УКРАЇНЦІ СЛОВАЧЧИНИ

СВІТ В УКРАЇНСЬКО-СЛОВАЦЬКИХ КОЛЬОРАХ

 

15 червня 2018 р., в перший день 64 Свята культури русинів-українців Словаччини після дитячого змагання у малюванні на асфальті, бесіди з українськими письменниками в Піддуклянській бібліотеці та Школи народного танцю на пішохідній зоні в СНМ - Музеї української культури у Свиднику  відбулось відкриття виставки під назвою «Світ в українсько-словацьких кольорах».

У комплект виставки входять підібрані живописні твори представників русько-українського образотворчого мистецтва походженням із сьогоднішньої Закарпатської області України та Північно-Східної Словаччини, тобто територій, які на протязі століть, в рамках Угорщини, представляли спільний культурний простір.

Після закінчення Першої світової війни та виникнення Чехословацької республіки з’являються кращі умови і для розвитку русько-українського образотворчого мистецтва. Велика заслуга в цьому в нинішній Закарпатській області України належить двом видатним художникам – випускникам Академії образотворчого мистецтва в Будапешті – Йосифу Бокшаю та Адальберту Ерделі, а в області Північно-Східної Словаччини трьом митцям – Дезидерію Миллому, Єві Бісс та Михайлові  Дубаю.

До першопочатків формування русько-українського образотворчого мистецтва, крім художньої творчості поодиноких митців, залучаємо також заснування перших мистецьких об’єднань й підготовку перших образотворчих виставок. У 1921 р. в містах Берегово, Мукачево та Кошиці було влаштовано першу виставку закарпатоукраїнських та кошицьких художників. Після закінчення цієї виставки в містах Мукачево та Ужгород відновлює свою діяльність Клуб художників Підкарпатської Русі, члени якого у 1922 р. підготували виставку своїх творів. Великою подією в культурному житті не тільки Закарпаття, але й цілої Чехословаччини стала виставка під назвою «Мистецтво та побут Підкарпатської Русі», яку було відкрито в Празі навесні 1924 р. У 1931 р. з ініціативи Й. Бокшая та А. Ерделі було засновано «Общество діячів образотворчого мистецтва на Підкарпатській Русі», що об’єднувало митців не тільки Закарпаття, але й Пряшівщини. Обидва згадані митці були не тільки основними ініціаторами заснування наведеного «Общества», але працювали також педагогами в середніх школах Ужгорода та Мукачева, а в 1927 р. заснували Вечірню школу живопису. Завдяки ним на протязі 30-х рр. минулого століття в Ужгороді сформувалася закарпатоукраїнська живописна школа, основу якої, крім Й. Бокшая та А. Ерделі, творили також їхні учні, а саме В. Борецький, Е. Контратович, А. Коцка та З. Шолтес, до яких пізніше приєдналися Федір Манайло, Гаврило Глюк, Антон Кашшай та інші.

Перша визначніша подія в області культурного життя русинів-українців Північно-Східної Словаччини відбулась у 1927 р. В наведеному році в Пряшеві було  відкрито «1-шу Руську народно-культурну виставку», яку підготував Союз руських жінок. В 1933 р. закінчує навчання у Вищій школі художнього промислу в Празі та повертається до рідного краю Д. Миллий. У 1939 р. в Пряшеві поселяється М. Дубай та розпочинає тут свою діяльність також і Єва Бісс. Троє наведених митців у 1940 р. підготували спільну виставку під назвою «Виставка руських художників». У післявоєнний період до художнього життя русинів-українців Словаччини залучаються випускники Академії образотворчого мистецтва в Празі та Вищої школи образотворчих мистецтв в Братиславі – С. Гапак, І. Шафранко, М. Диць, А. Ґай, Ю. Кресила, М. Чабала та інші.

У виставку входить 35 живописних творів 16-и згаданих авторів. Всі виставлені картини були створені в період з 20-х по 80-і рр. минулого століття. Йдеться про період модерну, який на Заході відомий відкриттям та розвитком багатьох модерних художніх напрямів, намаганням стерти межу між мистецтвом та дійсністю, між художнім твором та життям, між художнім твором і ужитковим предметом, а також розривом із традиційним живописом.

Період модерну для русько-українського образотворчого мистецтва характерний критичним ставленням до тяжких життєвих умов селян у міжвоєнний період, засудженням трагічних подій Другої світової війни, а також зусиллям побудувати основи національного образотворчого мистецтва. Це зусилля проявляється у підвищеному інтересі художників до відображення краєвидів рідного краю, складовою частиною яких є часто старі господарські садиби або дерев’яні церкви та інтерес до повсякденного життя жителів рідного краю з його своєрідним фольклором.

З огляду стилістики виставлені твори є реалістичні, реалістичні з ліричним забарвленням та потягом до декоративного рішення картинної площі, або модерні, модерна форма яких заснована на баченій дійсності.

Всіх любителів образотворчого мистецтва повідомляємо, що виставка потриває до 30.9.2018 р. й сердечно запрошуємо на її огляд.

 

                                                                                 Ладислав Пушкар.

Народна культура облагороджує розум і серце людини

(Відбулось 64 Свято культури русинів-українців Словаччини)

 

На протязі трьох днів – від 15-го до 17-го червня  2018 року – за сонячної погоди у Свиднику  проходила найголовніша  акція  - 64 Свято культури русинів-українців Словаччини. Традиційно організує його Союз русинів-українців СР  у співпраці з містом Свидником, СНМ – Музеєм української культури та дальшими співорганізаторами.

Кульмінувало Свято у неділю, 17-го червня 2018 р.,  у післяобідній час програмою домашніх фольклорних колективів Повернення та програмою закордонних та домашніх гостюючих  колективів під назвою  Подарунок на закінчення.

Свято відкрив заступник голови Центральної ради СРУСР, голова організаційного комітету Павло Боґдан. Він, між іншим,  звернувся до глядачів в природному амфітеатрі міста Свидника  такими словами:

«Свято культури відзначаємо уже у шістдесят четвертий раз. Воно має свою довгу історію і ним не може похвалитися будь-хто. За ті дотеперішні 63 роки  тут на цій сцені ви побачили сотні інтересних програм, через неї протанцювали і на ній проспівали тисячі виступаючих, за якими треба бачити години і дні наполегливої роботи любителів фольклору, але також гордість на свої традиції і свій народ.

Якщо хтось у теперішній нелегкий час нехтує тими небувалими традиціями і роботою та натхненням наших попередників і організує контракції, де власна культура представляється у мінімальній мірі, то треба задуматись над щирістю їх задумів, які так чи інакше прямують до ліквідації тих традицій і того натхнення.

Колективи  народної художньої творчості  все ще вважають виступи на сцені Свята  завершенням своєї цілорічної наполегливої роботи. Але найголовніше на тому те, що ті люди зберігають і помножують традиції наших предків, виносять їх до майбутнього, показують, що ми не народ нізвідки, і що наші корені на тій території сягають  у сиву давнину і що ми маємо на що і на кого бути горді. І так наперекір усьому ми живемо і будемо жити. Історія нашого Свята, напевно, буде продовжуватися і надалі. Де і як – це питання майбутнього. Але ми і надалі маємо в намірі презентувати на цьому Святі нашу народну культуру у її найширшому діапазоні, у всіх її жанрах і формах».

Серед гостей були присутні депутат Пряшівського самоврядного краю, почесний консул України в СР Станіслав Обіцький, приматор міста Свидника Ян Голодняк і дальші представники міста,  один з організаторів традиційних Днів України в Кошицях,  директор об’єднання FEMAN  Едуард Бураш та дальші гості. Із закордонних гостей були присутні - делегація Об’єднання лемків у Польщі  на чолі з Василем Шлянтою, представники Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації (Ужгород), а делегацію Союзу русинів українців Сербії очолив Йоаким Грубеня.  На Свято завітали представники  Посольства   України в СР - радник Олександр Цупренко та перший секретар  Світлана Гончаревська. Лист-вітання Святу надіслав Надзвичайний і Повноважний посол України в СР Юрій Мушка.

Свято культури розпочалось у п’ятницю, 15 червня, вранці малюванням на асфальті. Змагались команди дітей  дитсадків та основних шкіл міста Свидника.

Після цього в Піддуклянській бібліотеці у Свиднику відбулась бесіда з українським  літературознавцем Данилом Ільницьким (1986 р.н.), який розповів  про сферу своїх наукових зацікавлень, до якої належить  історія української літератури, художня та інтелектуальна творчість   Богдана Ігоря Антонича, франкознавство, зокрема рецепція Івана Франка у міжвоєнний період.

Паралельно з тим на пішохідній площі перед СНМ – Музеєм української культури пройшла Школа народного танцю для молоді.

У післяобідній час в СНМ – Музеї української культури відбулось відкриття виставки Світ в українсько-словацьких кольорах. Присутніх привітав директор музею Ярослав Джоґаник, а про картини і їх авторів  розповів   Ладислав Пушкар. (Більше про виставку читайте в статті Ладислава Пушкара в газеті). В художній програмі виступила капела бандуристок Галичанка з Львова (хормейстер Руслана Дробот), яка також виступала у програмі Живе запрошення разом з  свидницькими самодіяльними  колективами.Перший фестивальний день закінчився виступом в амфітеатрі відомої у Словаччині фольково-фольклорної сатиричної групи Дрішляк.

Суботній фестивальний день (16 червня) урочисто відкрив приматор Свидника Ян Голодняк.

У програмі під назвою Вітання Святу (сценарист і режисер Ігор Крета) виступили закордонні колективи і групи, серед них фольк-гурт Хустяни  з міста Хуста Закарпатської області України (керівник Олександр Анишинець), квінтет Горяни з міста Рахова Закарпатської області,  народна капела Жванґуліс  та народний танцювальний ансамбль Сідабра з Литви і кращий сучасний ансамбль пісні і танцю України Чорнобривець з Миронівки (Україна, керівник Ірина Воронова).

Музично-забавна програма Смійтеся на здоров’я (сценарист і режисер Івета Світок) була присвячена фольклору і гумору. В ній організатори дали простір нашим самодіяльним колективам. Сюрпризом були виступи фольклорних груп Люди спуд Бескида з Новоселиці, Тихопоточан з Тихого Потока  і гарний подарунок у подобі пісні і гумору принесло тріо Лабірські бетяре. Під чутливим керівництвом Анни Реґрут співаки здобувають все більші успіхи не лише виконанням, але вмілим  вибором пісень. Спроба акторів-професіоналів  розвеселити публіку дешевим гумором не увінчалась успіхом.

Пізня пора  в амфітеатрі в заключній суботній програмі  відомої групи Грдза (близько 23 год. вечора) сумно відстукувала  ритмічний холодний подих ночі.

Недільна програма (17 червня) 64 Свята розпочалась святою літургією в дерев’яному храмі св. Параскеви в скансені СНМ – Музею української культури і продовжилась покладанням квітів до Пам’ятника Чехословацького армійського корпусу  на Дуклі, а згодом до Пам’ятника полеглим героям Радянської армії у Свиднику.

В пообідній  час тут же в скансені відбулась презентація художніх творів учасників художнього пленеру Свидник на полотні, а згодом  пройшла фольклорно-етнографічна програма  колективів НХТ Стропківського округу З хыжы до хыжы (сценарист і режисер Анна Кнєжова). З скансену колективи попрямували прямо в амфітеатр через відчинену браму. Після  урочистого відкриття Свята у програмі Повернення  (сценарист і режисер Марія Пайзинка) організатори дали широкий простір домашнім свидницьким колективам – Команичка, Маковичка, Маковиця, а також таким, як Порачан з Порача, Бучина з Пачі (по-народному –  Паші), Куровчану з Курова і Карпатянину з Пряшева. У всіх колективів дорослих домінували давні традиції і звичаї. Справлялося враження, що успішним кроком йде підготовка дальшого циклу популярного фольклорного шоу РТВС Zem spieva, в якому з неабияким успіхом  виступили колективи русинів-українців Словаччини.

У заключній програмі  Подарунок на закінчення (сценарист і режисер Ігор Крета)  глядачам був приготований золотий клинець у подобі української народнопісенної культури. Виступи  колективів Хустяни, квартету Горяни,  ансамблю пісні і танцю Чорнобривець поповнив добірними танцями і піснями фольклорний колектив Дубрава з Пряшева.

Степан Гій досвідом і вмілим артизмом створив відповідну  атмосферу на сцені, надавши їй належну святковість і урочистість.

Свидник знову підтвердив, що в нього нема відповідних людських потенцій для утримання трьох великих акцій у двотижневих інтервалах.

Всі номери Свята, підготовані нашими колективами, пройшли відповідним відбором. Тому досвідчений словацький фольклорист  Ладіслав Бачинський міг і на цей раз  акцентувати той факт, що у програмі колективів народної художньої творчості явно менше стилізації, а  в більшій – автентичності. Доки нам вдасться зберегти  Свято у такій подобі, як була презентована, доти  воно може жити  і має що показати глядачам. Естрадна сцена призначена для інших цілей і для іншої публіки. І для іншої культури.

 

                                                                                  Мирослав ІЛЮК.

                                                                                  Фото Ладислава Цупера

та автора статті.

Категорії

• Новини
• Моніторинг
• Про нас
• Про нас пишуть
• Нове життя
• Історія та фотографії
• Календар акцій
• Консульство
• Цей веб–сайт

Архів новин

• 2017 року
• січень
• лютий
• березень
• квітень
• травень
• червень
• липень
• серпень
• вересень
• жовтень
• листопад
• грудень