УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

КАМЙОНКА

 

49 ФЕСТИВАЛЬ ФОЛЬКЛОРУ

РУСИНІВ-УКРАЇНЦІВ СЛОВАЧЧИНИ

31 травня – 1 червня 2014 р.

В Кошицях відкрили пам’ятну дошку Тарасові Шевченку  та Павлові Йозефу Шафарику

Слава тобі, Шафарику,

Вовіки і віки!

Що звів єси в одно море

Слав’янськії ріки!

                            Тарас Шевченко.

28 травня 2014 року в  будові «Арістотель» Філософського факультету Університету Павла Йозефа Шафарика в Кошицях (Mojzesova 9)  відбувся урочистий акт відкриття пам’ятної дошки, присвяченої пам’яті видатних  постатей українців та словаків - Тараса Шевченка та Павла Йозефа Шафарика. Пам’ятна дошка засвідчує глибоке коріння українсько-словацьких літературних взаємин.

Пам’ятну дошку, виготовлену з мармуру  і скла, було відкрито з ініціативи Генерального консульства України в Пряшеві за сприяння Почесного консульства України у Воронові н/Т. та Університету Павла Йозефа Шафарика  з нагоди  200-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Дошку за присутності академічних представників університету, Союзу русинів-українців Словацької Республіки, української громади  Кошиць та Пряшева,  працівників  засобів масової інформації відкрили ректор університету проф. МУД-р Ладіслав Мірошшай, доктор наук, автор пам’ятної дошки Ян Радванський та Генеральний консул України в Пряшеві Ольга Бенч.  

 

                                                                                                      Фото Мирослава Ілюка.

                                       Президент Словацької Республіки

 

В Братиславі, 26 травня 2014 року

Шановний пане Президенте,

Сердечно Вітаю Вас з перемогою на президентських виборах. Вітаю й всіх українців, які дали ясно зрозуміти, що хочуть активно вирішувати своє майбутнє. Перебіг виборів, але у першу чергу виборча активність в нинішній важкій ситуації в країні, є чітким сигналом, що громадяни України хочуть жити в демократичній країні та що визнання демократичних цінностей є сильнішим, ніж страх.

Ваше обрання вже у першому колі означає не лише переконливу та історичну перемогу. Воно перш за все є потужним зобов’язанням, заснованим на очікуванні, що Ваша діяльність на посаді, разом з працею уряду та парламенту, створить передумови для того, щоб мільйони українців могли тішитися стабільністю, демократичним розвитком та процвітанням у власній країні. 

У цьому контексті хочу Вас запевнити, що Словацька Республіка є Вашим другом, який підтримує суверенітет і територіальну цілісність України та який буде всебічно сприяти розвитку Вашої країни. Ми рахуємося з прагненнями українців щодо гідного життя в демократичній країні, яка належить до спільної європейської сім’ї.

         Вболіваю за Вас і за Україну!

 

                                                                                    (підпис)

 

Його Високоповажності

Петру Порошенку

новообраному Президенту України

 

м. Київ

Вибори Президента України в Словацькій Республіці

 

25 травня на виборчих дільницях, розташованих у Братиславі в приміщенні Посольства України в СР, а також у приміщенні Генерального консульства України в СР у Пряшіві відбулися вибори Президента України, в яких взяли участь громадяни України, які постійно або тимчасово проживають і перебувають в Словацькій Республіці.

Кількість виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, розташованій у приміщенні Посольства, становила 912 осіб. У голосуванні за кандидатури на посаду Президента України в Братиславі взяли участь 251 виборець. Явка виборців на дільниці становила 27,5 %, що є втричі більше ніж на попередніх виборах.

Найбільшу кількість голосів серед кандидатів на виборчій дільниці в Посольстві набрав кандидат П.О.Порошенко, за якого проголосувало 159 виборців (63,4%), за кандидата Ю.В.Тимошенко проголосували 23 виборці (9,2%), третє місце за кількістю голосів посів кандидат А.С.Гриценко, за якого проголосували 15 виборців (6%).

Кількість виборців, внесених до списку виборців на виборчій дільниці, розташованій у приміщенні Генерального консульства України в СР, становила 1653 особи, з яких проголосувало 123 громадян України, явка становила 7,4 %.

Найбільшу кількість голосів серед кандидатів на виборчій дільниці в Пряшеві, розташованій у приміщенні Генерального консульства України в СР, отримав кандидат П.О.Порошенко, за якого проголосували 85 виборців (69,1%), за кандидата О.В.Ляшко проголосували 12 виборців (9,8%), третє місце за кількістю голосів посів кандидат А.С.Гриценко, за якого проголосували 11 виборців (8,9%). За кандидата Ю.В.Тимошенко проголосували 4 виборці (3,3%).

Процес голосування на вказаних дільницях висвітлювався словацькими ЗМІ. Зокрема, у Братиславі в ході голосування у членів виборчих комісій та виборців брали інтерв’ю журналісти словацького телебачення із державної теле-радіокомпанії RTVS. Сюжет про вибори Глави Української держави в Україні, а також в українських дипломатичних представництвах було показано у випуску словацьких новин  увечері 25 травня о 19-й годині одразу після інформації про вибори до Європарламенту в СР (відео).

Вибори на виборчих дільницях, розташованих в приміщеннях українських дипустанов у СР, пройшли на високому організаційному рівні у спокійній і робочій атмосфері за гарного та піднесеного настрою всіх учасників виборчого процесу.

Україна дбає про захист  прав та свобод  словацької національної меншини 

 

Україна надає важливого значення практичній реалізації своїх зобов’язань у сфері прав людини, передбачених відповідними міжнародними договорами для всіх громадян України, у тому числі тих, які належать до національних меншин. 

У цьому зв’язку важливо, що для представників словацької національної меншини в Україні створені реальні можливості для реалізації їх прав та інтересів в культурній, освітній, інформаційній, релігійній та інших сферах.

Найкращим підтвердженням цього є  висновки спільної доповіді Бюро демократичних інститутів і прав людини та Верховного комісара у справах національних меншин ОБСЄ, підготовленої за результатами діяльності спільної місії з оцінки ситуації в сфері прав людини в Україні та оприлюдненої 12 травня 2014 р.       

У доповіді наголошується на традиційно високому рівні толерантності українського суспільства стосовно національних меншин, а також підтримки їхніх мовних, освітніх і культурних прав з боку української влади.

Представники Ради Європи констатували відсутність проблем у забезпеченні реалізації в Україні положень Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин, що підтверджується також у доповіді, підготовленій Консультативним комітетом Конвенції за підсумками третього моніторингового циклу і схваленій на засіданні Комітету міністрів Ради Європи 18 грудня 2013 р.

Важливо, що Заступник Голови Уряду СР, Міністр закордонних справ та європейських питань М.Лайчак під час візиту до України 11 квітня 2014 р. і зустрічах з Головою Верховної Ради України, в.о. Президента України О.Турчиновим; Прем’єр-міністром України А.Яценюком та  В.о. Міністра закордонних справ України А.Дещицею також позитивно охарактеризував стан забезпечення прав представників словацької національної меншини в Україні. 

Слід зазначити, що Державний секретар Міністерства закордонних справ і європейських питань Словацької Республіки Петер Буріан мав можливість особисто переконатись у високому рівні забезпечення реалізації прав представників словацької національної меншини України 16-17 квітня 2014 р. під час робочого візиту до м. Ужгород Закарпатської області. Під час зазначеного візиту П.Буріан зустрівся з головою обласної ради І.Балогою, виконувачем обов’язків голови обласної державної адміністрації М.Рівісом та представниками словацької громади.

В рамках візиту П.Буріан відвідав Центр словацької культури в м. Ужгород (фінансується за рахунок України) та загальноосвітню середню школу № 4 з вивченням словацької мови і літератури.

За результатами свого візиту до Закарпатської області, П.Буріан констатував, що в Закарпатті вдалося втілити чудові гуманітарні проекти, зокрема відкрито школу, де навчають словацькій мові, діє Центр словацької культури, але на цьому не слід зупинятись, тому наше співробітництво буде суттєво розширюватись.

Важливо зазначити, що згідно з даними перепису населення від 2001 р., в Україні проживає 6,4 тисяч словаків, більш ніж 90 % з них (5,6 тисяч - 0,5 %) – у Закарпатській області.

В області діють такі основні громадські об’єднання словаків, зокрема: Закарпатська обласна культурно-освітня організація «Матіца Словенска», Товариство словаків Закарпаття ім. Л.Штура, Обласне товариство словацької інтелігенції, Закарпатське обласне культурно-просвітнє товариство словацьких жінок "Довіра". В 1996 році в Ужгородському державному університеті була відкрита кафедра словацької філології. Кафедра готує вчителів словацької мови і літератури та перекладачів.

У 2006 році в Київському славістичному університеті було відкрито словацьке відділення за спеціальністю «Словацька мова та література».   

В середніх школах в населених пунктах Закарпатської області, в яких компактно проживають словаки, учні мають можливість вивчати словацьку мову також факультативно.

У жовтні 1999 року в м. Ужгороді  відкрито перший в Україні Центр культур національних меншин Закарпаття, який повністю фінансується за рахунок бюджету Закарпатської області. Центром надається фінансова допомога всім національно-культурним товариствам, у тому числі словацьким, у проведенні свят, фестивалів, видається інформаційний бюлетень, проводяться конференції, „круглі столи", семінари тощо.

1 вересня 2011 р. у м. Ужгород був відкритий Центр словацької культури, який сьогодні активно працює для задоволення прав представників словацької меншини в Україні.      

Кожного року в Закарпатській області проходять культурні акції словацької меншини за участі колективів із Словаччини, зокрема «Словацька веселіца», обласний конкурс словацької народної пісні «Злати славік» тощо.

       В Закарпатті відкрито редакцію словацьких передач на Закарпатській державній телерадіомовній компанії «Тиса-1». Закарпатське обласне радіо щотижнево транслює словацькою мовою передачу «Словенске погляди», обласне телебачення транслює кожний місяць передачі словацькою мовою.

З 1998 року «Матіца Словенска» в Закарпатті видає газету «Підкарпатський словак».           

З лютого 2012 року Обласне товариство словацької інтелігенції видає газету «Словацьке слово».

В області в місцях компактного проживання словаків функціонує 5 бібліотек, які обслуговують представників словацької національної меншини. Загальний обсяг книг приблизно становить словацькою 5,1 тис. примірників.

В області створено належні умови для задоволення духовних потреб віруючих словацької національності. У Великоберезнянському, Іршавському, Мукачівському, Перечинському та Ужгородському районах, де компактно проживають громадяни словацької національності, діє 17 релігійних громад, у 15 з яких богослужіння ведеться словацькою мовою, у 2 – словацькою, угорською та німецькою мовами. Релігійні громади забезпечені власними культовими спорудами.

Таким чином, Україна здійснює ефективну державну політику, спрямовану на забезпечення національно-культурних, освітніх, інформаційних, релігійних та інших потреб представників словацької національної меншини в Україні.

 

                                                                                                                      Ред.

                                                                                             

Вражаючий вечір, присвячений Тарасу Шевченку

Словацько-українське товариство та Посольство України в Словацькій Республіці 15 травня ц. р. зорганізували в Клубі Спілки словацьких письменників в Братиславі літературно-музичний вечір, присвячений 200-річчю з дня народження Тараса Шевченка. Участь у ньому взяли члени СУТ, артисти Музично-драматичного ансамблю ім. Тараса Шевченка в Братиславі, радник посольства з питань культури та нацменшин Віталій Усатий, науковці, письменники, журналісти, працівники в області освіти, культури, економіки тощо, українці, словаки і представники інших національностей, які зацікавлені в Україні. Сценарій літературно-музичного вечора підготувала та супроводила ним Марта Каконі.

        Із вступними словом виступив почесний голова товариства Михайло Чорний. Він зосередив свою увагу передусім на ті моменти життя Тараса Шевченка, які відіграли виняткову роль в його особистому і багатому творчому житті. Вплинули на нього сильні народні та соціальні почуття. Кривда та насилля викликали у Тараса Шевченка тугу за кращим та справедливим світом. Під кінець виступу Михайло Чорний висказав «бажання та надію, що два великі слов’янські народи, які зійшли з одного кореня та, образно кажучи, породила їх одна матір – Київська Русь, знайдуть в собі стільки мудрості, розсудливості, справедливості, почуття та поваги, щоб без втручання чужих політичних сил вони змогли врегулювати свої суперечки таким чином, щоб виконали історичний пророчий заповіт Тараса Шевченка:

Щоб усі слов'яни стали

Добрими братами,

І синами сонця правди». 

           Визначні віхи життя Тараса Шевченка вились всім вечором. Цю частину літературно-музичного вечора підготували члени Музично-драматичного ансамблю ім. Тараса Шевченка в Братиславі. Відеопродукцію забезпечив заступник керівника ансамблю Михайло Калиняк.

Марта Каконі вказала на те, що «Тарас Григорович Шевченко – це не історичний артефакт, але поет надзвичайно актуальний, до творів якого можна постійно повертатися і завжди в них знайти нову сучасну основну ідею». В кінці програми вона сказала: «Дійсно, було б прекрасно, коли б всі озброєні чоловіки на кордоні України та й прямо в Україні взяли в руки замість зброї «Кобзар» і уважно в ньому прочитали слова, які ми почули у вірші «І мертвим, і живим, і ненародженим…»: «Обніміться ж, брати мої…» та «Чужому научайтесь, й свого не цурайтесь».

Поміж текст конферансьє лунали пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», «Якби мені черевики», «Дивлюсь я на небо», «Балада про орла», «Сонце заходить…» і дует «Учиться, брати мої», які професіонально виконало подружжя – співачка Александра Мікуш та соліст Словацького національного театру Мартін Мікуш. Супроводжував їх акордеоніст Раймунд Каконі. А також прозвучали вірші «Чи ти недоля та неволя», «Думи мої», «Катерина», І мертвим, і живим, і ненародженим…», які зачитали Марта Каконі та Марія Шлоссер. Художня програма і вступи конферансьє були  на надзвичайно високому професіональному рівні. Голова Словацько-українського товариства Антон Новак подякував акторам за глибоке художнє переживання. Дійсно, такий неймовірно прекрасний вечір запам’ятається назавжди.

            Учасники літературно-музичного вечора ще довго залишились у дружній розмові і співали українські народні пісні.

Марія ФОЛЛРІХ.

Прем'єра драми Шерегія «Чертіжнянське весілля» у рамках Фестивалю драми і художнього слова ім. О. Духновича

 

16 травня 2014 у театрі ТАД драму виконали Музично-драматичний ансамбль Т. Шевченка та «Карпатянин».

Корифей українського театру Юрій Августин Шерегій, засновник музичного - драматичного театру Т. Г. Шевченка в Братиславі, у 1945-1947 працював в якості режисера і драматурга в Театрі Йонаша Заборського в Пряшеві і одночасно допомагав Іванові Грицю-Дудові будувати Український національний театр в Пряшеві. Як член етнографічно-фольклорної комісії українців Пряшівщини на замовлення Центрального комітету Союзу молоді Карпат написав п'єсу - драму з післявоєнного життя русинів-українців Східної Словаччини.

Пряшівщина в той час не мала самобутньої п'єси, з якою б репрезентувала побут і життя місцевих жителів на Міжнародному фестивалі молоді і студентів у Празі влітку 1947 р. Побут і народні звичаї Ю. Шерегій рішив описати з мальовничого села Чертіжне. Учителькою там тоді працювала пані Остапчук, Автор до драми вложив картини чертіжнянського весілля. Комісія складалася з наступних членів: Варфоломій Баволяр, директор УНТ, який записав автентичні мелодії, Степан Гапак намалював на полотні інтер'єри та екстер'єри весілля, відомий хореограф і танцюрист Віктор Сидор записував танці, а художниця Єва Бісс зарисовувала ескізи костюмів, Ю. Шерегій на основі розповідей і за допомоги священика Михайла Опуди записував весільні обряди і тексти пісень.

Так виникла драма, яка була написана літературною українською мовою, а весільні обряди - проза і тексти пісень -  на чертіжнянському діалекті. Експедиція проходила від 23 до 29 березня 1947 р.  і вся драма була завершена Ю. Шерегієм 12 червня 1947 р. Комплектна робота була передана в Центральний комітет Союзу молоді Карпат в руки Йосифа Сопка 30 червня 1947 р.

За 66 років драма не була поставлена. Завдяки зусиллю Михайла Калиняка нарешті  п'єсу було включено в репертуар Музично-драматичного ансамблю Т. Шевченка. На жаль, записаний паном Баволяром нотовий матеріал, а також інші записи не були збережені. Нинішні тексти пісень дуже вдало музично оформив Степан Ладижинський.

ЗАПРОШЕННЯ

 

53 ФЕСТИВАЛЬ ДРАМИ

І ХУДОЖНЬОГО СЛОВА

ім. ОЛЕКСАНДРА ДУХНОВИЧА

15.05.2014

 

Пісенне розкрилля

 

14.5.2014 р. в Центрі української культури в Пряшеві відбувся регіональний огляд народних пісень «Маковицька струна». У ньому взяло участь 26 виконавців, в тому числі  з  рядів студентської молоді, яка навчається в Пряшеві. Учасники змагалися в сольному співі, дуеті і тріо.

В огляді взяли участь  співаки з  Баєровець, Ґералтова, Мальцова,   Висланки, Шариського Ястраб’я, Андрушовець, але і з Радвані-на-Лабірці, Воронова н/Т., навіть з таких словацьких сіл, як  Германовці, Люботин, в яких ще і досі збереглися старовинні русько-українські пісні як релікт минувшини і свідок проживання в них у минулому  людей нашого роду.

Подібні регіональні огляди пройдуть в інших місцевостях Пряшівського краю, а також в Кошицях.

Переможці візьмуть участь у  42 огляді народних пісень «Мавицька струна» в Бардієві 29.11. і в Пряшеві 30.11.2014 року.

 Важко знайти аналог   «Маковицької струни». Союз русинів-українців Словацької Республіки проводить його  в інтересі збереження пісенної культури наших предків. З плином років огляд набув незвичайної популярності не лише серед дорослих, але і серед молоді. В автентичному вигляді на «Маковицькій струні» звучить народна пісня, яка не піддається новітнім впливам глобалізованого світу. Все в більшій мірі на оглядах звучать пісні, відомі з репертуару сучасних  українських співацьких гуртів.

 

                                                                                                                      -мі-

Вісник

 

Квітневий номер Вісника Світової Федерації Українських Лемківських Об"єднань. Складним видався цей місяць, важкі події в Україні, річниця початку операції Вісла...

Зберігають церкву переселенців в Дарі

 

         Збулася  давня  мрія  жителів  Снинщини:  зусиллями  Сільського  уряду в Стащині, нарешті,  вдалося купити церкву, яка довгими роками усамітнено стоїть на одному з пагорбів, який свідчить, що колись тут стояло русько-українське село Дара.  Збулася мрія патріотично настроєних людей, які всіма силами  хотіли зберегти церкву  для наступних поколінь і пам’ятати про тих, хто проживав земні дні  у цих краях.

            Не один житель Снинщини  так і скаже вам з нотками докору на душі: стоїть церква у тяжкій задумі над смутною  долею жителів не лише Дари, але і дальших русько-українських сіл - Великої Поляни, Звали,  Остружниці, Руського, Смольника, Старини, які назавжди зникли з лиця землі  у зв’язку з побудовою в 1983 - 1988 рр. Старинського водоймища питної води.

        Проте, докори понесли в минувшину цілющі води річки Цірохи, а нинішній день свідчить, що в людському серці ще пломеніє вогник сумління: 14.3.2014 р.  була підписана угода про купівлю-продаж церкви в Дарі між Стащином  (староста Ян Кереканич)  і державним підприємством Східнословацьке будівництво (Vodohospodárska výstavba,š.p.) (генеральний  директор інж. Ладіслав Лазар), право власності  якого за попередньою згодою Міністерства фінансів СР і Міністерства життєвого середовища СР  після оплати купівельної суми  2290 євро без ПДВ переходить на село Стащин.

            Церква в Дарі викликала  на Снинщині і певне емоційне напруження. Таким чином, купівлею-продажем ситуація поступово втихомирюється.

         Православну церкву Різдва Пресвятої Богородиці  в староруському стилі у Дарі почали будувати в 1951 р. за проектами православного монаха архімандрита Всеволода Коломацького поблизу старої дерев’яної, яку було знесено ще в 1938 р.  Церкву будували п’ять років. Після 1989 р.  церква почала  поступово розпадатися  і була навіть пошкоджена її частина. Тому що в 1994 р. у Дарі почали поступово проводитись зустрічі родаків,  співтовариство землі (pozemkové spoločenstvo)   відремонтувало церкву на свої кошти і подбало про її утримання. В 2012 р. село Стащин взяло церкву  в оренду. Передбачається, що і в  майбутньому церква буде служити православним віруючим, можливо, і туризму.

        Хто і як подбає про дальше утримування церкви, про це  староста Стащина Ян Кереканич хоче домовлятися з представниками Православної церкви і співтовариством землі.

          Заслуга у втихомиренні емоцій, безперечно, належить депутату Національної Ради СР Любиці Рошко, яка у компетентних установах зуміла прихилити багатьох чиновників на свій бік і вказала на  дуже  чутливу тему церкви, а також депутатам сільської самоуправи у Стащині, які ухвалили остаточне рішення  - купити храм за гроші із сільської каси. Цими днями всі справи навколо купівлі-продажу мали б завершитись остаточно.

            На  подальше  утримання  церкви  вже  вклали  свій  внесок по 500 євро - Любиця Рошко і Ладіслав Лазар.  За словами настоятеля православного приходу в Стащині  Яна Ґлиґанича, Православна церква  докладе всі зусилля для того, аби врятований перед загубою храм міг добре служити віруючим і в дальших роках.

          В умовах  втрати  місця  народження, місця проживання на рідній землі, загрози втрати  фольклору, народних традицій і власної мови  нащадки у такий спосіб хочуть зберегти хоча б частку своєї родової та історичної пам'яті у всюдисущому  словацькому середовищі. 

            *  *  *

            
       Священик  та архітектор Всеволод Коломацький (у чернецтві о. Андрій) (8.2.1896 р., Саражиці під Києвом, Україна – 13.2.1980, Румбурк, Чехія) виготовив проекти, побудував або закінчив будівництво декілька десяток храмів (близько 25) у Чехії,  Словаччині та на Закарпатській Україні. У Східній Словаччині він побудував храми у Пряшеві, Меджилабірцях, Стащині, Дарі, Улич-Кривому. Життя Всеволода Коломацького  змолоду і до похилого віку було надзвичайно драматичним – пройшов трьома війнами,  сім разів зазнав поранення, на 24 році життя втратив свою батьківщину, пізніше померли його дружина і дочка. Сім разів був арештований. Кожен режим ставився до нього з неприхованою неприязню, вважаючи його неблагонадійним. Його підозрювали в різних гріхах: чи то таємна поліція міжвоєнної Чехословаччини, чи  німецьке гестапо під час протекторату Чехії і Моравії, чи безпека післявоєнної Чехословаччини. До 1989 року його ім’я згадували навіть у церковних колах дуже обережно. Передусім тому, що був емігрант, а до того ще білоемігрант.

 

                                                                                                                 Мирослав ІЛЮК.

01.05.2014

Обережно, лев!

 

    Це жартівлива казка про лева, який на повітряній кулі  потрапив з Африки аж у наші ліси. Оскільки він любить свіже м’ясо, то домовляється з вовком. Однак обом розбишакам не везе…
    Не хочеться далі розказувати  сюжет веселої казки  українського письменника Ярослава Стельмаха (1949-2001) «Якось у чужому лісі». З цим твором знайомився і юний словацький читач. Ще у  1983 році у словацькому видавництві «Mladé letá» появилось це видання у перекладі Наташі Дюрінової під назвою «Dajte pozor na leva!».
    Український письменник Ярослав Стельмах (на фото) для багатьох читачів відомий передусім як драматург. Серед його п’єс є і такі, які призначені юному глядачеві: «Шкільна драма», «Вікентій Прерозумний» та багато інших. З його прозових творів для дітей  слід згадати: «Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківки», «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет» та інші. Чим же приваблюють твори Я. Стельмаха? Сюжетом, тонким гумором та виразно змальованими персонажами.

Нещодавно престижне братиславське видавництво «Ikar» повернулося до повісті Я. Стельмаха «Якось у чужому лісі» і видало її у новому опрацьованому перекладі та новому графічному оформленні, яке, безперечно, порадує молодого словацького читача.

Звичайно, приємно констатувати, що вийшла ще одна книжка українського автора у словацькому перекладі, але тут же хочеться зауважити, що сучасна українська література для дітей та молоді багата на нові імена, отож, словацька література перекладу могла б їх також запропонувати молодим шанувальникам художнього слова.

 

                                                                                           (ія)

.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень