20.06.2013

Новини Посольства

Зустріч дипломатів Посольства з головою Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини П.Соколом

18 червня 2013 року відбулась зустріч радника Посольства В.Ю.Усатого з головою Центральної ради Союзу русинів-українців Словаччини П.Соколом.

 

Зустріч була присвячена обговоренню нагальних питань діяльності української національної меншини Словаччини та процесу здійснення ремонтних робіт приміщень Центру української культури в м.Пряшів.

 

В ході зустрічі також відбувся обмін думками щодо комплексу питань культурно-гуманітарного співробітництва та подальшого розвитку співпраці з Союзом русинів-українців СР.

 

П.Сокол також інформував щодо процесу ремонту приміщень Центру.

 

П.Сокол був поінформований про виділення МЗС України Союзу русинів-українців СР фінансових коштів на проведення ремонту приміщень Центру у ц.р.

 

Проведення зустрічі дало можливість обговорити проблемні питання у галузі задоволення культурно-освітніх потреб закордонних українців Словаччини та виробити механізми їх вирішення.

19.06.2013

Новини Посольства

Президент взяв участь у роботі 18-го Саміту глав держав Центральної Європи

 

 

Президент України Віктор Янукович  взяв участь у роботі 18-го Саміту глав держав Центральної Європи, що відбувся у столиці Словацької Республіки -  м. Братиславі 12 червня ц.р. Саміт був присвячений темі «Стратегії зростання для посткризового відновлення».

 

Виступаючи на пленарному засіданні 18-го Саміту глав держав Центральної Європи у Братиславі Президент України Віктор Янукович заявив, що продовження процесу розширення Європейського Союзу, з перспективою включення України до єдиного європейського простору, є важливим інструментом подолання існуючої світової фінансово-економічної кризи.

 

Віктор Янукович також висловив переконання, що для відновлення економічного зростання потрібні єдність, взаємна довіра і скоординовані зусилля усіх держав континенту - як членів Євросоюзу, так і тих країн, які поки перебувають поза його межами.

 

 «В останні роки Україна брала участь у важливих багатосторонніх процесах та довела свою здатність ефективно співпрацювати у широкому європейському контексті», - сказав Віктор Янукович, виступаючи на пленарному засіданні 18-го Саміту Глав держав Центральної Європи у Братиславі.

 

Президент нагадав про успішність головування України в Комітеті міністрів Ради Європи у 2011 році та в Центральноєвропейській ініціативі у 2013 році. «Цього року ми впевнено працюємо на чолі ОБСЄ», - підкреслив Глава держави.

 

У своєму виступі Президент України Віктор Янукович наголосив, що реформування та модернізація України відбуваються за європейськими стандартами: «Курс реформ власне підпорядкований загальній меті нашої євроінтеграції - забезпечити громадянам України європейські умови і рівень життя»

 

«Така робота дозволяє нам практично реалізовувати свою європейську сутність, робити свій конкретний внесок у зміцнення і об’єднання Європи», - сказав Віктор Янукович. Президент нагадав, що у 2012 році Україна спільно з Польщею успішно провела Чемпіонат Європи з футболу. «Ця подія, яка вперше відбувалася у Східній Європі, стала черговим потужним кроком до єднання європейських народів», - зазначив він.

 

У рамках Саміту відбулася низка двосторонніх зустрічей Президента України з главами держав Центральної Європи.

 

Питання європейської інтеграції було головним під час зустрічей Президента України Віктора Януковича на Саміті глав держав Центральної Європи. «Центральне питання, яке сьогодні обговорювалося, - це питання європейської інтеграції, і в загальному плані на Саміті, і в питаннях двосторонніх переговорів», - зазначив Президента України під час зустрічі з журналістами у Братиславі.

 

Глава держави підкреслив, що європейська інтеграція є стратегічною метою України, що закріплено в Законі про засади внутрішньої та зовнішньої політики.

 

Під час 18-го Саміту глав держав Центральної Європи Україна не почула жодних зауважень щодо своїх євроінтеграційних устремлінь. «Ми сьогодні не почули від жодної країни негативного ставлення до євроінтеграційних прагнень України чи невиконання Україною тих чи інших критеріїв. У нас є домашнє завдання і робота, яку ми повинні виконати до листопада», - сказав Глава держави.

 

Водночас він наголосив, що Україна вже зараз працює над імплементацією законів, прийнятих у рамках реформ, які наближають країну до європейських стандартів.

 

«Ми знаємо, що все, що ми робимо, ми це робимо заради самих себе, заради України, заради того, щоб Україна піднімала рівень економіки і на основі цього - рівень життя людей. Все, що торкається людини, її прав, соціальних стандартів - це головна мета, яку ми ставимо перед собою», - підкреслив Президент.   

19.06.2013

Закарпаття онлайн

І Фестиваль української культури у Чехії організували закарпатець і чешка

 

Організатори фестивалю, що відбувся 15-16 червня – виходець із Закарпаття Ярослав Шаталін та чешка, Зузанна Паулінська, український філолог за фахом – поставили за мету відкрити чехам Україну як націю з багатою культурою, країну з великою історією та талановитими людьми. В надзвичайно гарному гірському місці, серед височенних зелених смерек турбаза у Велких Карловіцах на два дні перетворилася на містечко, де люди ходили у вишиваних сорочках, готували українські страви, співали та танцювали українські пісні та танці, розмовляли української мовою.

 

Чого гріха таїти,  українці для чехів – тільки заробітчани в пошуках роботи, аби прогодувати сім’ю.  Щоб спростувати таке враження, до Чехії приїхали  фольклорні колективи з Львівської області. Вразила всіх жіноча капела бандуристок «Червона калина», вокальний квартет «Пори року» та ще дитячі вокальні та танцювальні колективи. З міста Брно завітав співочий колектив «Сударушка», який складається з жінок, які там давно живуть і працюють.

 

Закарпаття також представило свої творчі надбання. Це два колективи з Ужгородського районного будинку культури: народний інструментальний ансамбль «Рапсодія» (керівник Леся Дубенко), вокальний ансамбль «Арніка» (керівники Леся Дубенко та Софія Рябець) та Іванна Білак, учениця дитячої музичної школи м. Ужгорода ім. П. Чайковського (клас викладача Валентини Зелінки).

 

Особливо сподобалися гостям фестивалю запальні закарпатські пісні у виконанні учасниць з «Арніки», такі як «Іванку, Іванку», «Через нашоє село», «Тиха вода», «Ой летіли гусоньки» та інші. А ансамбль «Рапсодія» настільки будоражив публіку своїм виконанням, що музикантів декілька разів викликали на біс.

 

Два дні поспіль лунали українські мелодії, пісні та дивували тамтешніх чехів, які, смакуючи голубцями та борщем, весело пританцьовували. А ще з цікавістю спостерігали, як ввечері запалювали ватру і довго ще заслуховувалися нашими піснями.

 

Відвідала фестиваль і Тетяна Горупович, віце-консул посольства України в м. Брно.

 

Учасники закарпатської делегації до Чехії дякують ініціатору поїздки – Крістіні Матті, журналістці М-студіо – за вмілу організацію та Ярославу Шаталіну за запрошення. Адже колективи мали змогу не тільки показати своє мистецтво, цікаво поспілкуватися з колегами, новими друзями, але й  по дорозі до Велких Карловіцах милуватися величними Татрами.

12.06.2013

Smutné výročie rozhlasovej budovy v Prešove

 

        ... a smutný výsledok. Tak by sa dalo charakterizovať, čo sa udialo pred desiatimi rokmi a toho súčasný dôsledok. Mám na mysli rozhodnutie vtedajšieho ústredného riaditeľa Slovenského rozhlasu (SRo) Jaroslava Rezníka prestať využívať pre potreby vysielania účelovú budovu rozhlasu v Prešove. Jednoducho vyradiť z činnosti objekt postavený presne na ten účel a odovzdaný do užívania v r. 1986. V budove sídlila Hlavná redakcia národnostného vysielania (HR NEV) SRo v Prešove, ktorá v roku 2003 pripravovala relácie v šiestich jazykoch národnostných menšín. A táto redakcia bola po svojom presune do Košíc zrušená. Práve obavy z toho, že vývoj pôjde presne takým smerom, viedli k tomu, že sa proti kroku Rezníkovho vedenia SRo konala petičná akcia, jej organizátorom sa podarilo zozbierať vyše dvadsaťtisíc podpisov, no nepresadili návrat do pôvodného stavu.

K protestujúcim sme sa pridali aj my vo výbore Regionálnej organizácie SSN v Prešove. Napísali sme list s obavou o osud zamestnancov, zväčša členov SSN, ale aj o celkové mediálne prostredie v treťom najpočetnejšom meste na Slovensku – adresovali sme ho prezidentovi, predsedovi parlamentu, premiérovi a predsedovi príslušného výboru Národnej rady SR. Mňa ako predsedu RO prijal akurát predseda parlamentného výboru Ferdinand Devínsky, ale nedával nádej na zmenu rozhodnutia.

Tak sa aj stalo. Prehrali sme tento zápas. Ľudia, ktorí pracovali na rozličných postoch v Prešove, a bolo ich, ak sa nemýlim, 35, dostali ponuku prejsť do Košíc alebo jednoducho zbaliť sa a ísť o dom ďalej. Nemusíte hádať, ktorá možnosť prevládla. Demontáž techniky na režijnom pracovisku a v nahrávacom štúdiu č. 1, vybavenom modernými prístrojmi, sa skončila v júni 2003. V tom mesiaci presťahovali do Košíc aj celú fonotéku prešovského rozhlasového štúdia, budovanú hneď krátko po druhej svetovej vojne.

        Budovu sa dlho nedarilo predať (spočiatku za 35 miliónov Sk), od septembra 2003 bola úplne uzavretá, až Rezníkova nástupkyňa Miloslava Zemková našla po viacnásobnej verejnej súťaži kupca v osobe svojho exmanžela – vtedajšieho (i dnešného) primátora mesta Prešov Pavla Hagyariho. Ten sa k vlastníctvu nehnuteľnosti priznal na tlačovej besede v Prešove 30. januára 2007 v odpovedi na moju otázku ako spravodajcu TASR v Prešove, že „je jedným zo spoločníkov firmy, ktorá kúpila vo verejnej súťaži budovu Slovenského rozhlasu v Prešove“. Kupcom bola firma Direct Investments, s. r. o. Podľa obchodného registra sídlila v Bratislave a bola doň zapísaná 16. augusta 2006. Spoločníkmi boli ďalší traja muži. Kúpna zmluva na nehnuteľnosť bola uzavretá v novembri 2006 a „vklad nového vlastníka do katastra bol vykonaný v januári 2007“, tak znela odpoveď vedenia SRo k podrobnostiam. Ani ono, ani Hagyari nespresnili, za akých podmienok a za akú sumu objekt získali. Pavol Bogdan, jeden z bývalých redaktorov HR NEV a člen vedenia, mi vtedy povedal, že účtovná hodnota budovy pri jej dočasnom uzatvorení bola 5 miliónov slovenských korún. Podľa jeho informácií nový kupec ju získal za 15 miliónov korún.

Primátor Prešova vtedy informoval, že po obnove priestorov „za pár rokov“ by mal byť v nich hotel. Lenže: píše sa rok 2013 a z fotografie je zrejmé, že k fungujúcemu hotelu má táto stavba ďaleko. Nielen to, stavenisko je obkolesené polorozpadnutým plotom, chýbajú akékoľvek informácie o stavbe a po Prešove sa rozpráva, že P. Hagyari už nie je vlastníkom budovy. Smutno-trpko skončil novodobý desaťročný príbeh rozhlasového objektu v Prešove. A najmä ľudí, ktorí v ňom pracovali.

 

                Jozef Jurčišin

            FÓRUM, mesačník Slovenského syndikátu novinárov, ročník XXIV, č.6/2013

11.06.2013

Шануймо минуле, скріплюймо майбутнє!

Українці Австралії відзначили 65-річчя поселення

 

З великим успіхом  та почуттям задоволенням закінчився XIV Здвиг українців Aвстралії, який відбувся 7 - 9 червня  2013 в Cіднеї. Цим Здвигом відзначено 65-ліття поселення українців в Aвстралії. Цікава та різноманітна програма, багато молоді, родин та старших членів спільноти, переповнені зали під час трьох днів, велике число учасників та гостей були показниками успішного свята українців Aвстралії.

В програмі брали участь представники та мистецькі колективи  Західної Aвстралії, Вікторії, Квінсленду, Канберри, Південної Aвстралії, Тасманії,  гості з України - Михайло Вишиванюк, голова державної адміністрації Івано-Франківщини та гурт «Гуцулки», режисер Олесь Янчук з Києва, Орися Трач з Канади, оркестр «Тут і Там», Оксана Василик та інші.

Понад 30 представників Федерального, Cтейтового урядів, міських рад та етнічних груп були свідками багатої мистецької програми в Ратушному будинку Cіднею.

На адресу організаторів свята надійшли вітання від  прем’єр-міністра Aвстралії, лідера Федеральної опозиції, міністра закордонних справ України, Cвітового конгресу українців та  інших установ і організацій. Висвітлення фільмів, виставки, майстерні, шкільна та дитяча програма, ватра, показові лекції, робочі групи, фільмовий фестиваль  та інші зайняття наповнили триденну програму.

«Наш Здвиг проходив під гаcлом Шануймо минуле, скріплюймо майбутнє! Тому віддаємо честь основоположникам, будівничим та працівникам в різних сферах цієї громади. Cьогодні застановляємося над нинішнім станом, працюємо, щоб завтра далі існувала  ця здорова, сильна спільнота, яка далі буде втримувати  цінні вартості - Віру та любов  до Бога, служіння Україні та Aвстралії, бути активними та корисними, як особистості, як родини, як спільнота, як народ. A за те кожний мусить нести відповідальність», - сказав голова Cоюзу українських організацій Австралії Cтефан Романів.

 

Cоюз українських організацій Австралії

11.06.2013

75 років тому в Польщі руйнували православні церкви

 

Від середини травня до 16 липня 1938 р. (через 950 років від хрещення Київської Русі) на Холмщині та Південному Підляшші християнська Польща зруйнувала 91 церкву, 10 каплиць, 26 домів молитви – разом 127 святинь. Крім того, 3 церкви були передані римо-католикам, а 4 храми стали трупарнями. «Десять років пізніше (1947 р. – Я. П.) нікому було плакати за своїми святинями» (д-р Григорій Купріянович).

 

Руйнування церкви у селі Крилові. Архівне фото з сайту www.cerkiew1938

Початки цих подій сягають 1919 р., коли голова польської держави підписав Декрет про примусову державну адміністрацію (пол. Dekret w przedmiocie przymusowego zarządu państwowego), яким відібрав у Православної церкви право розпоряджатися своїм майном. Римо-католицька церква стихійно забирала православні храми: навіть там, де не було римо-католиків. Тоді саме православні втратили собор Різдва Пресвятої Богородиці в Холмі. Міністерство віросповідань і громадської освіти 1923 р. вирішило передати Римо-католицькій церкві монастир Св. Онуфрія в Яблочині, але цьому спротивився люблинський воєвода. Почалася хвиля руйнування церков у всій Польщі. До 1929 р. на Холмщині та Південному Підляшші 165 святинь стали римо-католицькими костелами, 96 – закрито, 24 – спалено, 25 – розібрано, 4 стали школами, а одна – звичайним будинком. Уся акція була драматичною, парафіяни захищали свої церкви, траплялися погроми та побиття селян. Акцію обґрунтовано тим, що нібито відбирають колишні латинські й уніатські храми. Відтак польська адміністрація 1929 р. вирішила ще знищити «непотрібні» святині. Але після протестів ієрархії Православної церкви, вірян та українських депутатів Сейму Польщі акцію припинили. Однак за той час були зруйновані 23 храми.
               Щоб закріпити національну й державну єдність багатонаціональної ІІ Речі Посполитої, влада вирішила полонізувати Холмщину і Підляшшя. На таємному з’їзді в Люблині в січні 1935 р., присвяченому українській меншині в Люблинському воєвідстві, вирішено, що треба сполонізувати Холмщину, а до цього треба використати Православну церкву.
                Люблинський воєвода сказав знаменні слова: «Роль Церкви мусить відповідати польським державним інтересам, а отже бути чинником, який діє в дусі цих інтересів, пов’язувати громадян передовсім з польською державою, а стосовно Люблинщини мусить бути чинником полонізації. Ми прагнемо полонізації православ’я». Для цього державна адміністрація 11 грудня 1936 р. утворила Координаційний комітет при Командуванні округи корпусу № 2 (Люблин). Командиром акції на Люблинщині став ген. Брунон Ольбрихт, який дав доручення створити план дій. Цей план отримав назву: «Основні директиви щодо полонізації Холмщини». Головним принципом акції була промовиста теза, що «всі православні Холмщини – це зросійщені (пол. zruszczeni – Я. П.) поляки, які через утиски загарбників відійшли від польськості», тому тепер треба їх повернути на лоно польського народу.
                  Наприкінці 1937 р. акція повернення до католицизму почалася… на Волині, у прикордонній зоні. На Холмщині та Південному Підляшші вона почалася 1938 р.
Акція мала йти двома шляхами: 1) «повернення до віросповідань своїх батьків, тобто конверсії з віросповідання й обрядів нелатинських на віросповідання й обряд римо-католицький»; 2) «полонізація православ’я – уведення польської мови до літургічного та щоденного життя Православної церкви, створення й підтримка руху православних поляків».

 

У період Великого посту і Великодня закривали позаштатні й нелеґальні храми, почалися утиски священиків, щоб проповіді були виголошувані польською мовою, почалося залякування православних мирян – бойові дружини вибивали вікна, місцева адміністрація шантажем вимушувала зміну віросповідання, у присутності військ та керівників місцевої адміністрації організовано офіційні масові урочистості переходу православних на католицизм: римо-католицький священик «приймав» застраханих селян у лоно Римо-католицької церкви.
              Знесення храму здійснювали місцеві координаційні комітети. Розбирання церков організовували управи ґмін за доручення повітових старостів. Руйнування храмів проводили команди пожежників, в’язні, військові формування саперів, найняті робітники під охороною війська або поліції, яка часом прибувала з собаками. Поліцаї найчастіше були озброєні в палиці або карабіни. Учасники акції разом з представником місцевої влади переважно приїжджали в село вранці, а навіть зрідка вночі.
Залякані селяни почувалися безпорадними і не могли захистити своїх святинь. Лише з жахом і риданням спостерігали процес руйнування, безрезультатно намагалися переконати службовців, щоб вони відмінили рішення. У кільканадцяти випадках віряни старалися захищати храми, стерегли вночі свою церковку й молилися. Поліція з використанням собак, ґумових палиць, карабінів з багнетами брутально розганяла зібране населення.

Протести і прохання Православної церкви до влади не принесли очікуваного результату. Митрополит Діонісій 6 липня в телеграмі особисто благав прем’єр-міністра Феліціана Славоя-Складковського і маршалка Едварда Ридз-Сміґлого «припинити руйнування домів Божих». Протестували українські депутати, польські інтелектуалісти (наприклад, Станіслав Цат-Мацкевич). Протестували православні в Західній Європі, Канаді, США і навіть у СРСР. Мали місце також звернення в цій справі дипломатичними каналами. На захист церков виступив греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, але, на думку Г. Купріяновича, обґрунтування було двозначне, тому що митрополит журився, що православні, які могли б перейти в католицтво, тепер будуть ненавидіти цю конфесію.
             Хоч західна преса про згадану подію багато писала, то польська мовчала, придушена цензурою.
             Проф. Тадеуш Хшановський написав промовистий спогад про ці події: «І з того часу зберігся в мене такий епізод: батько з пурпуровим обличчям кричить, хоч йому не можна було нервуватися, бо мав тяжку хворобу серця, але тоді саме кричав на уряд, на Славоя і на Мосцицького (президента ІІ РП – ред.), і навіть на Ридза, хоч мене вчили в школі, що вони мудрі й добрі, тож я переляканий слухав, як він пророкує, що нас тут русини виріжуть, без тіні милосердя виріжуть, що нам цього ніколи не забудуть».
Про це все (і ще більше) говорив Г. Купріянович на відкритті виставки про руйнування церков, організованій у першій половині травня в Центрі православної культури ім. Кирила і Мефодія у Варшаві. Більше матеріалів дивіться на сторінці: www.cerkiew1938.pl .

 

Ярослав Присташ
 Наше Слово, № 22/ 2013

            (Варшава)

11.06.2013

В Ужгороді студенти будуть вивчати чеську мову і літературу

 

У цьому році вперше в Ужгородському національному університеті (УжНУ) оголошується набір студентів на спеціальність «Чеська мова та література» при кафедрі словацької філології.

20 років минає з часу відкриття словацького відділення  на філологічному факультеті УжНУ. Сьогодні кафедра словацької філології - потужний центр словакістики в Україні.

Колектив кафедри має високий науково-педагогічний рівень. Кафедра має значний  досвід у викладанні слов'янських мов, що й  дозволило успішно пройти ліцензування  нової спеціальності «Чеська мова та література».

З перших днів навчання першокурсники інтенсивно будуть вивчати  сучасну чеську мову з лектором Р. Жілаковою, направленим  на кафедру  Міністерством освіти Чеської Республіки. Починаючи з другого курсу, всі базові лінгвістичні та літературознавчі дисципліни будуть викладатися чеською мовою.

Протягом  навчання студенти будуть мати можливість багаторазово побувати  в Чеській Республіці ― на включеному семестровому навчанні в чеських університетах,  а також на різних видах практик.

Спеціальність  філолога-богеміста за сучасних умов дозволить  випускникам працювати у школах, університетах, гімназіях,  приватних підприємствах,  туристичних фірмах. 

11.06.2013

Підручники для української меншини

 

 

Донедавна виданням підручників з української мови, якими користуються українські школи в Польщі та пункти навчання української мови, займалося Шкільне та педагогічне видавництво (пол. Wydawnictwа Szkolne i Pedagogiczne), проте воно вже не хоче цього робити. У Міністерстві національної освіти Польщі (пол. MEN) вважають, що тепер виданням таких книжок повинно займатися українське видавництво «Тирса». Можливо, так було б найкраще, – проте до сьогодні відомство ні з ким не обговорило механізму, за яким мало б це відбуватися.

 

Про ідею підготовки і видання підручників для української меншини розказала на березневому засіданні спільної комісії уряду та національних і етнічних меншин Ґражина Плошайська – відповідальний за освіту меншин експерт Міністерства національної освіти. У ході засідання вона заявила: логічно було б, якби цим займалося видавництво «Тирса».

«Це було б найбільш зрозуміло, що для української меншини видавати підручники мало б українське видавництво», – наголошувала Ґ. Плошайська.

Тема видання «Тирсою» підручників повертається знову. Про це мовилося ще 2005 р., але відтоді представники Міністерства освіти не організували жодної робочої зустрічі з представниками ОУП і видавництвом «Тирса», на якій обговорили би принципи співпраці.

– Просто міністерство зайнялося справою таким чином, щоб нею не зайнятися, – коментує Стефанія Лайкош, голова Управи видавництва «Тирса».

На сьогодні відомо лише те, що видавець щойно після підготовки підручника до друку, може звернутися до Міністерства освіти з проханням надати дотацію на його видання. Тобто до цього часу книжка мусить бути написана, відредаґована та графічно опрацьована на власні кошти.

– Такий підручник часом готується понад рік, отже ми ще перед випуском мусили б мати гроші, щоб заплатити авторам за його опрацювання, заплатити людям, які графічно оформлюють книжку, а є ще багато інших витрат. Ми не маємо грошей, щоб заздалегідь платити за його підготовку, а щойно потім звернутися по дотацію. Просто ми – замале видавництво, – пояснює С. Лайкош.

31.05.2013

«Свобода» має намір підтримувати закордонне українство

 

29 травня 2013 року народний депутат України, уповноважений представник Всеукраїнського об'єднання «Свобода» на Закарпатті Валерій Черняков провів зустріч із директором Інституту україністики імені Михайла Мольнара Ужгородського національного університету, професором, доктором філологічних наук Любомиром Белеєм. Присутніми були також голова Закарпатської обласної організації ВО «Свобода» Олег Куцин та його заступник Ігор Ващенко.

Під час зустрічі було обговорено ряд питань щодо розвитку української мови на Закарпатті та можливості підтримки українських наукових центрів за кордоном.

«Забезпечення підтримки українських громад у сусідніх Угорщині, Словаччині, Чехії, Румунії, Польщі, Сербії нині є надзвичайно актуальним питанням. До прикладу, українці у Східній Словаччині, де вони є автохтонним населенням, переживають четверту хвилю асиміляції внаслідок розколу на русинів-українців та русинів. І це відбувається тоді, коли у Свиднику в складі Словацького національного музею  діє найстаріший за межами України Музей української культури та кафедра україністики Пряшівського університету», – наголосив  Любомир Белей.

У ході зустрічі Валерій Черняков та Любомир Белей обговорили можливості підтримки центрів україністики за кордоном. Йдеться, зокрема, про участь у науково-практичних конференціях, підготовку актуальних публікацій із питань мовної політики та забезпечення підтримки літературних україномовних видань. Також під час зустрічі було обговорено так звану проблему «політичного русинства» на Закарпатті, яке, без сумніву, привнесено із-за меж України. Зокрема наголошено на мовній нормі, яку на Закарпатті деякі політикани підмінюють «язичієм», називаючи це окремою «русинською мовою».

«Підтримка українських громад за кордоном, сприяння їм у збереженні української мови і культури має бути невідкладною, послідовною та постійною. Будемо шукати шляхи підтримки українців за кордоном як на політичному, так і на законодавчому рівні», – наголосив Валерій Черняков.

 

Прес-служба Закарпатської обласної організації ВО «Свобода».

        ВО «Свобода», Закарпаття онлайн.Політичні партії

30.05.2013

УНІАН

Експерт думає, що наданням Україні статусу наглядача в МС Росія маскує свій провал

Експерт думає, що надання Україні статусу наглядача в Митному союзі є свідченням маскування провалу.

Надання Україні статусу спостерігача у Митному союзі – це інформаційна операція із прикриття крупного провалу російської дипломатії, оскільки російській стороні не вдалося переконати Україну змінити інтеграційний курс. Про це в ефірі «5 каналу» заявив політичний експерт Центру передових правових ініціатив Андрій Дорошенко.

«Ми є свідками певної інформаційної операції прикриття крупного провалу російської дипломатії. Правильно було сказано про те, що 2 роки ми обстоювали формулу «3+1», яка передбачає, що Україна за жодних обставин не вступить до Митного союзу, а буде іти і рухатися до Європейського союзу. Мова йде про те, що два роки фактично торгувалися і з Європою, і з Росією – це нормально. І ось нарешті створилася ситуація при якій стало очевидно, що в листопаді 2013 року Угода про асоціацію з ЄС скоріше за все буде підписана, таким чином в уявлені громадської думки світу буде ситуація, що Росія програла Україну, що Україна пішла до Європейського союзу. Звичайно, що за цих обставин російська адміністрація була змушена терміново щось видумувати і тому пішла на погодження статусу спостерігача – це наш успіх», – заявив Дорошенко.

29.05.2013

В Ужгороді відбулася зустріч з українським поетом зі Словаччини Йосифом Збіглеєм

 

 

У рамках ужгородського книжкового фестивалю-ярмарку «Книга-ФЕСТ» в Закарпатській обласній науковій універсальній бібліотеці відбулася зустріч з одним із найвідоміших українських поетів Словаччини Йосифом Збіглеєм.

 

Почесний гість ярмарку мешкає в  невеличкому містечку Михайлівці неподалік словацько-українського кордону (за 30 км від Ужгороду), але в Україні буває рідко.  Тож спілкування з самобутнім літераторам стало  приємним подарунком для шанувальників поезії.

Народився Йосиф Дмитрович 13 березня 1938 р. у с. Стебник Бардейського округу  на Пряшівщині (Словаччина). Цього  року відзначив своє 75-річчя. За фахом лікар, закінчив медичний факультет Кошицького університету (1961). Є членом Спілки українських письменників Словаччини. У його доробку налічується 17 поетичних збірок, з яких дві – перекладено словацькою мовою, одна - чеською. Наразі вже готовий сигнальний примірник 18-ої книжки, але поет її ще не бачив.

Знаний літературознавець Дмитро Федака охарактеризував Йосифа Збіглея як оригінального і своєрідного творця, що працює у верлібровій поезії. Відзначив, що друкується поет з 1955 р. (вже 58 років!). Спочатку свої вірші підписував  псевдонімом Йосип Дуброва. У житті, зауважив закарпатець, пан Йосиф  скупий на слова.

 

Скромний гість дійсно виявився небагатослівним.  Про себе один із найвідоміших українських поетів Словаччини розповів коротко. Не любить товстих книжок. Книжка має бути тонкою, щоб читач прочитав її на одному диханні. Не користується Інтернетом і мобільним телефоном. Не має навіть друкарської машинки, пише від руки. Свої вірші не читає на публіці, бо вважає що читач має з ними ознайомитися сам. Але для ужгородців зробив виняток, зацитувавши пару рядків. На питання «Чи читає сучасні українські книжки і які?»  відповів, що їх майже нема у Словаччині, тому читає те, що передають друзі із Києва та Ужгорода.

 

Оксана Чужа, Ужгород

29.05.2013

Українці Словаччини просять владу країни підтримати підписання Угоди про асоціацію Україна-ЄС

 

           

Представники провідних українських громадських організацій Словаччини звернулися до державних органів Словаччини із закликом підтримати підписання Угоди про асоціацію між Україною і Євросоюзом.

Про це йдеться у зверненні центральної ради Союзу русинів-українців Словацької Республіки (ЦР СРУСР) та Словацько-українського товариства (СУТ), повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу.

"Ми - громадяни Словацької Республіки української національності та представники провідних громадських організацій українців Словаччини - закликаємо відповідні офіційні органи державної влади Словацької Республіки підтримати підписання Угоди про асоціацію між Україною і ЄС у ході Вільнюського саміту Східного партнерства в листопаді 2013 року", - наголошується у зверненні, підписаному головою ЦР СРУСР Петром Соколом та головою СУТ Михайлом Чорним.

Зазначається також, що практично відразу після отримання незалежності Україна "прагнула возз'єднатися з єдиною родиною європейських народів". Перераховуючи здійснені Україною на цьому шляху заходи та "комплекс принципових кроків системного реформування", автори звернення підкреслюють, що "Україна впритул підійшла до можливості реалізувати свій історичний шанс на зближення з Європою та входження у вільний європейський демократичний простір шляхом підписання з Євросоюзом Угоди про асоціацію".

Водночас у зверненні наголошується на необхідності лібералізації візового режиму з боку Євросоюзу для громадян України, доцільності продовження кроків з передачі словацькою державою її інтеграційного і трансформаційного досвіду українській стороні.

"У цілому ми, українці Словаччини, вважаємо, що засадним підгрунтям співробітництва української та словацької держав є їхній спільний та взаємомідтримуючий шлях добробуту, шлях об'єднання і солідарності, шлях свободи і демократії, по якому йдуть народи європейського континенту", - йдеться у зверненні.

 

Степан Ваш, БУДАПЕШТ. 23 травня 2013 року.

27.05.2013

Prezident I. Gašparovič udelil Bartolomejovi I. Rad bieleho dvojkríža

 

TASR

Toto vysoké vyznamenanie bolo patriarchovi udelené za mimoriadny osobný prínos k porozumeniu medzi národmi a za šírenie dobrého mena SR v zahraničí.

 

Bratislava 27. mája (TASR) - Duchovného vodcu pravoslávnych kresťanov, ekumenického patriarchu Bartolomeja I., ktorý je na trojdňovej návšteve Slovenska, dnes prijal prezident SR Ivan Gašparovič. Pri tejto príležitosti udelil Bartolomejovi I. štátne vyznamenanie Rad bieleho dvojkríža II. triedy.

 

Ako zdôvodnil riaditeľ Kancelárie prezidenta SR Ján Šoth, toto vysoké vyznamenanie bolo patriarchovi udelené za mimoriadny osobný prínos k porozumeniu medzi národmi a za šírenie dobrého mena SR v zahraničí.

 

Návšteva konštantinopolského arcibiskupa sa koná v jubilejnom roku 1150. výročia príchodu sv. Cyrila a Metoda na Veľkú Moravu a je súčasťou osláv prijatia kresťanstva slovanskými národmi. Patriarcha Bartolomej I. je prvý z hierarchov pravoslávnej cirkvi. Pozornosť nedávno vyvolala jeho historická účasť na inaugurácii pápeža Františka I. "Usiluje sa o vydávanie kresťanského svedectva lásky a porozumenia. Na celom svete je známy svojou službou pri zachovávaní celistvosti stvorenia vyvíjaním rôznych aktivít, ktoré slúžia k osvete správneho vzťahu človeka k Bohu, blížnemu a stvoreniu," informoval hovorca Pravoslávnej cirkvi na Slovensku Milan Gerka.

 

Sídlom Bartolomeja I. je Istanbul, bývalý Konštantinopol, patriarcha je etnický Grék a občan Turecka.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Цей веб–сайт

Архів новин

• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень