад» про село Сулин, в якому народився наш поет, публіцист і вчений, але передусім народний будитель Юлій Ставровський-Попрадов. Він так любив свій край, село, що до свого прізвища ще й додав Попрад та оспівав дану ріку. М. Ілюк тішиться, що старші земляки ще не забули про Ставровського-Попрадова, про його творчість і діяльність, але сучасне молоде покоління вже не виявляє такого щирого захоплення і шанування, як їх предки.

Другий нарис заведе нас в село Реґетівку, яке в останні роки прославилося зимним туризмом, але насправді воно вимирає, незважаючи на те, що 1900 року тут жило понад 300 душ, а сьогодні ледве назбирається 20 чоловік. А шкода, що люди звідти втікають і забувають, що тут народилися чи жили видатні люди, які заслуговують, щоб про них люди знали. Маємо на увазі священика Михайла Артима (1848 – 1918), який був навіть депутатом угорського парламенту, де захищав інтереси русько-українського народу. І дальші нариси відкривають для нас руські острівці, які ще якось старші люди пам’ятають, а написи кирилицею на кам’яних могилах чи хрестах це наочно засвідчують у селах і селищах Орташі, Нереші, Мірковці, Дубрава, Жегня, Пача, Гачава, Окружна, Трнков, Хмельов і т.д. Гадаю, що читачі будуть вдячні авторові, що пригадав нам, що й тут донедавна суцільно жили русини-українці. Але жаль, все це поступово зникло, забулося, традиційні кириличні ініціали ІНЦІ замінюються латинкою INRI, на гробах чи хрестах перед селами замінюється азбука латинкою. Автор справедливо часто запитує, чому воно так сталося, чому асиміляція так фронтально і швидко поступає, хто винен? З гордістю пише, як він зустрів азбуку та українське слово у далекому Єрусалимі, відвідавши Святу Землю. Болить його, що в наших краях замість «Господи помилуй» в церкві все частіше чути «Pane, zmiluj sa». Справедливо нагадує, що «хто втрачає історичну пам’ять, той втрачає самого себе» (с.48).

Багато чого дізнаємось із інтерв’ю, яке дали М. Ілюку Д. Павличко, М. Шмайда, відома українська співачка Руслана (Лижичко) та інші.

З інтересом я читав нарис про Марію Ґулович (1921-2009), яка народилася в Литмановій у родині священика, закінчила Греко-католицьку руську учительську семінарію в Пряшеві (1940), в роки війни допомагала євреям зберегти життя, стала антифашистським борцем, воювала в Словацькому національному повстанні проти фашистів, потім емігрувала і стала навіть суперагенткою США. Так, поряд з Михайлом Стренком з Орябини (який підняв прапор перемоги США на японському острові Іводжіма після перемоги над Японією 1945 року), ЕндіВарголом

(батьки якого походять з Микової і став у світі королем поп-арту) і Марія Ґулович здобула славу в США. Список вихідців з нашого краю, яких біда вигнала в США і там прославились своєю діяльністю, можна продовжити. Наведу лише приклади з мого рідного села Кобильниці: це Алексій Тот, якого православна церква в США 1994 року причислила до ликусвятих (деякі останки Алексія знаходяться і в пряшівській православній церкві св. О. Невського), монс. Юрій Білий, став греко-католицьким бискупом і визначним видавцем релігійної літератури або Ян Чабала (Джон Хабала), який став відомим біохіміком і прославився винаходом багатьох нових ліків.

Не можна не згадати розповідь про автора відомої української пісні «Дай же, Боже, добрий час» Юліана Добриловського, яка зазнала різні переробки й у нас на Пряшівщині і навіть стала гімном камйончан. Одним з тих, хто пристосував її до потреб нашого часу, був й Степан Біттнер, відомий керівник Українського національного театру в Пряшеві, фольклорних колективів у Камйонці «Барвінок», «Радість» тощо.

Нарис «І поки в мозку хоч єдинім є сербська мисль – ми не погинем» розповідає про життя і культуру лужицьких сербів, які віками в німецькому оточенні боролися за збереження своєї мови та ідентичності. Очевидно, автор хотів дати приклад нам, русинам-українцям, які легко піддаємося асиміляції, щоб ми не здавалися і боролись за азбуку, за українське слово.

Публікація пригадала забуте і збагатила наші знання, дала нам до відома, що поселення навколо міста Пряшів – це колишні русько-українські села, але віками пословачились, як свідчить, на думку деяких істориків, й походження назви Шариш від первісного слова «Зарус», що означає «За Рус», замок, що знаходиться за руською межею (с.29).

Щасливої дороги, книго «На пульсі часу», до читача!

Михайло Роман

02.04.2013

СОЮЗ РУСИНІВ-УКРАЇНЦІВ СЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ

СПІЛКА УКРАЇНСЬКИХ ПИСЬМЕННИКІВ СЛОВАЧЧИНИ

запрошують Вас на XXIII огляд з художнього читання жінок

СТРУНИ СЕРЦЯ ім. ІРИНИ НЕВИЦЬКОЇ

13 квітня 2013 р.

Клуб Регіональної ради СРУСР

вул. Головна, 11, Кошиці

10.00 Конкурсний огляд

15.00 Галапрограма

УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

про життя і діяльність