УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

12.07.2013

Угорські паспорти для громадян України можуть посварити сусідів

 

Офіційний Будапешт оприлюднив дані, згідно з якими, на даний час запит на отримання угорських паспортів надійшов від 470 тисяч закордонних угорців. Віце-прем’єр угорського уряду Жолт Шемьєн переконаний, що до кінця поточного року такі документи отримає вже до півмільйона осіб. Навряд чи цій вістці зрадіють у всіх сусідніх із Угорщиною країнах, адже, скажімо, у Словаччині та в Україні закон забороняє отримання подвійного громадянства.

 

«Паспортний козир» напередодні парламентських виборів 2014 року хоче використати правляча консервативна коаліція, вважають оглядачі. Чотири року тому саме ці політичні сили стали ініціаторами ухвалення закону про подвійне громадянство і тепер розраховують здобути додаткові голоси за кордоном поміж тих етнічних угорців, які вже отримали або ще отримають угорський паспорт.

 

«Ми зможемо зберегтися як угорці лише у тому випадку, якщо наповнимо життям ці цифри. Сенс цього літнього університету в тому, щоб на рівні інституцій оживити зв’язки наукові, викладацькі, студентські та особисті упродовж усього життя людини», – зазначив віце-прем’єр міністр Угорщини Жолт Шемьєн, виступаючи перед аудиторією закордонних молодих угорців у будапештському університеті ЕЛТЕ.

 

В Україні не передбачено подвійного громадянства

 

Згідно з оприлюдненими даними Міністерства юстиції Угорщини, в Україні угорські паспорти отримали за спрощеною системою 8783 особи. Це третій показник активності серед закордонних угорців. На другому місці опинилися угорці Сербії (39383 заяви). А найактивнішими є етнічні угорці Румунії – 125275 осіб. Мінімально заяв, всього 157, надходить зі Словаччини, де людину, не зволікаючи, можуть позбавити словацького громадянства, якщо вона стає громадянином  іншої держави.

 

В Україні також не передбачено подвійного громадянства. Однак на практиці влада застосовує до порушників тільки адміністративну відповідальність та штрафні санкції у межах 173-500 гривень. На думку експертів, які вивчають це питання, спостерігається доволі цікава тенденція: за солідну суму, що перевищує суму консульського збору (зазвичай це 35 євро) у 100 разів, угорський паспорт купують люди аж ніяк не угорського походження.

 

Голова громадського об’єднання «Центр підтримки угорської культури Закарпаття» Ласло Зубанич, який часто буває в Угорщині, зазначає: «Більшість – це не угорське населення, адже є дані у вигляді довідок із ЗАГСу або вибирають документи з архіву на підтвердження своєї належності до угорської громади, або проживання своїх батьків чи дідів на території довоєнного Закарпаття. І тоді виявляється, що це в більшості українці».

 

Ласло Зубанич також зауважує: спрощена процедура отримання угорського паспорта допомагає нашим краянам швидше інтегруватися в Євросоюзі. Однак, якщо українська влада закриває на це очі, то тема автономії для угорців Закарпаття, яка час від часу порушується угорською стороною, не може, на думку оглядачів, залишатися без відповіді офіційного Києва.

 

«Питання угорської автономії, як культурної, так і територіальної,  стоїть на порядку денному», – вважає почесний голова демократичної спілки угорців України Мігай Товт.

 

А Товариство угорської культури на Закарпатті пішло ще далі. Ця організація вимагає створення Притисянської адміністративної територіальної одиниці на правах автономії для закарпатських угорців, котрі компактно проживають у прикордонних із Угорщиною районах області. Оскільки угорська сторона підтримує ці намагання, український оглядач Володимир Лущай не виключає у майбутньому певного напруження у відносинах двох країн.

 

Василь Плоскіна, Радіо "Свобода"

09.07.2013

Через Україну проляже Транссибірська магістраль (європейська преса)

 

Василь Зілгалов

Газети цитують голову Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу, який сказав минулої п’ятниці у Вільнюсі, що Україна може укласти угоду з ЄС про економічну інтеграцію в листопаді лише у разі виконання головних умов Брюсселя. Тим часом Росія, Австрія, Словаччина і Україна, як інформують європейські газети, домовилися про прокладання Транссибірської магістралі від Москви до Відня, і це буде коштувати 6 мільярдів євро. Європейські газети повідомляють і про те, що, народжена в Україні, а тепер вже німецька письменниця Катя Петровська отримала 7 липня в австрійському Клаґенфурті престижну премію імені Інґеборґ Бахманн. Оглядачі також повідомляють, що цими днями в Паризькому театрі опери і балету (Театр де Шатле) відзначили 20-річчя від дня смерті Рудольфа Нурієва, серед зірок балету тут відзначився і відомий вже український танцівник.

 

Брюссельське видання EUObserver інформує про візит наприкінці минулого тижня до Вільнюса голови Європейської комісії Жозе Мануеля Баррозу, де той провів переговори з президентом Литви Далею Ґрібаускайте, країна якої головує нині в ЄС. Серед іншого голова Єврокомісії та президент Литви говорили про перспективи підписання угоди між ЄС та Україною у листопаді цього року на саміті ЄС зі «Східного партнерства». Даля Ґрібаускайте наголосила під час розмови з Баррозу, що «Україна повинна була б виконати ще «щонайменше три складові свого домашнього завдання», щоб наблизитися до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Йшлося про скасування «вибіркового правосуддя», реальні кроки до незалежного судочинства та удосконалення виборчого права в Україні. «Якщо вони в Україні зроблять свій внесок у ці реформи, то Києву можна буде запропонувати тіснішу економічну інтеграцію», – наголосив у Вільнюсі Жозе Мануель Баррозу.

 

Чеська IDNES повідомила, що «Росія хоче продовжити свою Транссибірську магістраль аж до Відня». Для цього цю ширококолійну магістраль необхідно було б продовжити з Москви через Україну і Словаччину до австрійської столиці. Якраз про це, як інформує газета з Праги, керівники залізничного транспорту з Росії, України, Словаччини та Австрії підписали угоду про порозуміння. Залишається лише розробити технічні деталі цього проекту і знайти для його реалізації понад 6 мільярдів євро. Як очікують, остаточна угода щодо цього могла б бути підписана до середини 2014 року. Шлях на транссибірському експресі з Владивостока до Відня забрав би близько 15 днів. Повідомляється також, що транспортні перевозки вантажів залізницею нині утричі дорожчі за морські.

 

Австрійська Die Presse інформує, що престижну австрійську премію в галузі літератури імені Інґеборґ Бахманн за 2013 рік присуджено Каті Петровській, яка нині живе і працює в Німеччині, а сама вона родом з Києва. У романі «Можливо, Естер», за який 7 липня в Клаґенфурті Петровська отримала премію імені Бахманн, мовиться про долю бабусі авторки і подорож у далекий 1941-й та трагічний Бабин Яр у Києві.

 

Лондонська Financial Times повідомила, як цими днями в Театрі де Шатле (паризький театр опери і балету) відзначено 20-річчя від дня смерті відомого російського майстра балетного танцю Рудольфа Нурієва. Для цього з Відня до Парижа спеціально прибула трупа віденського державного театру балету, з якою приїхав і знаменитий вже український танцівник – Денис Черевиченко. Про красу його танцю на паризькій сцені на честь пам’яті Рудольфа Нурієва й пише газета з Лондона.

09.07.2013

Польський візовий центр відкриється в Ужгороді вже у серпні

 

У понеділок, 8 липня, в.о. голови Закарпатської облдержадміністрації Ігор Свищо зустрівся з Генеральним консулом Республіки Польща у Львові Ярославом Дроздом.

 

Посольство Польщі в Україні планує вже у серпні відкрити пункт прийому візових анкет – візовий центр в Ужгороді. Про це розповів під час зустрічі Генконсул:

 

Ми прийняли таке рішення, оскільки розуміємо, що для мешканців області отримати шенгенську візу через польські консульські установи проблематично – треба їхати чи то до Львова, чи до Івано-Франківська. Та робота візового центру в Ужгороді – це лише один із пунктів поліпшення візової політики на Закарпатті. Основним завданням сьогодні бачимо відкриття пішохідного та велосипедного переходів «Лубня - Волосате» на українсько-польському кордоні. Тоді буде зміст ввести ще й малий прикордонний рух для закарпатців.

 

Як розповів Генеральний консул, для польського візового центру в Ужгороді вже знайшли приміщення – розташовуватиметься центр по вул. Капушанській. Попередньо, роботу установа розпочне вже на початку серпня, офіційне ж відкриття заплановано на 27 серпня, - повідомили Закарпаття онлайн у прес-центрі Закарпатської ОДА.

03.07.2013

Олег Гаваші: „Українсько-словацькі відносини протягом останнього часу набули ознаки стратегічних”

 

26 червня 2013 року в Братиславі, в приміщенні Історичної будівлі Національної Ради Словаччини, було проведено урочисте прийняття з нагоди 20-річчя підписання Договору про добросусідство, дружні відносини і співробітництво між Україною та Словацькою Республікою. Відзначення цієї події стало доброю нагодою поглянути на пройдений за два десятиліття шлях та замислитися над перспективами українсько-словацьких взаємин.

 

Відносини наших народів мають давнє та, головне, дружнє і позитивне історичне коріння, сягаючи сивої давнини. Ми – сусіди, які століттями живуть поруч один з одним, в приязні, допомагаючи та підтримуючи один одного у непрості часи.  Наші дружні відносини, як результат глибоких історичних та культурних зв’язків українського та словацького народів, нині яскраво підтверджуються вже традиційними днями добросусідства між Україною та Словаччиною, які у травні кожного року відбуваються на кордоні двох держав разом з обміном творчими колективами, проведенням інших важливих культурних заходів.

 

Наша дружба скріплена кров’ю українців та словаків, пролитою в роки Другої світової війни, про що нагадують численні місця пам’яті та обеліски загиблим визволителям на всій території СР.

 

У сучасний період історії Україна однією з перших країн світу визнала державну незалежність Словацької Республіки, що сталося 1 січня 1993 р. Мiж державами були встановлені дипломатичні відносини, у Братиславі та Києві сьогодні діють, вiдповiдно, українське та словацьке посольства. У 2000 р. відкрито Генеральне консульство СР в м. Ужгород, у 2003 р. – Генеральне консульство України в м. Пряшів. У початковий період розвитку українсько-словацьких відносин нашим молодим державам довелося долати  проблеми внутрішньої трансформації та розробляти  чітку стратегію відносин.

 

Вже наприкінці червня 1993 р відбувся перший офіційний візит Президента Словаччини М.Ковача в Україну, під час якого був підписаний двосторонній Договір про добросусідство, дружні відносини та співробітництво, що дало змогу активізувати практичну взаємодію між двома країнами практично у всіх сферах.

 

Логічно зауважити, що необмежені можливості для розвитку всебічного співробітництва між Україною та Словаччиною обумовлені як численними об’єктивними  чинниками: наявністю спільного кордону, глибокими історичними та культурними зв’язками наших народів з досить чисельною українською національною меншиною в Словаччині та словацькою – в Україні, так і присутнім в обох державах розумінням, разом з переконанням, того, що шлях благополуччя і добробуту, об’єднання і солідарності – це те, чого прагнуть усі  народи європейського континенту: ставши повноправним членом Європейського Союз у 2004 р., Словацька Республіка всебічно сприяє реалізації української стратегії – бути невід’ємною  інтегрованою частиною сучасної Європи.

 

Для нас неоціненним є досвід вступу Словаччини до ЄС, зокрема, пройдений нею шлях внутрішньої трансформації, адаптації національного законодавства до стандартів Євросоюзу. Ми щиро вдячні словацьким партнерам за реалізацію конкретних дієвих проектів, програм, механізмів у сфері євроінтеграції. У цьому контексті варто відзначити, зокрема, „Національний конвент щодо Європейського Союзу в Україні”, який передбачає передачу українській стороні словацького досвіду організації перед вступом Словаччини до ЄС загальнонаціональної дискусії (конвенту) щодо різноманітних аспектів функціонування Євросоюзу. Позитивної оцінки заслуговує діяльність Центру передачі інтеграційного та трансформаційного досвіду (CETIR), створеного у 2010 р. при МЗС Словаччини, який сприяв проведенню стажувань представників України в міністерствах та відомствах Словацької Республіки.

 

На особливу увагу заслуговує співробітництво між Україною та Словаччиною у багатосторонній сфері – у рамках членства України та Словацької Республіки в Організації Об’єднаних Націй, співпраці України з Північноатлантичним Альянсом, розвитку формату „Вишеградська група + Україна”, взаємодії України та Словаччини в інших провідних організаціях – ОБСЄ, Раді Європи, Дунайській комісії, співпраця у реалізації Дунайської стратегії.

 

З 1 січня 2013 р. Україна вперше у своїй історії головує в ОБСЄ – найбільшій в регіоні безпековій організації, до складу якої входять 57 держав-учасниць. Головування в ній стало доброю нагодою для ще більш тісної взаємодії між Україною та Словаччиною в реалізації порядку денного діяльності Організації, спрямованого на зміцнення регіональної безпеки та стабільності.

 

Активне співробітництво здійснюється на рівні груп міжпарламентської дружби – з Україною (у складі Національної Ради СР) та зі Словаччиною (у складі Верховної Ради України).

 

За 20 останніх років відбулась значна кількість двосторонніх візитів на всіх рівнях.  Упродовж останніх років відбулася значна активізація політичного діалогу між Україною і Словацькою Республікою, який сьогодні характеризується інтенсивним розвитком основних напрямів двосторонньої співпраці в політичній, економічній та гуманітарній сферах.              

 

Необхідно особливо відзначити, що кожний візит в Україну або Словаччину був наповнений конкретними домовленостями, підписанням взаємовигідних договорів та контрактів, обговоренням актуальних питань обопільної зацікавленості.

 

Логіка розвитку та зміст двосторонніх українсько-словацьких взаємин спрямовані на підтримку поступового входження нашої країни до європейського простору.   Під час виступу 13 червня 2013 р. на 18-му Саміті глав держав Центральної Європи  в м. Братислава Президент України В.Ф.Янукович зазначив: «Ми вважаємо, що важливим інструментом подолання існуючої кризи в Європі є продовження процесу розширення ЄС, який би передбачав включення України до єдиного європейського політичного і економічного простору».

 

Ключове місце у відносинах між нашими державами завжди посідало торговельно-економічне співробітництво. Загальний зовнішньоторговельний обіг між Україною та Словаччиною, починаючи у 1993 р. з кількох десятків мільйонів доларів США, протягом цих 20-ти років стабільно зростав і у 2012 році становив суму 1,32 млрд. доларів США. Для збереження такої позитивної динаміки потрібно спільно працювати у двох напрямках. По-перше, необхідно якнайшвидше підписати Угоду про асоціацію з ЄС, яка передбачатиме створення зони вільної торгівлі, що, безперечно, позитивно вплине на торговельні взаємини двох країн. По-друге, необхідно нарощувати потенціал двосторонньої торгівлі, секторальної та регіональної співпраці, повноцінно використовуючи наявні механізми спільних комісій, організовуючи бізнес-заходи - презентації, виставки, бізнес-форуми.

 

Зважаючи на економічний потенціал наших країн, існують значні резерви для активізації торговельно-економічної співпраці між Україною і Словаччиною, зокрема, значні  перспективи  має  співробітництво  між  нашими  країнами  в  енергетичній  галузі  та  у  сфері  транзиту  енергоносіїв. Виняткове значення має сьогодні питання енергетичної безпеки. Диверсифікація шляхів постачання енергоносіїв та пошук нових джерел енергії набуває особливої важливості для всього світового співтовариства.

 

Важливою складовою наших відносин є міжрегіональне співробітництво між Україною та Словаччиною, яке є водночас одним з основних векторів співпраці обох країн, що розвивається досить високими темпами. На сьогодні між двома країнами на міжрегіональному рівні укладено близько 50 угод про співпрацю на різних рівнях - як областей, так і районів та муніципалітетів. Окрім того, укладено близько 30 документів про співпрацю між навчальними закладами, виконання яких забезпечує контакти на мікрорівні – між конкретними структурами, підприємствами, університетами, школами, науковими інститутами, закладами культури, бібліотеками тощо. Завдяки цьому, постійно проводяться спільні заходи, наукові та практичні конференції.

 

У інтенсивному українсько-словацькому  політичному діалозі, який ведеться на усіх рівнях, питання культурно-гуманітарного співробітництва, забезпечення прав української національної меншини в СР та словацької – в Україні  посідають важливе місце.

 

Зокрема, відкрито школу зі словацькою мовою навчання та центр словацької культури у м. Ужгород. Ми очікуємо також, що офіційна Братислава надасть сприяння в завершенні проекту створення центру української культури у м. Пряшів, відкриття якого  заплановане на друге півріччя цього року. Відкриття зазначених культурних та освітніх закладів свідчить про реальну турботу наших держав про українську та словацьку національні меншини, що компактно проживають в Пряшівському краї Словаччини та Закарпатській області України.

 

Серед основних зовнішньополітичних пріоритетів України, крім європейської інтеграції, розвитку двостороннього співробітництва та участі України у діяльності міжнародних організацій, - співробітництво із закордонними українцями в рамках Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року. Ми бачимо ефективну взаємодію України із закордонною громадою Словаччини, яка значно сприяє розвитку українсько-словацького співробітництва, та допомагає вирішувати актуальні питання закордонних українців Словаччини. 

 

У цьому зв’язку висловлюю слова вдячності як Союзу русинів-українців СР,  так і Словацько-українському товариству за внесок, який вони роблять у розвиток українсько-словацьких відносин, збагачення загальнонаціональної культури України, задоволення прав та інтересів представників української національної меншини Словаччини. Посольство України в Словацькій Республіці і надалі залишатиметься добрим другом всіх українців Словаччини та українських організацій Словацької Республіки і всебічно підтримуватиме українську громаду у вирішенні її питань.

 

На завершення хочу зазначити, що українсько-словацькі відносини протягом останнього часу набули ознаки стратегічних. І це знаходить свій прояв у багатьох сферах – політичній, консульсько-візовій, торговельно-економічній, енергетичній, транспортній, транскордонній, міжрегіональній тощо.

 

Україна бачить свою перспективу  в єдиній Європі. Тому переконаний, що добросусідські відносини між нашими  державами будуть і наділі міцніти і розвиватися. Ми віримо в переможність для долі нашої держави духу європейської єдності, який, зокрема,  проявляється в успішних, перевірених часом українсько-словацьких відносинах.

 

Посол України в Словацькій Республіці Олег Гаваші  

27.06.2013

Закарпаття витіснили з туристичного ринку України регіони з дієвішим керівництвом

 

Уже тривалий час Прикарпаття перебуває в лідерах за кількістю туристів та екскурсантів. Про це на виїзному засіданні Міжнародного трейд-клубу розповів заступник голови Івано-Франківської облдержадміністрації Ігор Зварич.

 

За словами цього чиновника, конкуренцію їхній області тепер складають лише Автономна Республіка Крим, Одеська область та Київ. Нині Прикарпаття приймає понад мільйон іноземних туристів та екскурсантів щороку. І це, як стверджує Зварич, не порожні слова чи цифри у звітах, а реальний стан справ.

 

Як бачимо, Закарпаття, яке має неспіввідносно більше привабливих для туристів об'єктів, чудовий клімат і "родзинку" багатонаціональності, за останні роки програло своїх туристів більш активним регіонам і вже не числиться в переліку лідерів туристичного ринку.

 

Сталося це, і про це вже пора говорити відверто, через пасивність нинішнього керівництва Закарпатської області, яке, зокрема, напочатку року дозволило "Укрзалізинці" закрити залізничний маршрут "Харків-Ужгород", який єдино сполучав Закарпаття зі сходом України, а  напередодні періоду літніх відпусток, так само без жодного спротиву дозволило перенаправити на Крим один з двох потягів, що з'єднували Ужгород зі столицею.

 

Тепер квитки до Ужгорода стали проблемою і туристи закономірно переорієнтувалися на більш доступні з точки зору транспорту регіони.

 

Чим це обернеться туристичному ринкові краю, побачимо вже ближчим часом.

26.06.2013

Косово з 1 липня вводить візи для українців

Косово з 1 липня запроваджує візовий режим для громадян України та ще низки держав.

 

Про це заявив директор департаменту інформаційної політики МЗС України Євген Перебийніс на брифінгу в Києві у середу, передає кореспондент Укрінформу.

 

"З 1 липня цього року для громадян низки держав світу, у тому числі України, встановлюється візовий режим в'їзду до Косово", - сказав він.

 

За його словами, українці зможуть оформити візу до Косово у дипломатичних представництвах країни в Угорщині, Болгарії та Македонії.

 

Водночас, як зазначив Перебийніс, громадяни, які мають діючу багаторазову Шенгенської візу, зможуть в'їзжати до Косова без попереднього оформлення окремої візи на період, що не перевищує 15 діб.

25.06.2013

Україна може прогодувати 600 млн людей – Козаченко

 

В Україні знаходиться понад чверть світового чорнозему, що дає нашій державі потенційні можливості прогодувати 600 млн людей.

Про це заявив президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко в ефірі програми "Економічне коло" Київської державної регіональної телерадіокомпанії - Центральний канал, передає кореспондент Укрінформу.

«27% світового чорнозему знаходиться в Україні. Світ зараз дуже потребує збільшення продовольства, і ніхто не може забезпечити настільки великий приріст, як Україна. У нас є потенційні можливості прогодувати 600 млн людей по всьому світу», - підкреслив Козаченко.

За його даними, щоб потроїти виробництво валової продукції, Україні потрібно близько $70 млрд.

«Щороку у сільське господарство по всьому світі інвестується $145 млрд – це прямі іноземні інвестиції. В Україні, щоб у цілому розбудувати сільське господарство і потроїти виробництво валової продукції, потрібно близько $70 млрд», - зазначив він.

Козаченко додав, що інвестувати в аграрний сектор України зацікавлені багато країн, серед яких Китай, Японія, арабські країни тощо. Водночас він зазначив, що для досягнення такого рівня інвестицій Україна має навести лад у судовій системі і монетарній політиці, активізувати боротьбу з корупцією

24.06.2013

Закарпаття онлайн

Дві дерев'яні церкви Закарпаття внесено до списку ЮНЕСКО

Загалом до списку ЮНЕСКО внесено 8 дерев'яних церков в українських Карпатах і ще 8 лемківських храмів у Польщі. Експерти ООН залишили за святинями оригінальну назву – tserkva.

Повна назва об'єкту – "Дерев'яні церкви Карпатського регіону в Польщі та Україні" ("Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Poland and Ukraine").

Як зазначає Міністерство культури та національної спадщини Польщі, шлях вступу цих 16 дерев'яних церков до Списку був непростим. Поруч із польською стороною над проектом з 2009 року активно працювали українські інституції, зокрема Державний історико-архітектурний заповідник у Жовкві та Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури України.

До списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО увійшли вісім об'єктів на території України  та вісім - на польській території. Зокрема, церква святого Юрія у Дрогобичі (Львівська обл.; II пол. XVII ст.), церква Пресвятої Трійці у Жовкві(Львівська обл.; 1720 р.), церква Собору Пресвятої Богородиці у Маткові(Львівська обл.; 1838 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці у Нижньому Вербіжі(Івано-Франківська обл.; 1808 р.), церква Зішестя Святого Духа у Потеличі(Львівська обл.; 1502 р.), церква Зішестя Святого Духа у Рогатині (Івано-Франківська обл.; поч. XVI ст.), церква Собору святого Архангела Михаїла в Ужку (Закарпатська обл.; 1745 р.), церква Вознесіння Господнього в Ясіня (Закарпатська обл.; 1824 р.).

Дерев'яні церкви, розташовані на теренах Польщі теж, по суті, є українськими. Вони відповідають унікальній українській традиції та свого часу використовувалися (або й використовуються) нашими земляками: церква святого Архангела Михаїла у Брунарах (Малопольське воєводство; 1830 р.), церква святої Параскеви у Квятоні (Малопольське воєводство; 1810 р.), церква Покрови Богородиці в Овчарах (Малопольське воєводство; 1653 р.), церква святого Якова в Поворознику (Малопольське воєводство, XVII ст.), церква святої Параскеви в Радружі (Підкарпатське воєводство; 1583 р.), церква святого Архангела Михаїла в Смільнику (Підкарпатське воєводство; 1791 р.), церква святого Архангела Михаїла в Туринську (Підкарпатське воєводство; 1803 р.), церква Різдва Пресвятої Богородиці в Хотинці (Підкарпатське воєводство; 1731 р.).

Вони репрезентують культурну виразність чотирьох етнографічних груп, а також декоративні й технічні характеристики, яких вони досягли свого часу."Розташовані біля східного кордону Східної Європи, транснаціональні об'єкти налічують 16 tserkvas, побудованих із горизонтальних дерев'яних колод між XVI і XIX століттями громадами православної та греко-католицької конфесій.

Tserkvas – це спадок окремішньої будівельної традиції, що корениться в православній церковній архітектурі, в якій переплітаються елементи місцевої традиції і символічні посилання на космогонії власної громади", – йдеться в офіційному повідомленні на сайті ЮНЕСКО.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень